Судова практика
Включення громадянина України до міжнародних санкційних списків без конкретизації заборон чи обмежень може бути підставою для відмови у здійсненні цією особою банківських операцій в Україні
23 липня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/7769/23-ц задовольнив частково касаційну скаргу банку, який відмовив позивачу у здійсненні переказу.
Особа звернулася до суду з позовом до АТ «Ощадбанк» про визнання протиправними дій, оскільки відповідач відмовив у здійсненні переказу та зарахуванні коштів на рахунок отримувача, що ним обслуговується.
Відповідач зазначав, що платіж був заблокований автоматизованою банківською системою у зв’язку із співпадінням з особою, щодо якої запроваджені санкції. Позивач є особою, до якої застосовано санкції Управлінням контролю за іноземними активами Міністерства фінансів Сполучених Штатів Америки. Кошти за указаним платежем були повернуті на рахунок позивача.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що суду не надано доказів, що підтверджують існування щодо позивача обставин, передбачених у ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ( далі –Закон № 361-IX).
Читайте також: Не бійтеся погроз банків та колекторів. Як ПриватБанку не вдалося перемогти боржника в апеляції в кредитній справі 2012 року
Відповідачем не доведено, що застосування до особи санкцій, зокрема, включення Управлінням контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США до Списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб, є підставою для відмови банку у проведенні фінансових операцій з переказу грошових коштів.
У касаційній скарзі відповідач зазначав, що суди не врахували, що положення Політики ПВК/ФТ банку визначає заборону надавати фінансові та інші пов’язані послуги прямо або опосередковано особам, яких включено до міжнародних санкційних списків, у тому числі Управлінням контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США.
Верховний Суд вказав, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 15 Закону № 361-IX суб’єктам первинного фінансового моніторингу забороняється (за винятком випадків, передбачених резолюціями Ради Безпеки ООН) встановлювати ділові відносини та проводити видаткові фінансові операції, надавати фінансові та інші пов’язані послуги прямо або опосередковано з клієнтами, які є особами та/або організаціями, яких включено до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції.
Факт включення позивача до санкційного списку OFAC не заперечувався в межах розгляду справи та підтверджується відкритими даними офіційних сайтів Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США та НБУ.
За змістом п. 49 постанови правління НБУ від 19 травня 2020 р. № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк за результатами проведеного аналізу має право визначити (за потреби) і прописати у своїх внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ встановлені заборони/обмеження у своїй діяльності (щодо окремих видів діяльності та/або залучення окремих типів клієнтів на обслуговування).
Задовольняючи позов та визнаючи протиправними дії АТ «Ощадбанк» щодо відмови у здійсненні спірного банківського переказу, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених ст. 15 Закону № 361-IX, для відмови у проведенні фінансової операції.
Водночас суди не звернули належної уваги на те, що критерії ризик-орієнтованого підходу, який застосовується суб’єктами первинного фінансового моніторингу у своїй діяльності з урахуванням ст. 7 Закону № 361-IX, зокрема заборони/обмеження, встановлюються внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про правомірність відмови відповідача у здійсненні спірної банківської операції з переказу коштів не урахували специфіку застосування суб’єктом первинного фінансового моніторингу ризик-орієнтованого підходу в умовах посиленого глобального санкційного режиму, не звернули належної уваги на роз’яснення НБУ, який є суб’єктом державного фінансового моніторингу та рекомендації якого підлягають врахуванню усіма суб’єктами первинного фінансового моніторингу, не перевірили наявності у внутрішніх документах відповідача відповідних заборон/обмежень для осіб, внесених до міжнародних санкційних списків (застосування санкцій іноземними державами та міждержавними об’єднаннями), у зв’язку з чим дійшли передчасного висновку про протиправність указаних дій банку.
Отже, Верховний Суд постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій банку щодо відмови у здійсненні переказу грошових коштів скасував, справу у цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
