Законодавство
Чому підвищення ставки ПДВ є контрпродуктивним?
Костянтин Швабій,
професор, експерт
Growford Institute
У Верховній Раді розглядається можливість збільшення ставки ПДВ з 20% до 23-24%. Як і передбачалося, процес доопрацювання законопроекту № 11416 перетворюється на те, що називається «безглуздими альтернативами» в законотворчості.
Дебютна ідея начебто смілива, але вона трансформується до такої невпізнанності, що підсумковий результат буде, що називається, такий собі. Але найсумніше те, що, судячи з усього, все це сприймається серйозно в довгих коридорах влади. А найтрагічніше, що «розхльобувати» це «вариво» доведеться довго всім громадянам України, більшість з яких навіть не підозрює, що відбувається в «експертних колах». Заради об’єктивності слід зазначити, що підвищення ставки ПДВ матиме позитивний фіскальний ефект у короткостроковому періоді. Теоретично, збільшення ставки на відсотковий пункт дозволяє додатково отримати в бюджет близько 20–25 млрд грн на рік. Але це не точно, бо з додаванням кожного додаткового відсоткового пункту до нормативної ставки бажання й можливості платити зменшуються. Це поведінковий ефект, яким, як правило, нехтують вітчизняні законотворці. Принаймні дотепер в жодному законодавчому акті, що стосується оподаткування, тобто всіх нас, не було й згадки про це. Немає сумніву, що в разі узаконення зазначеного рішення, все це досить згубно відіб’ється на вітчизняній економіці і суспільстві – вже у середньостроковій перспективі, тим більше у віддаленій.
Читайте також: Підвищений військовий збір діятиме до кінця воєнного стану
Слід нагадати, що дві третіх податкових надходжень від сплати ПДВ бюджет отримує за рахунок імпорту. У товарній структурі імпорту продовольчі товари становлять лише 30–40%, а решта інвестиційні, котрі використовуються в якості засобів виробництва та продуктів проміжного споживання. Це означає, щонайменше, зростання на 3–4% не тільки цін для споживачів, але й виробничих витрат. Інфляція виробничих витрат має акумуляційний ефект, прямо пропорційний кількості стадій виробничого процесу на шляху руху товару чи послуг до кінцевого споживача.
За даними Держстату, базова інфляція зараз становить 5,7%. Податкове збільшення витрат додає до неї зайві 0,6-1,4%. При цьому вона зберігає свій потенціал для подальшого зростання. Так, у коментарі НБУ зазначається, що хоча інфляція залишатиметься помірною в поточному році, однак «очікується подальше її прискорення передусім через збільшення витрат бізнесу на оплату праці та електроенергію, підвищення акцизів та ефекти перенесення девальвації гривні в попередні місяці».
Обрана політика хоча й керованої, проте неухильної девальвації гривні, підвищення ставок непрямих податків розганяє інфляцію, що, з одного боку, на користь бюджетним доходам, але з іншого – шкодить реальному сектору економіки та добробуту простих людей.
У цьому контексті потрібно пригадати, що коефіцієнт корисної дії вітчизняної економіки є значно нижчим у порівнянні з провідними економіками. Для створення 50 копійок доданої вартості в Україні потрібна 1 гривня матеріальних витрат. Образно кажучи, більшість передових держав світу використовують економічний двигун з ККД, що наближається до 1, а ми все ще експлуатуємо паровий двигун. Податкова політика уряду в цій ситуації спрямована не на те, щоб модернізувати локомотив, а на те, щоб і надалі його експлуатувати, використовуючи для цього найдорожче паливо.
Логічним наслідком такої політики стане ситуація, за якої найбільша частина додаткового податкового тягаря, що виникає внаслідок підвищення ставки ПДВ, припадатиме на найбільш незахищені верстви населення. Саме вони стають його основними носіями, оскільки регресивність ПДВ є загальновизнаним фактом. Для основної маси населення, що формує найбільшу частку сукупної купівельної спроможності економіки країни, зростання споживчих витрат і стагнація реальних доходів – це шлях до подальшого зубожіння. За таких обставин для вітчизняної економіки відкриваються не тільки нові можливості тінізації, а й нові провалля деградації – перехід до натурального господарства. На жаль, ці припущення не можна підкріпити цифрами, оскільки з 2022 року Держстат припинив публікувати дані про динаміку бази ПДВ – кінцеві споживчі витрати населення. Але щось підказує, що це не просто випадковий збіг обставин!
Читайте також: Нові ставки акцизного податку на пальне та напої з 1 вересня
Слід зазначити, що й до початку війни модель вітчизняного ПДВ була, образно висловлюючись, аскетичною, а може стати просто податковим геноцидом населення України. Окремі вітчизняні експерти, обґрунтовуючи пропозицію підняття ставки ПДВ, зазначають, що ПДВ є менш шкідливим для економіки, ніж прямі податки, і це нахабна маніпуляція. Насправді ж, у сфері оподаткування хорошого вибору не залишилося. Це є закономірним наслідком хаотичних дій та рішень, що мали місце протягом усього попереднього строкатого шляху еволюції вітчизняної системи оподаткування.
Джерело: Юридичний вісник України
