Законодавство
У перші дні повномасштабного вторгнення парламент згадав про питання колабораціонізму
В березні 2022-го депутати додали до Кримінального кодексу статтю 111-1. Кримінально-караною стає співпраця українців на окупованих територіях з окупаційною владою, заняття там будь-яких посад, керування школами, ведення спільного бізнесу і багато іншого. Через поспіх стаття вийшла сирою і неоднозначною — про це говорять і правозахисники, і правоохоронці, які постійно з нею працюють. А верховний комісар ООН у своїй доповіді зазначив, що за пів року — з грудня 2024 по травень 2025 року — українські суди засудили за колабораціонізм 625 українців, і з них 51 мали б виправдати.
Дискусії про те, що статтю треба міняти, точаться вже кілька років. У Верховній Раді зареєстрували щонайменше вісім законопроєктів, які пропонували зміни, але вже три роки до теми не поверталися. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко написала великий текст про недоліки і слабкі місця статті про колабораціонізм. А після цього було організовано дискусію між прокурором Офісу генпрокурора Олександром Жилою і депутатом профільного правоохоронного комітету Олександром Бакумовим, автором одного із законопроєктів. Дебати про зміни, які варто зробити в статті про колабораціонізм (і не лише в ній), тривали дві години. Ми вибрали головне і переказали зрозумілою мовою. Це все, що вам бажано знати на тему.
Потрібно чітко визначити, що таке колабораціонізм і відділити колаборантів від інших злочинців, які допомагають країні-агресору:
Першими і найбільш небезпечними є державні зрадники. Стаття 111 КК. Умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Другими є пособники державі-агресору. Стаття 111-2 КК. Допомога державі-агресору, її збройним формуванням, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдати шкоди Україні. Це може бут підтримка рішень агресора, передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням тощо.
Глорифікатори. Стаття 436-2 КК. Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році.
Варіант такого визначення вже є в проєкті нового Кримінального кодексу. Колабораціонізм — це підтримка громадян України на окупованих територіях саме держави-агресора і добровільно співпраця з нею в адміністративній, політичній, економічній та інформаційній сферах.
Щоб вмконати склад злочину, важатися злочином, колаборація має завдавати шкоди. Наприклад, національним інтересам чи суверенітету. Якщо людина працює в окупаційній адміністрації і просто роздає гуманітарну допомогу чи допомагає людям виживати в окупації — це не має вважатися злочином (а зараз вважається, і вже є вироки). Також варто розрізняти шкоду, яку спричиняють люди на різних посадах у тих самих органах влади. Наприклад, керівник відділу кадрів окупаційної поліції та її очільник. Зараз робота на будь-якій посаді в правоохоронних органах — це злочин.
Частина 7 статті 111-1 КК. Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних сил України.
Олександр Жила — заступник профільного управління ОГП, яке керує розслідуваннями колабораціонізму. Він знає всі розуміється на проблематиці цієї статті і володіє питанням її виправлення.
Він вважає, що у кожному конкретному випадку треба зважати на конкретні обставини. Так, рятувальники, які просто гасять пожежі в будинках українців в окупації, не завдають шкоди державі. Якщо ж заразом вони обслуговують військові частини окупантів, допомагають рятувати техніку, це інша справа. Так само з людьми, які роздають гуманітарну допомогу. Якщо натомість вони вимагають від українців отримати російське громадянство — це вже не просто допомога місцевим.
Як альтернативний варіант можна прописати відповідальність не за те, що людина обіймала ту чи іншу посаду, а за конкретну роботу, яку вона на ній виконувала: оперативно-розшукову, розвідувальну, досудове розслідування і так далі. Важливо визначити умови, за яких людину, що співпрацювала з окупантами, звільняють від відповідальності. Аналогічна норма є в статті про державну зраду: якщо людина повідомляє, що її вербували зробити щось на шкоду Україні, її не карають. Якщо щось подібне пропишуть у статті про колабораціонізм, люди отримають алгоритм дій — документувати співпрацю з окупантами і за першої можливості повідомити про всі деталі українським правоохоронцям. У статті можна передбачити й інші умови, за яких людину можуть звільнити від кримінальної відповідальності.
У Кримінальному кодексі потрібно також визначити, що таке «окупаційна адміністрація». Це визначення вже є в інших законах, і там воно дуже широке, тобто включає і підприємства, і установи, і нотаріат, адвокатуру. Через це до відповідальності за колабораціонізм притягують широке коло людей. Конкретне визначення дозволить це коло звузити. Визначення можна прописати в примітках до статті. Або ж уточнювати, що колаборантом може бути не будь-який співробітник органів влади, а лише керівник, менеджер високого рангу, який має повноваження ухвалювати рішення.
Читайте також: «Не на часі», або Коли і як будуть вирішені проблемні питання в законодавстві про колабораціонізм?
Про те коли статтю про колабораціонізм можуть змінити — каже депутат Олександр Бакумов. Зміни залежать від того, куди рухатимуться мирні переговори. Поки парламент не готовий пом’якшувати умови відповідальності. Навпаки, з 2022-го відповідальність за колабораціонізм хотіли лише посилювати. Нові законопроєкти пропонували вводити штрафи і збільшувати строки позбавлення волі. Рано чи пізно статтю, швидше за все, пом’якшать. Це буде сигнал для українців на окупованих територіях, що країна розуміє всі труднощі, з якими вони стикаються, що рано чи пізно вони повернуться додому і їх не покарають за життя, якого вони не обирали. Але тотальна декриміналізація на цьому етапі війни посилить ворога. Парламент має знайти збалансоване рішення — цього чи вже наступного скликання. Участь в незаконних органах влади, потрібно декриміналізувати і зробити адміністративними правопорушеннями. Зараз у законі покарання за обома частинами — заборона обіймати певні посади від 10 до 15 років.
Насправді такий строк заборони суперечить Загальній частині Кримінального кодексу, яка, зокрема, визначає, яким може бути покарання. Загальна частина передбачає, що заборона обіймати посади може тривати не більше як 5 років. По суті тим самим держава створює люстрацію. Про те витрачати на такі розслідування час і ресурси правоохоронців, прокурорів, суддів нераціонально.
Допомога військовим і вступ до армії окупантів має каратися, як державна зрада, а не колабораціонізм, як зараз. Цей пункт треба вилучити зі статті. Колабораціонізм — це про цивільну і господарську взаємодію з ворогом під час окупації. Допомога армії ворога — більш серйозний злочин. Ці поняття між собою не треба плутати.
Поки колабораціонізмом вважається будь-яка господарська діяльність на окупованих територіях, правоохоронцям під час розслідувань варто орієнтуватись на Міжнародне гуманітарне право. Наприклад, одна із Женевських конвенцій говорить про те, що окупанти мають право збирати на підконтрольних територіях податки. Тобто, наприклад, перереєстрація ФОП і подальша сплата податків українцями не є колабораціонізмом. Однак це не означає повної амністії для ФОПа — важливо, кому саме вони постачали продукцію і надавали послуги, чи вигравали державні тендери, чи підтримували якимось чином армію окупанта і так далі.
Щоб не плутати колабораціонізм і пособництво державі-агресору, у Кримінальному кодексі визначені певні склади цих злочинів.
Конкретно в статті 111-2. Зараз вона звучить так: «Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні. Це може бути у вигляді реалізації чи підтримки рішень держави-агресора, збройних формувань; збору і передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням». Необхідно зазначити, що пособниками можуть бути громадяни не країн-учасниць міжнародного воєнного конфлікту, а іноземці, які підсилюють економічно і політично державу-агресора.
Підготувала Оксана Коваленко,
спеціально для ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
