Законодавство
Звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності визнано неконституційним
Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення щодо конституційності абз. 6 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 р. № 113-IX, відповідно до якого «перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту».
У Рішенні Суд зауважив, що загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України трудових правовідносин визначено в Кодексі законів про працю України, яким установлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період тимчасової непрацездатності працівника; також закріплено вичерпний перелік випадків, коли звільнення в зазначений період є можливим.
Установлена Кодексом гарантія від звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється виключно на випадки звільнення з ініціативи роботодавця, коли згоду або волевиявлення працівника не вимагають.
Міжнародні стандарти захисту трудових прав працівників також містять застереження щодо використання тимчасової непрацездатності як підстави для звільнення.
Визначивши у п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 додаткові підстави для звільнення прокурорів, було запроваджено нормативне регулювання порядку звільнення, відмінне від установленого розд. VІІ «Звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень на посаді» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII (lех specialis).
Читайте також: За додержанням закону під час оперативно-розшукової діяльності наглядатимуть прокурори САП
Внаслідок цього виникла ситуація, за якої на прокурорів, яких звільняли з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697, поширювалися гарантії щодо заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності, а інших прокурорів звільняли під час перебування на лікарняному через тимчасову непрацездатність на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697 у разі настання однієї з обставин, визначених у п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113. Таке нормативне регулювання допускає неоднакове застосування спеціальних гарантій щодо звільнення прокурорів у період їх тимчасової непрацездатності.
У разі звільнення з посади на прокурора поширюються лише ті загальні гарантії трудового законодавства (lех generalis), що не охоплені нормами спеціального закону (lех specialis). Оскільки спеціальний закон не встановлює жодних винятків щодо звільнення прокурорів з посад у період їх тимчасової непрацездатності, то в разі звільнення таких осіб слід дотримуватись імперативної заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності, яка є складовою конституційного права кожного на працю та збереження робочого місця в особливий період (перебування на лікарняному).
Таким чином, Законом № 113 було звужено обсяг прав та спеціальних гарантій для прокурорів щодо збереження робочого місця на період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України.
Суд дійшов висновку, що абз. 6 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 в частині «перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту» суперечить ч. 1, 2, 6 ст. 43 Конституції України.
На законодавчому рівні допущено неоднакове правове регулювання порядку звільнення прокурорів з посади в період їх тимчасової непрацездатності, що не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права, а тому суперечить ч. 1 ст. 8 Конституції України.
Абзац 6 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 в цій частині, визнаний неконституційним, утрачає чинність з дня ухвалення Судом цього Рішення.
В іншій частині Суд закрив конституційне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Конституційний Суд України» – неприйнятність конституційної скарги.
Текст Рішення невдовзі буде оприлюднено на офіційному веб-сайті Суду.
