В Україні
За новий Кримінальний кодекс України замовимо слово…
Будь-який фундаментальний документ, на кшталт кодексу, завжди проходить горнило експертних випробувань. Наприкінці червня група вчених за участі суддів, в тому числі й суддів КСУ, обговорювали філософію нового Кримінального кодексу України (далі – ККУ). Загалом вийшла продуктивна й цікава дискусія, яка мала б стати в нагоді всьому юридичному співтовариству.
Читайте також: 9 основних новацій Кодексу про адміністративні проступки
На сьогодні всі параметри, плюси і мінуси проекту ККУ викладені на сайті Робочої групи. Тому, гадаю, не варто зосереджуватися на якихось окремих нюансах. Звернемо увагу лише на те, скільки разів за свою історію ККУ піддавався змінам. Так, упродовж 23-х років чинності кодексу до нього було внесено 1 469 змін і доповнень, з них: 280 змін і доповнень — до Загальної частини і 1 189 — до Особливої частини ККУ. Можна сказати, що від системи чинного ККУ, колись закладеної в нього розробниками, не лишилося навіть і спогадів, адже він має всього близько п’ятисот статей, вміщує щось із восьмисот складів кримінальних правопорушень. При тому до деяких статей зміни вносилися по кілька разів. На думку академіка НАПРНУ Олександра Костенка, за своєю «філософською основою» Кримінальний кодекс України має бути вивіреним, аби не стати інструментом маніпулювання з боку влади.
Слід зазначити, що й зараз деякі гарячі голови договорилися до того, що чинний КК України концептуально не відповідає Конституції України, оскільки побудований на концепції встановлення заборон для потенційних суб’єктів злочинів під загрозою застосування до них засобів кримінальної відповідальності. Щоб уникнути плутанини, а як має працювати охоронна функція кримінального права, як і інших галузей права, – шляхом формування певних правових обмежень щодо потенційних правопорушників, треба ще раз задуматися над предметом правового регулювання. Розробники нового кодексу прагнуть врахувати всі сучасні тренди в суспільному житті, зокрема нові реалії в стані злочинності, пріоритети європейської кримінально-правової політики, вимоги цифровізації, юридичної визначеності тощо. Ідеалізуючи своє «дітище», члени Робочої групи не шкодують різних порівнянь та визначень. Хоча і чинний ККУ, і новий проект кодексу мають своїм предметом суспільно-правові відносини (об’єкти кримінально-правової охорони), які повинні бути надійно захищені. Тож рівень і надійність цього захисту повинен бути в центрі уваги юридичного товариства. І мова тут не про філософію ККУ, а про його праксеологію, тобто про те, що з документом відбудеться після його прийняття. Автор добре пам’ятає з яким ентузіазмом члени Робочої групи чинного ККУ виказували про його позитив у порівнянні зі старим радянським ККУ. Як говорив тоді один з ідеологів цієї групи (який, на жаль, уже покинув наш буремний світ) «новий український Кримінальний кодекс незалежної України має бути надійним як автомат Калашникова». На сьогодні це порівняння сприймається зовсім інакше, але на той момент, у 1995 році, весь зал зустрів ці слова оваціями…
Читайте також: До 12 років позбавлення волі за необґрунтовані втрати особового складу, знищення військової техніки
Історію важко обманути, тим більше, коли над нею особливо й не замислюються, не вчать її уроків. Так серед уроків із розробки нового ККУ потрібно відзначити низку позитивних нюансів, а саме його чіткішу термінологічну визначеність, формування принципів (хоча головним принципом лишається принцип економії карної репресії), виважена структура та уніфікація термінологічного апарату тощо. Проте і викликів цей документ несе чимало. Варто вказати й на важкість у сприйнятті законодавчого матеріалу; труднощі у викладенні санкцій і складанні формули кваліфікації тощо. Але головний виклик – відсутність механізму захисту ККУ від свавільних рішень законодавця. Всі негативні явища в чинному кодексу якраз і є проявом таких рішень. Ідеться, зокрема, про декриміналізацію контрабанди й перевищення влади, про «закон Савченко», руйнування КСУ антикорупційної системи тощо). Так, у новому КК України мають бути передбачені правові механізми, які б унеможливлювали створення правової невизначеності, внесення спекулятивних змін у правовий контент ухваленого Кримінального кодексу України.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
