Законодавство
Звуження авторських прав, або Що не так із законопроектом № 5655?
Іван ЮНАКОВ,
архітектор, народний депутат України
Основна проблема, з якою зіштовхнулася реформа містобудування, — це незбалансованість обов’язків і прав сторін.
Як я вже писав раніше, містобудування в Україні — це суцільна проблема, причому для всіх сторін: громадян, держави, архітекторів, забудовників, інвесторів. Реформа однозначно потрібна. І в самому законопроекті, що її запускає, є безліч корисних змін: наприклад, діджиталізація галузі — створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Саме діджиталізація допоможе зробити всі процеси максимально прозорими. Коли відповідальність на папері не працює, на допомогу приходить електронна система — Єдиний державний реєстр будівництва, де діє захищений цифровий підпис. І кожен чітко бачить, хто що підписує і за що відповідає. У разі будь-яких проблем можна буде легко зрозуміти, хто винен. І втекти від відповідальності вже не вийде.
Суперечливі моменти
Водночас законопроект містить і чимало суперечливих положень, які варто доопрацювати. По-перше, він передбачає звуження авторського права архітектора. Чим це загрожує на практиці? Проектування об’єкта поділяється на кілька стадій. Спочатку — стадія «Проект». Генпроектувальник розробляє його за технічним завданням, узгодженим із замовником. Потім передає проект і ще раз узгоджує його із замовником та компетентними органами. Також на цій стадії проводять експертизу, завіряють кошторис, ціну об’єкта. За результатами організовують тендери на генпідрядника. Коли казначейство перераховує кошти замовнику, якщо замовлення бюджетне, розпочинається стадія «Робоча документація», за якою генпідрядник і будує об’єкт.
Читайте також: Суд не може зобов’язати орган містобудування і архітектури надати заявнику містобудівні умови та обмеження
У чинному законі передбачено, що автор стадії «Проект» має виняткове право на авторський нагляд і розроблення наступних стадій, що є цілком логічним. Хто придумав, той і втілює або бере участь, має авторський супровід і несе відповідальність. Що ж пропонується в новому законопроекті? Після передання проектної документації стадії «Проект» замовнику (наприклад, директору державної установи) майнові права автора проекту мають перейти до замовника, й він може вносити будь-які зміни без погодження з автором. Передання виконується після узгодження стадії «Проект», проходження експертизи та кошторису. Після цього етапу замовник може змінити архітектора й будувати все, що захоче, прикриваючись «кишеньковими» проектувальниками генпідрядної компанії.
Як результат — до проекту можуть вносити зміни, щоб зменшити фактичну вартість будівництва. Звісно, цей «залишок» неабияк цікавить замовника та чиновників, бо може сягати великої суми. Якщо ж авторський нагляд здійснює архітектор-автор проекту, то він, власне, виконує функцію запобіжника від ситуацій, коли замовник здешевлює проект заради власної вигоди. Такий авторський нагляд не дуже вигідний замовнику та його «кишеньковій» генпідрядній компанії. До речі, генпідрядники, які цінують свою репутацію, часто не хочуть грати за такими правилами. Саме тому норму законопроекту, що звужує права архітектора, потрібно переглянути.
Ще один важливий аспект звуження авторських прав — фінансовий. Згідно з чинним законодавством, якщо архітектор переміг у тендері, розробив проект, пройшов із проектною документацією експертизу та передав її замовнику для подальшого отримання дозволу на будівництво — він починає готуватися до розроблення робочих креслень. Для успішного функціонування та розвитку проектної компанії (взагалі будь-якої компанії) вона мусить мати прогнозоване завантаження та фінансування на рік-два. Адже в такій компанії працюють десятки, а іноді й сотні людей. Звісно, що вони — компанії дбають про власну репутацію, працюють у межах законів, намагаються зробити якісний продукт. Результат будівництва — це біографія авторського колективу. Але не всім така реальність підходить.
Читайте також: Весь адмінзбір у сфері містобудування має зараховуватися до місцевих бюджетів -АМУ
Якщо забудовник чи замовник зможе позбавити архітектора авторського права, він просто найматиме іншого, зручного проектувальника, можливо, навіть інженера або підрядну організацію, яка здійснюватиме будівництво й «безкоштовно» розробить потрібне креслення. До проекту додадуть «зручні» правки та коригування, від чого може постраждати якість та естетика.
Звісно, ніхто не стверджує, що всі проектні компанії все роблять ідеально. Під час своєї архітектурної практики я неодноразово стикався з неякісними проектами та їхніми авторами, було багато проблем з переданням авторських прав. Якщо не виходить знайти консенсус й автор не хоче віддавати права чи переробляти виконане, такі випадки треба виносити на обговорення в професійну спільноту. І там вирішувати, що робити. Якщо автор починає шантажувати замовника цим правом, можливо, варто в односторонньому порядку заплатити йому визначену фіксовану ціну, скажімо, ціну стадії «Проект» чи окремого розділу архітектури.
Також важливо розуміти, що ціна майбутнього об’єкту розраховується на стадії, що розроблена на 40–60%. Тобто стадія «Проект» містить не всі вузли та специфікації. Очевидно, що неможливо зробити якісний кошторис із неповного проекту. Саме тому фактична ціна об’єкту часто більша від заявленої. І цим часто користуються бюджетні замовники, витрачаючи гроші платників податків. Якби кошторис розробляли на стадії «Робоча документація», було б значно менше корупції в бюджетному будівництві.
Саме тому реформа має встановити прозорі правила, визначити права та відповідальність всіх учасників процесу. Але поки що вона не містить відповідальності міністерства, його підрозділів та окремих учасників ринку. Якщо згідно із законопроектом архітектора позбавляють прав, бо він може не влаштовувати державного замовника, тоді запитання: де відповідальність цього замовника за технічне завдання, де відповідальність за вибір того чи іншого архітектора, де відповідальність за узгоджений проект? Тобто на першому етапі, де відбувається найскладніша та найвідповідальніша робота, архітектор влаштовує замовника, а коли розпочинається процес витрачання бюджетних коштів, перестає влаштовувати? Дивна логіка.
Про типові проекти і типове будівництво
Зі звуження авторських прав архітектора випливає ще одне слабке місце законопроекту — типове будівництво. Якщо майнові авторські права переходять до держави або іншого замовника, це дає можливість повторного використання проекту без надання згоди автора. Чи захищає це архітекторів та інститут авторства взагалі? Це добре чи погано для міст? Приміром, у регіонах дійсно не вистачає якісних проектувальників і типове будівництво іноді має сенс. Водночас хтось має враховувати місцеві особливості — рельєф, геологію та навіть специфіку життя і потреб громади.
Читайте також: Нагляд за будівельними виробами вестиме Державна інспекція архітектури та містобудування
Типові будівлі — це пострадянський спадок, знеособлення, заперечення унікальності та інклюзії. Усі мають бути однакові. Це — нічне жахіття будь-якого громадянина та архітектора. Пам’ятаєте радянський фільм «Іронія долі»? Повірте, американець чи європеєць не зрозуміє його комічності та абсурдності. Типові споруди — це типові люди. Неабияк зручно для тоталітарних режимів, де громадянин — це ресурс, а не індивідуальність.
Типове будівництво — це не інноваційний шлях уперед, а крок назад. Масова архітектура, що стоїть на конвеєрі та продукує однакові будівлі, навряд чи зацікавить туристів і допоможе сформувати бренд міста, регіону і країни. Тут ідеться не про економію коштів, а про щось значно важливіше для розбудови сучасної конкурентної держави.
Але є й інший бік проблеми. В Україні не вистачає якісних архітекторів та проектних компаній. Також часто бракує часу, особливо в межах швидкої децентралізації, коли потрібно звести багато нових шкіл, садочків, лікарень. Саме тому хочуть використовувати вдалі типові проекти. Але навіщо авторів позбавляти їхніх прав? Чому не можна реалізовувати повторно проект, запросивши автора? Все одно треба робити прив’язку «типового» об’єкту до нової ситуації (геологія, рельєф тощо). Так нехай автор це й робить. І паралельно він може додати деяких естетичних відмінностей у проект.
Також ми маємо усвідомити, що бюджетні кошти, спрямовані на послуги в будівництві, особливо в проектуванні, майже всі повертаються в бюджет, насичуючи економіку. Унікальність кожного об’єкту дозволить підвищити рівень проєктування, надасть змогу розвиватися професії та зробить наші міста привабливими. А ще — це гарний заклик до «Doing business!»
Замість висновку
Як вирішити дану проблему? Я запропонував прибрати із законопроекту обов’язковий перехід майнових авторських прав при бюджетному замовленні. Натомість необхідно передбачити погодження з автором проекту змін до проектної документації, погодження з автором колективу авторського нагляду та нагляду за розробленням робочої документації. Це — гарантія безпеки, можливість зменшити корупцію та шанс залучити до держсектору професійних сучасних архітекторів.
Джерело: Юридичний вісник України
