Судова практика
Не поширюється гарантія збереження середнього заробітку на працівника, з яким призупинено дію трудового договору через відсутність роботи внаслідок війни
8 травня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 359/5261/22 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, якому не виплачували середню заробітну плату з причин призупинення трудового договору.
18 квітня 2022 р. працівник уклав контракт добровольця територіальної оборони, на підставі якого набув статус добровольця міської територіальної громади при в/ч та був залучений до виконання громадських та державних обов’язків на постійній та безоплатній основі.
Наказом підприємства від 21 квітня 2022 р. він був увільнений від роботи із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період виконання обов’язків добровольця територіальної оборони.
Працівник звернувся до суду з позовом до підприємства про стягнення середньої заробітної плати, посилаючись на те, що підприємство не виплатило йому середню заробітну плату за жоден місяць.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих мотивів, що 30 березня 2022 р. на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинено дію трудового договору з позивачем, а тому починаючи з 1 квітня 2022 р. у нього був відсутній робочий час, а тому передбачена ч. 1 ст. 119 КЗпП України гарантія на нього не поширюється.
Крім того, наказом підприємства від 30 березня 2022 р. було передбачено збереження за позивачем лише місця роботи і посади без виплати йому заробітної плати. Іншим наказом від 19 травня 2022 р. було зупинено дію попереднього наказу від 21 квітня 2022 р. у частині збереження середнього заробітку з 16 квітня 2022 р. Ці обставини свідчать про те, що у відповідача не виник обов’язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення укладеного з ним трудового договору.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Читайте також: При звільненні працівника за скороченням штату роботодавець зобов’язаний запропонувати йому всі підходящі вакансії на підприємстві
Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором (роботодавцю – надавати роботу, працівникові – виконувати роботу).
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 21 червня 2023 р. у справі № 149/1089/22, від 14 вересня 2023 р. у справі № 754/5488/22.
Отже, роботодавець має право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв’язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Частиною 1 ст. 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час.
Робочий час – установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.
З 1 квітня 2022 р. у позивача був відсутній робочий час, а тому гарантія, передбачена ч. 1 ст. 119 КЗпП України, на нього не поширювалася.
Укладення контракту добровольця територіальної оборони жодним чином не впливає на правову природу призупинення трудового договору та не відміняє самого факту призупинення трудового договору.
Крім того, наказом відповідача від 30 березня 2022 р., який позивач не оскаржував, було передбачено збереження за позивачем лише місця роботи і посади без виплати йому заробітної плати.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
