Мистецтво домовлятися. Як залагодити конфлікт і не зашкодити репутації компанії? Звернутися не до суду, а до медіатора

Наталія Гнатюк, керуючий партнер юридичної компанії «LAW NET», адвокат

Конфлікти в бізнесі виникають тому, що люди один одного не чують. Кожен думає про себе, про свій інтерес і вважає, що краще знає потреби опонента. Все це може призвести до скорочення прибутку.

Конфлікти бувають декількох видів. Найчастіше вони зачіпають трудові відносини. Хтось когось незаконно звільняє, хтось незадоволений заробітною платою. Не так давно на півдні країни одна компанія вирішила провести реорганізацію й скоротила частину співробітників. А вони зібралися відстоювати своє право на працю в суді. Гучний скандал, безумовно, негативно вплинув би на репутацію компанії. Але судового розгляду вдалося уникнути — завдяки медіації.

Крім трудових спорів, конфлікти в бізнесі стосуються взаємин з пайовиками. Останні нині стали не байдужими й освіченими. Трохи що не так, об’єднуються й починають шантажувати орендаря розірванням договорів оренди на землю. Ніхто не замислюється, що без агрохолдингу не буде роботи, не буде села, нічого очікувати податків. Негативні емоції виходять на перший план, починається конфлікт. Очі наливаються гнівом і пайовики біжать розривати договори оренди за принципом: згорів сарай, гори й хата. І тут дуже важливо не дати учасникам конфлікту переступити межу, за якою неможливо буде зберегти обличчя, звідки вже не повернутися назад.

Ще один різновид конфліктів — сімейні суперечки. Коли особисті взаємини переносяться в площину бізнесу. Бізнес, часто будучи сімейним, рясніє яскравими прикладами. Власник однієї компанії вельми ображався на сина, який в юності не послухався його. Намагався навіть на шкоду бізнесу мстити синові за його давню помилку. Добре, що справа не дійшла до суду. Залученому медіатору вдалося виявити інтереси і причини поведінки кожного з конфліктуючих та звести їх розбіжності до нуля.

Найчастіше, йдучи на поводу у власного гніву, ділові люди, які звикли діяти, відразу біжать до суду. З моєї точки зору, суд не завжди дає результати. Судячи зі статистики, лише 3% всіх винесених в Україні судових рішень виконуються. Але коли починається конфлікт, ніхто не думає про наслідки. Сторони витрачають величезні гроші, щоб довести свою правоту. Людина знаходиться в такому емоційному стані, який заважє їй мислити логічно. Медіація дозволяє погасити пристрасті, знизити емоційний градус, повернути сторони до здорового глузду, та, окрім врегулуювання конфлікту, – зберегти здорові стосунки.

Мистецтво медіатора полягає в тому, щоб прибрати конфліктогени, посадити сторони за стіл переговорів. Вислухавши кожного, задаючи запитання, підвести конфліктуючих до оптимального виходу із ситуації, що склалася.

Коли учасники конфлікту йдуть до суду, третя особа, тобто суддя, оцінює їхні докази і приймає рішення. Медіація, навпаки, дозволяє сторонам прийняти рішення самостійно. Завдяки професіоналізму посередни ка, лишаючи в минулому емоції, конфліктуючі особи починають говорити про те, що для них важливо та яким чином цього досягти. І знаходять рішення, яке влаштовує всіх. Тут необхідно підкреслити, що рішення суду і рішення, знайдене безпосередньо конфліктуючими, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Суддя виносить рішення на користь лише однієї сторони. Відповідно в сторін немає ані найменшого бажання його виконувати. А якщо сторони самі дійшли до висновку, все благополучно й швидко виконується. Бізнес збережено, конфлікт вичерпано, сторони продовжують нормально спілкуватися.

Величезною перевагою медіації є конфіденційність. «Сміття» лишається в хаті, конфлікт не переходить у публічну площину, що дозволяє сторонам зберегти репутацію.

Співробітник однієї компанії володів конфіденційною інформацією. Після виникнення конфлікту він мав намір використовувати її для шантажу власників, вимагав грошей. Якби справа дійшла до суду, інформація була б оприлюднена, і крім фінансових, компанія зазнала б ще й репутаційних втрат. Медіація дозволила сісти за стіл переговорів, обговорити: хто чого хоче, знайти точки дотику й вирішити конфлікт інтересів.

У кожного медіатора є свої підходи та секрети як прибрати конфліктогени. Десь спрацьовує особиста симпатія, десь шок. Спочатку медіатор вислуховує кожну сторону, отримує загальну картину, знаходить камінь спотикання, формує розуміння коли сторони вже готові йти на переговори.

Одне з його головних завдань — забезпечити конфліктуючим чіткість та поетапність медіаційної процедури, результатом якої можлива медіаційна угода. Завдання медіатора — не безпосередньо винести рішення, а підвести до нього конфліктуючих, направити їх до виходу із ситуації. Поставити обом сторонам правильні питання, показати ту ж ситуацію, що склалася, під іншим кутом.

Наприклад, розлучалося подружжя. Дружина настільки була ображена на чоловіка, що неодмінно хотіла порушити проти нього кримінальну справу, і їй це практично вдалося. Знаючи певні нюанси його бізнесу, вона написала заяву й збиралася подавати її до правоохоронних органів. Медіатор задав єдине питання і змінив хід подій. Він запитав: «Ви дійсно хочете, щоб батька вашої дитини визнали злочинцем?» Коли вона відключила емоції, то зрозуміла, що батько її сина буде сидіти в тюрмі, і це клеймо потім усе життя буде переслідувати не лише чоловіка, але і її дитину. Звичайно ж, вона забрала заяву.

Відомо, що судові розгляди можуть тривати роками. Пройшовши три інстанції, справа може повернутися до першої на повторний розгляд, і процес почнеться знову. На нього важко впливати. До того ж, в Україні окрема історія з виконанням судових рішень.

У Великобританії, наприклад, понад 85% спорів і конфліктів вирішуються шляхом переговорів за участю медіаторів. Це дозволяє прискорити процес. Якщо питання складні, переговори можуть зайняти тиждень—два. Досвід свідчить, що спочатку в конфліктуючих іде відторгнення, але переступивши через образи, усунувши непорозуміння, вони самі прискорюються, намагаються якнайшвидше владнати спір, бо всі — ділові люди, всі цінують свій час та гроші.

Чому сторони не можуть домовитися самостійно, навіщо їм фахівець? Справа в тому, що вони, як правило, не можуть впоратися з негативними емоціями. А коли емоції йдуть попереду, конфлікт лише набирає обертів. Тому людина, яка допоможе подивитися на проблему під іншим кутом, показати результат певних дій, вчасно поставити запитання: «а що буде, якщо?», — дуже важлива. Тож коли конфліктуючі починають аналізувати те, що відбувається, народжується оптимальне рішення.

Не можна сказати, що абсолютно всі випадки підлягають медіації. Тут багато що залежить від конфліктуючих, від їх психологічного стану. Буває, коли одна зі сторін намагається маніпулювати: вдає, що погоджується на певні рішення, а насправді лише затягує час. Але грамотний медіатор відразу бачить нечесність гри. Принцип медіації полягає в тому, що будь-яка сторона в будь-який час добровільно може вийти з цього процесу. Так буває, але мистецтво медіатора полягає в тому, щоб створити таку атмосферу, аби конфліктуючі хотіли розмовляти.

Якщо одна зі сторін все ж порушує домовленості, вони йдуть до суду. Медіація, на жаль, не панацея. Це один зі способів альтернативного вирішення спору. Не домовилися, будь-ласка, йдіть до суду і згідно з нашими законами проходьте всю процедуру, отримуйте рішення суду, яке буде примусово виконуватися згідно з нашим законодавством.

Примітно, що великі компанії все частіше звертаються до послуг медіаторів. Власники підприємств, бачачи серйозні конфлікти між співробітниками, відправляють їх на медіацію. Вони спочатку пручаються, але досить швидко починають отримувати задоволення від процесу, розслабляються, висловлюють свої претензії. Після цього вони стають ніби іншими людьми й працюють надалі набагато ефективніше ніж до процедури медіації. Ті ж, хто не знаходить точок дотику, як правило звільняються. Та спробувати все одно варто!

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути