Не було передбачено додаткового покарання у виді конфіскації майна за державну зраду до набрання чинності Законом № 1689-VII

4 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/3950/18 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який посилався на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого.

Районний суд вироком, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду засудив фігуранта за:

– ч. 1 ст. 111 КК (у редакції Закону від 8 квітня 2014 р. № 1183-VII) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням на підставі ст. 54 КК військового звання «підполковник»;

– ч. 1 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Читайте також: Якщо санкція статті КК передбачає конфіскацію майна як обов’язкове додаткове покарання, в разі звільнення особи від відбування покарання конфіскація не призначається

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна та з позбавленням на підставі ст. 54 КК військового звання «підполковник».

У касаційній скарзі захисник зазначав, що обвинуваченому призначено надмірно суворе та несправедливе покарання.

Верховний Суд вказав, що, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи засудженому основне та додаткове покарання з позбавленням його військового звання, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, наслідки вчиненого, відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного.

Читайте також: Позов особи, яка не була учасником кримінального провадження, про захист своїх прав як співвласника майна, на яке вироком суду було накладено арешт, розглядається за правилами цивільного судочинства

Суд апеляційної інстанції визнав призначене засудженому судом першої інстанції покарання таким, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 111 КК (в редакції Закону від 8 квітня 2014 р. № 1183-VII), суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, помилково зазначив про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна, що не було передбачено санкцією зазначеної статті. 

Тому Верховний Суд судові рішення в цій частині змінив, виключивши вказівку про це покарання.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути