«Корпоративна реформа». Закон про ТОВ: життя за новими правилами

Із 17 червня цього року набув чинності довгоочікуваний Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з яким пов’язують «корпоративну реформу». Чи є закон дійсно реформаторським та як вплинуть нові правила гри на корпоративне життя? Відповідь на це питання в коментарі експерта з корпоративного права, адвоката АО «МАСТЕРС», кандидата юридичних наук Оксани Воловик.

За даними Держстату, станом на 1 вересня 2018 р. в Україні зареєстровано 14 408 акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю – 613055, з додатковою – 1484. Співвідношення ТОВ+ТДВ/АТ у 43 рази є красномовним. Але спеціальний закон про ТОВ запізнився після акціонерного майже на 10 років, постійно інтригуючи бізнес і юридичну спільноту анонсами очікуваних новацій. З одного боку, практика застосування закону про господарські товариства з 1991 р. Свідчила про необхідність усунення проблемних положень та колізій, з іншого, – рівень розвитку корпоративних відносин в країні в умовах відкритої економіки вимагав оновлення і гармонізації із зарубіжними аналогами. У той же час особливості ведення бізнесу в Україні, а саме занизький рівень захисту права власності й поширеність рейдерства, об’єктивно не дозволяють спростити процедури корпоративного управління. Тому новий закон про ТОВ навіть у певній мірі їх утруднює, лише на перший погляд рясніючи обіцянками лібералізації. В цілому нові корпоративні правила неоднозначні, але їх потрібно опановувати.

Без обмеження за кількістю учасників

Законодавець відмовився від регулювання чисельності учасників ТОВ, а отже, їх максимальна кількість є необмеженою (ст. 4 Закону про ТОВ). По суті це є певним визнанням провалу акціонерної форми, яка отримала великий і, скоріше, вимушений попит у межах приватизаційних процесів. Українська корпоративна власність схильна до великої концентрації – цей усталений тренд вітчизняної ментальності та соціально–економічної дійсності нарешті отримав законодавче визнання. Дехто вбачає у цьому позитив для практики: мовляв, акціонерні товариства можуть перетворюватися на ТОВ, навіть якщо кількість акціонерів вимірюється сотнями або тисячами, бо переваги економічності та спрощеного адміністрування ТОВ над АТ є очевидними. На наш погляд, навряд чи радість від такої можливості розділять і реалізують сотні, я не кажу вже про тисячі, «покинутих» АТ. Щодо діючих — скоріше одиниці АТ скористуються правом на перетворення в ТОВ, оскільки великий перерозподіл власності вже в минулому й активи закріплені за бажаними організаційно-правовими формами.

Корпоративна демократія без кворуму

Із нормативно-правового поля вилучено поняття кворуму загальних зборів учасників, що означає їх правомочність приймати рішення. Але український законодавець зробив це з міркувань уникнення арифметичних казусів, коли базовий кворум, наприклад, визначений на рівні від 50 або 60%, а певні рішення вимагають одностайності (100%) чи кваліфікованої більшості у три чверті голосів (75%). Отже, кворум є змінною величиною, яка залежить від «ціни питання». При цьому різні питання на порядку денному можуть мати різний кворум, який визначається на рівні мінімального прохідного бар’єру (кількості голосів) для прийняття рішення.

Гіпотетично можливо, що окремі учасники численного ТОВ, проголосувавши за певні рішення, які вимагають одностайності, з якихось причин не візьмуть участі в подальшому голосуванні з менш важливих (робочих) питань, які приймаються меншою (кваліфікованою чи простою) більшістю голосів. Тобто кворум за першим питанням порядку денного може бути іншим ніж за другим або третім. З різною присутністю учасників на зборах різні питання можуть бути однаково правочинно прийнятими. Головне – правильно відобразити наявність учасників та результати їх голосування в протоколі.

Порядок голосування щодо різних рішень порядку денного загальних зборів нормативно визначений у ст. 35 Закону про ТОВ (одностайно, кваліфікована більшість у три четвертих, проста більшість). При цьому учасники можуть змінювати запропоновану законом матрицю мінімальної кількості голосів для прийняття рішень і впроваджувати власну, але з трьома обмеженнями. Перше: рішення, які згідно закону мають прийматися одностайно, не можуть бути прийняті меншою кількістю голосів. Друге: дозволені відхилення від законних меж голосування мають бути закріплені в статуті одностайним рішенням. Третє: в будь-якому разі рішення мають прийматися більшістю голосів учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (понад 50%).

У порівнянні зі старим законом про господарські товариства, закон про ТОВ встановлює більш вимогливі прохідні бар’єри для прийняття рішень (одностайно чи 3/4 голосів), хоча й передбачає люфт можливостей щодо їх зміни.

Право голосу

Визначаючи порядок голосування для прийняття певних рішень, законодавець оперує терміном «голоси учасників, які мають право голосу з відповідних питань». Отже, це не просто голоси всіх наявних учасників. Але апріорі кожен учасник вважається таким, що має право голосу, якщо відсутність у нього цього права не встановлено законом. Зокрема, ч. 3 ст. 98 Цивільного кодексу передбачено, що учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом.

У випадку набуття ТОВ частки у власному статутному капіталі така частка не враховується при визначенні результатів голосування на загальних зборах учасників про розподілі прибутку, а також при розподілі майна ТОВ у разі його ліквідації (ч. 3 ст. 25 Закону про ТОВ). Без врахування голосів учасника, правонаступники (спадкоємці) якого не подали у встановлений термін заяву про вступ до ТОВ, приймається рішення про виключення такого учасника. Якщо частка такого учасника становить 50% і більше, ТОВ може приймати рішення щодо ліквідації без врахування голосів цього учасника (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ; набуває чинності з 17.06.2019 р.)

Обмеження участі в голосуванні зі зрозумілих причин не застосовуються в товариствах з одним учасником, але для ясності законодавець відзначив про це у ч. 3 ст. 98 ЦК.

Виключення — не велика загроза

Якщо в очевидному унормуванні заборони позбавлення права голосу єдиного учасника товариства законодавець виявився розлогим, то щодо більш проблемного питання — виключення учасника в новому законі про ТОВ реалізовано законодавчу економію. Старий закон про господарські товариства дозволяв виключати недобросовісних учасників, якщо вони систематично не виконують або неналежним чином виконують обов’язки чи перешкоджають своїми діями досягенню цілей товариства. Зокрема, під виключення з ТОВ могли потрапити учасники, які систематично ігнорували участь у загальних зборах, уникали участі в управлінні. Звичайно, це завжди конфліктні ситуації, але вони мали законодавче підгрунтя, яке могло розвиватися судовою практикою.

Законом про ТОВ внесено зміни до ст. 100 ЦК, ч. 2 якої встановлює наступне: «Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства». Але новий закон, як і діюче законодавство в цілому, прямо передбачає можливість виключення учасника лише в двох випадках: у зв’язку із заборгованістю із внесення вкладу (п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону про ТОВ); у випадку, якщо спадкоємці (правонаступники) учасника (в разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим фізичної особи чи припинення учасника – юридичної особи, частка якого в статутному капіталі ТОВ становить менш 50%) протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, не подали заяву про вступ до товариства (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ; набуває чинності з 17.06.2019 р.).

Закон врегульовує відповідні майнові наслідки (п. 13 ст. 24 Закону про ТОВ) і забороняє приймати рішення про виключення учасника шляхом опитування (п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону про ТОВ). Але на цьому — все.

Отже, інших, передбачених саме законом, випадків для виключення учасника (окрім названих двох) відтепер не передбачено. Про можливість врегулювання в статуті підстав для виключення учасника мовчать також ЦК і ГК.

Як вбачається, в оновленому ТОВ майновий елемент у відносинах між учасниками переважає над особистісним, що наближає цю форму до АТ. Важелі впливу на недобросовісних учасників зменшуються. Але на тлі обмеження виходу мажоритарних учасників, що є втручанням у реалізацію права власності (як і обмеження підстав виключення учасника), форма оновленого ТОВ стала гібридом. Ризики нерівномірних підходів законодавця полягають у складності формування однакової судової практики в корпоративних спорах, яка в аргументації буде балансувати між приматом приватної власності і межами законного втручання до неї.

Частка у вільному обігу

Законом про ТОВ закріплюється нове базове правило: частка в статутному капіталі не має обмежень щодо обігу (продажу, застави третім особам), якщо інше (згода інших учасників на розпорядження часткою) не передбачено в статуті (ст. 21 Закону про ТОВ). Новелами також є надання спадкоємцям права на вступ у товариство (через безумовне спадкування частки, ст. 23 Закону про ТОВ) і продаж частки виконавцем через аукціон в загальному порядку, якщо учасники не скористаються правом на її купівлю у процедурі звернення стягнення кредиторів (ст. 22 Закону про ТОВ).

Вихід мажоритаріїв обмежений

Якщо раніше право на вихід із ТОВ (без відчуження частки) було безумовним правом будь-якого учасника, то в новому законі вводяться певні обмеження. Для міноритаріїв, чия частка становить менше 50%, вихід залишається вільним, у той час як мажоритарій (із часткою від 50%) може вийти з товариства лише за згодою інших учасників (частини 1—2 ст. 24 Закону про ТОВ). Про логіку законодавця тут можна лише здогадуватися (називаються аргументи на користь уникнення руйнації ТОВ виплатою компенсації великої частки, або це може зашкодити спільному бізнесу іншим чином). Отже, назвався мажоритарним грибом – сиди у коробі. Інші учасники примусять, бо й корпоративна власність, насамперед, зобов’язує.

Розглядаючи ситуацію виходу мажоритарія в практичній площині, навряд чи новели закону завадять йому це зробити, якщо спільне ведення бізнесу не склалося. Частку можна розділити, подарувавши або відчуживши іншим шляхом міноритарні пакети (якщо відсутня заборона в статуті). І далі – необмежений вихід з пакетами до 50%. Звичайно, це довше й надає ТОВ певний час для маневрів. Хоча примус до продовження ведення бізнесу шляхом обмеження права учасника на вихід — є дійсно новаторським підходом, але він не убезпечує від корпоративних конфліктів та війн. На наш погляд, питання обмеження виходу, залежно від розміру частки, доцільно було б залишити або на розсуд учасників, або скасувати таке право взагалі (як його не існує в АТ).

Вільний вихід і тягар утримання товариства

Якщо виходу учасника з ТОВ його частка (до 50%) не перешкоджає (не вимагається згоди інших учасників), він може вийти в будь-який час і вважається таким, що вийшов з товариства з дня державної реєстрації виходу (за нотаріальною заявою до реєстратора). Разом із тим вільний вихід є ризиком для ТОВ, оскільки ця дія ним не контролюється, а державний реєстратор зобов’язаний одночасно внести запис про зменшення статутного капіталу на розмір відповідної частки (ст. 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Як і раніше, при виході учасника у ТОВ виникають зобов’язання з виплати вартості частки, хоча до питання строків проведення розрахунку законодавець поставився лояльно, дозволяючи змінити його нормативний термін (протягом року) у статуті, в тому числі на більш тривалий, але в редакції статуту на день виходу учасника (п. 7 ст. 24 Закону про ТОВ). Та навіть у режимі вільного виходу можуть траплятися ситуації, коли таке рішення одночасно приймуть усі учасники (з частками до 50%) з міркувань «моя хата з краю», втрати корпоративного інтересу чи фактичного припинення діяльності ТОВ. У такому випадку діє правило про заборону виходу учасника з ТОВ, внаслідок якого в ньому не залишиться жодного учасника (ч. 5 ст. 24 Закону про ТОВ). Очевидно, цей момент повинен відстежити реєстратор та відмовити єдиному (останньому) учаснику у вільному виході, що становить певний тягар утримання ТОВ для єдиного учасника.

Отже, для пасивних учасників імператив «краще піти на годину раніше, аніж на хвилину пізніше», є не менш актуальним ніж у театральних колах. Тягар утримання ТОВ має примусити учасника до цивілізованого припинення товариства шляхом ліквідації тощо, хоча можливість синхронної реєстрації заяв про вихід різними реєстраторами цілком виключати не можна.

Корпоративний договір для усунення конфліктів

Інститут корпоративного договору є новим механізмом, перед застосуванням якого важливо прочитати саме українську інструкцію. Її діюча редакція є доволі куцою йі не охоплює регламентом усі корпоративні фантазії, які народжуються у зв’язку з режимом конфіденційності корпоративного договору та його іноземним походженням.

За корпоративним договором, який має вчинятися у письмовій формі безвідплатно, учасники ТОВ зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (п. 1 ст. 7 Закону про ТОВ). Червона лінія: корпоративний договір, яким встановлюється обов’язок учасників забезпечити голосування згідно зі вказівками органів управління товариства, є нікчемним (ч. 4 ст. 7 Закону про ТОВ). Але голосування певним чином на загальних зборах за домовленістю між власне учасниками, яку закріплено в корпоративному договорі, може бути предметом угоди. Якщо учасники такі домовленості проігнорують і проголосують інші рішення, останні можуть бути оскаржені. Зокрема, законом про ТОВ доповнено ЦК новою нормою ч. 8 ст. 258, в якій закріплено одночасно і спосіб захисту права, і скорочений термін позовної давності (один рік) щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства. При цьому залишається загадкою, чому законодавець скасував ч. 5 ст. 98 ЦК, яка встановлювала право учасника на оскарження до суду рішення загальних зборів, адже вона не суперечила новій нормі (ч. 8 ст. 258 ЦК).

Корисним є використання корпоративного договору для врегулювання ситуацій, зазвичай потенційно конфліктних, щодо розподілу часток між учасниками задля збереження керованості товариством, та, відповідно, його фінансово-майнової стабільності. Мова про патові ситуації, коли існуюча розстановка сил між учасниками унеможливлює одностайність, кваліфіковану або навіть просту більшість голосів при прийнятті рішень, які є важливими для діяльності товариства. В улюбленій пропорції вітчизняного ТОВ-партнерства 50:50% такі випадки є кричуще непоодинокими. Але навіть якщо в товаристві понад 2 учасники, забезпечення одностайності або кваліфікованої більшості голосів може бути недосяжним навіть за наявності внутрішньої коаліції. Саме в таких випадках у нагоді може стати корпоративний договір.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону про ТОВ корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити чи продати частку в статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає (ч. 3 ст. 7 Закону про ТОВ). Безвідклична довіреність з корпоративних прав має забезпечувати виконання зобов’язань учасників за корпоративним договором (ст. 8 Закону про ТОВ).

Для врегулювання патових ситуацій учасники можуть звертатися до відомих корпоративних механізмів у системі загального права на кшталт «техаської перестрілки» (зустрічні пропозіції учасниками щодо викупу частки із покроковим підвищенням ціни), «голландського аукціону» (обов’язку викупу закритих пропозицій часток тим з учасників, який оцінив свою частку найвище) чи «російської рулетки» (зустрічні пропозиції викупу між двома учасниками) або передбачити будь-які інші прийнятні засоби виходу з конфлікту, включаючи виділення (розподіл) бізнесу, тощо. Виконання корпоративного договору передбачає високий рівень корпоративної культури, оскільки дієвих механізмів примусу до його виконання законодавство не містить, а умови є апріорі конфіденційними. Але цілком можливо забезпечити виконання умов корпоративного договору штрафними санкціями, стягнення яких має судову перспективу. Однак не можна виключати, що з часом цей інститут корпоративного права отримає таки авторитет у ділових колах і стане потужним позасудовим регулятором.

Стислість закону про ТОВ щодо корпоративного договору породжує практичні питання: чи можуть бути його сторонами, окрім учасників, треті особи (потенційні учасники) або кредитори товариства чи учасників? Адже в ст. 7 Закону про ТОВ про це прямо не йдеться. На наш погляд, ст. 51-1 старого закону про господарські товариства «Договір про реалізацію прав учасників (засновників) ТОВ» від 2017 р., яка була більш розлогою, дозволяє скоріше позитивно відповісти на такі питання в системному тлумаченні цього інституту в новітньому корпоративному праві України.

Спадкоємці в законі

Новелою Закону про ТОВ стало те, що спадкоємці (правонаступники) учасника отримують великі можливості не лише щодо вступу в товариство, а й навіть щодо впливу на долю ТОВ, залежно від розміру частки померлого (припиненого) учасника (правопопередника). Імперативна норма: спадкоємці (правонаступники) учасника успадковують його частку без згоди інших учасників (ч. 1 ст. 23 Закону про ТОВ). Для цього необхідно прийняти спадщину у встановленому порядку (оформити правонаступництво після припинення юридичної особи) та протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини подати заяву про вступ до ТОВ (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ; набуває чинності з 17.06.2019 р.).

Але серйозними є наслідки, коли вступу до ТОВ спадкоємця (правонаступника) у встановленому порядку не відбулося (відсутня заява про вступ). Якщо частка колишнього учасника становить менше 50%, тоді ТОВ може виключити такого учасника (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ) із виплатою компенсації спадкоємцю/правонаступнику (ч. 13 ст. 24 Закону про ТОВ). Але коли частка померлого учасника (юридичної особи, що припинилася) становить 50% і більше, ТОВ може тільки приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, бо лише для них передбачено можливість неврахування голосів такого учасника (ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ). Закон не вимагає ліквідації товариства, але є очевидним, що оскільки більшість голосів учасників забезпечити неможливо, у ТОВ блокується управління (відсутня більшість голосів).

Отже, учасникам із часткою від 50% помирати не рекомендується, а з їх спадкоємцями доцільно мати цивілізовані стосунки, оскільки лише за згодою останніх можливий передбачуваний вихід із патової ситуації. Звертаємо увагу, що норма Закону про ТОВ, яка регламентує порядок і терміни вступу спадкоємців, набуває чинності лише з 17.06.2019 р. (через рік після вступу в дію закону). При цьому базове положення про безумов- не спадкування часток спадкоємцями вже діє. Це означає, що починаючи з 17.06.2018 р. частки всіх померлих учасників автоматично входять до складу спадщини, але щодо спадкоємців, які не заявили про вступ до ТОВ, поки не застосовуються наслідки виключення чи інші, які передбачені ч. 2 ст. 23 Закону про ТОВ.

Резервний капітал і набуття власної частки

Закон дозволяє ТОВ придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки (ч. 1 ст. 25 Закону про ТОВ). На наш погляд, саме цей механізм може стати рятувальним кругом також у випадках виходу або виключення учасника, коли зменшення статутного капіталу є неминучим, але небажаним (ст. 25 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Із цих міркувань формування резервного капіталу набуває стратегічного значення й має враховуватися в обліковій політиці ТОВ.

Нагляд замість контролю

Ця новела усунула зазвичай безглузду ревізійну комісію (особливо в товариствах однієї особи або ТОВ з двома учасниками) і в оновленій конструкції ТОВ передбачено утворення наглядової ради (ст. 38 Закону про ТОВ). Необхідність цього органу визначається ТОВ із закріплення відповідної норми в статуті. Отже, відтепер ТОВ, за зразком АТ, має дворівневу структуру корпоративного управління (діють вищий і виконавчий орган, а наглядова рада виступає представницьким органом учасників між загальними зборами).

Примус менеджерів до лояльності й добросовісності

Із прийняттям у 2004 р. нової редакції ЦК у правовому полі України з’явилися перші зернятка впровадження корпоративних концепцій стосовно поведінки посадових осіб (менеджерів). Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно й розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Але для більшості користувачів, не знайомих із загальним правом, ці обов’язки виглядали оціночними поняттями. Крім того, міцні традиції трудового права не дозволяли органічно впровадити концепцію фідуціарних обов’язків директорів, тому вітчизняний законодавець поступово унормовує цю сферу механізмами, які мають забезпечити лояльність (діяльність в інтересах компанії) та добросовісність і розумність керманичів.

Навздогін відносинам в АТ, у новому законі про ТОВ питанням вчинення значних правочинів і правочинів із заінтересованістю присвячено спеціальну главу V. Окремі норми в тілі закону встановлюють майнові наслідки недбайливого управління. Зокрема, це стосується субсидіарної відповідальності членів виконавчого органу за зобов’язаннями товариства (у випадку визнання ТОВ банкрутом протягом 3-х років після зниження вартості чистих активів (ВЧА) – за мовчазливу згоду (бездіяльність) із зменшенням ВЧА, коли членами виконавчого органу порушується обов’язок щодо скликання загальних зборів учасників протягом 60 днів із дня зниження ВЧА більш як на 50% у порівнянні з кінцем попереднього року (частинами 3—4 ст. 31 Закону про ТОВ). До речі, у випадках зниження ВЧА учасниками мають бути терміново прийняті рішення про заходи для покращення фінансового стану, зменшення статутного капіталу або ліквідацію ТОВ.

Солідарну відповідальність посадових осіб перед ТОВ передбачено:

• спільно з учасниками: щодо повернення неправомірних виплат (дивідендів), які сталися через оману учасників шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів ТОВ (ч. 5 ст. 26 Закону про ТОВ);
• спільно між собою: за збитки, спричинені через порушення порядку вчинення значних правочинів (ч. 5 ст. 44 Закону про ТОВ) або правочинів із заінтересованістю (ч. 4 ст. 45 Закону про ТОВ);
• спільно з тимчасовим виконувачем обов’язків, призначеним на час своєї відсутності: за спричинені збитки (ч. 10 ст. 39 Закону про ТОВ).

Поряд із процедурою схвалення пост-фактум правочинів, вчинених посадовцями із порушенням порядку і перевищенням повноважень (частинами 1—2 ст. 46 Закону про ТОВ), у новому законі (ч. 3 ст. 46) зауважено на правилі ч. 3 ст. 92 ЦК, яким встановлено презумпцію наявності повноважень для третіх осіб. Базова солідарна відповідальність членів наглядової ради та виконавчого органу перед ТОВ за збитки, заподіяні своїми винними діями або бездіяльністю (ч. 2 ст. 40 Закону про ТОВ), не є новиною, відповідаючи в цілому ч. 4 ст. 92 ЦК.

Щодо добросовісності: деталізовано заборону конкурувати з ТОВ для членів його наглядової ради і виконавчого органу (ч. 5 ст. 40 Закону про ТОВ), що може стати підставою для розірвання контракту без виплати компенсацій.

Корпоративні процедури

Наостанок про формальності. Змінено регуляції, які стосуються порядку підписання змін до статуту, протоколу загальних зборів, оформлення виходу учасника тощо. Це слід враховувати всім, хто стикається з діловодством у зв’язку із створенням нових ТОВ, супроводом корпоративних дій або приведенням у відповідність статутів діючих товариств.

Згідно Перехідних положень, легітимні станом на 17.06.2018 р. положення статутів діючих ТОВ залишаються чинними протягом року після вступу нового закону. Приведення статутів у відповідність донового закону до 17.06.2019 р. здійснюється без оплати реєстраційного збору. Після спливу цього строку існуючі ТОВ звичайно будуть легітимними, але при регулюванні корпоративних відносин застосовуються норми нового закону, якщо старі статути ним суперечать. Крім того, новий закон унормовує багато відносин, які в статутах зазвичай не врегульовані або отримали радикально нове регулювання.

Адаптація статутів до нових корпоративних правил рекомендована насамперед потенційно конфліктним ТОВ. Решта це можуть зробити при нагоді.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути