Юридичні послуги без формальностей: чим ризикує ФОП?

Будь-яка господарська операція потребує документального супроводу. І не лише тому, що цього вимагає законодавство. Передусім це потрібно самим учасникам операції: продавцю і покупцю, замовнику і підряднику, надавачу послуг та її отримувачу.

Проте уявлення про кількість, склад та зміст потрібних (достатніх) документів у різних учасників не завжди однакові. Хтось вважає будь-які документи зайвою формальністю, а хтось, навпаки, прагне задокументувати чи не кожен подих.

Читайте також: Зазначення адвокатом в акті виконаних робіт розрахунку вартості роботи в погодинній прив’язці або зазначення такої вартості у фіксованому розмірі не є обов’язковим

Але найгостріші «документальні» суперечки спалахують в процесі взаємодії платників податків та контролюючих органів. Деякі з таких суперечок виходять за межі поодиноких конфліктів між конкретним суб’єктом та податковим органом, тобто, йдеться про системні розбіжності, які охоплюють цілі категорії платників податків і зберігаються роками.

Про одну з таких розбіжностей нагадало роз’яснення ДПС від 13.02.2026 № 840/ІПК/99-00-24-03-03.

Платник податків у своєму зверненні до податкової служби повідомив, що він як фізична особа – підприємець надає юридичні послуги фізичним особам: проводить консультації, роз’яснює ті чи ті питання, готує документи тощо. Послуги надаються:

• дистанційно / онлайн (в електронній формі із застосуванням мережі інтернет);
• на підставі договору публічної оферти. У договорі (серед іншого) зафіксовано, що в документі на оплату (графа «Призначення платежу») клієнт має зазначити: «За надання юридичних послуг за договором публічної оферти».

Від податкової служби ФОП хоче отримати підтвердження, що така схема роботи є припустимою, а відсутність «договору про надання послуг з конкретною фізичною особою та первинної документації (акту наданих послуг)» не є порушенням законодавства. Тобто, запит стосується одного з аспектів відомої проблеми наявності / відсутності тих чи тих документів, зокрема, й первинних, у фізичних осіб – підприємців.

Відповідь податківців доволі конкретна, зрозуміла й… непереконлива. Вони вважають, що надання послуг фізичним особам без укладання окремого письмового договору можливе, але лише якщо:

1) є первинний документ (інвойс або інший аналог), який містить обов’язкові реквізити;

2) здійснено фактичну оплату таких послуг;

3) форма правочину не суперечить вимогам законодавства щодо письмової форми.

Читайте також:  Адвокат – не торговець. Тому може працювати без платіжного терміналу і РРО

Отже, на думку контролерів, договір оферти – прийнятно, відсутність первинного документа – ні. До того ж, як зазначено в податковій консультації, первинний документ має бути оформлений відповідно до вимог Закону України  від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Звісно ж, це твердження податківці підсилюють низкою цитат зі статті 9 «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку» зазначеного Закону, але традиційно «забувають» про іншу статтю цього ж Закону – статтю 2 «Сфера дії Закону», у якій чітко зазначено, що він поширюється лише на юридичних осіб.

Для нівелювання цієї «забудькуватості» у деяких інших роз’ясненнях податківці «підтягують» єдину норму Податкового кодексу України (ПКУ), яка дозволяє (хоча й з великою натяжкою) поєднати ФОПів і первинні документи.

Йдеться про пункт 44.1 ПКУ, який стосується всіх платників податків, а, отже, і ФОПів. Відповідно до цього пункту «для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та / або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».

Читайте також: Поновлення порушених прав платника податків контролюючим органом до завершення судового розгляду спору є підставою для закриття провадження

Як бачимо, у процитованому пункті наведено перелік, у якому первинні документи – лише один з елементів. Тобто, для цілей оподаткування платники податків мають використовувати або первинні, або інші документи (залежно від того, що передбачає законодавство). А законодавство не вимагає від ФОПів ведення первинних документів саме у розумінні згаданого раніше Закону. Певні вимоги щодо первинних документів у ФОПів є.

У Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджено наказом Мінфіну України від 03.09.2021 № 496 є навіть визначення терміну «первинні документи», проте цей документ має обмежену сферу застосування і діяльності з надання послуг не стосується.

Зауважимо,  аналізованій консультації № 840/ІПК/99-00-24-03-03 про пункт 44.1 ПКУ не згадують. Ба більше: в ній взагалі не згадують про ПКУ!

І це, мабуть, не випадково, адже по суті ПКУ спростовує висновки податківців.

Читайте також: Помилки в первинних бухгалтерських документах: податкові наслідки

Що вимагає ПКУ конкретно від ФОПів? Відповідно до пункту 296.1 ПКУ «Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів». Є додаткові вимоги для тих ФОПів, які продають певні групи товарів, натомість щодо послуг інших вимог немає.

Якщо ФОП веде облік доходів на підставі платіжних документів, його навряд чи можна звинуватити у порушенні вимог ПКУ. Проте, зважаючи на формулювання «первинний документ (інвойс або інший аналог)», у роз’ясненні ДПС явно йдеться не про платіжний документ, а про документ, який підтверджує факт надання послуг.

Нагадаємо: у відомому листі від 24.03.2023 № 41010-06-5/7983 Мінфін стверджує, що за певних обставин рахунок-фактура (інвойс) може замінити акт виконаних робіт. Тож можна припустити, що у роз’ясненні № 840/ІПК/99-00-24-03-03 під аналогом інвойсу податківці розуміють акт виконаних робіт, а не називають його прямо, бо розуміють слабкість своєї позиції (особливо, на тлі активного обговорення пропозицій щодо скасування акту виконаних робіт як такого, або, щонайменше, обмеження сфери його застосування).

Читайте також: Первинні документи з надання послуг зможе підписувати одна особа, Акт про надання послуг буде не обов’язковим

Навіщо контролерам потрібен саме такий документ, якщо об’єктом оподаткування у ФОПів є дохід, а датою його отримання є дата надходження безготівкових або готівкових коштів? Запитання цікаве, але, вочевидь, риторичне. З практичного погляду, важливим є інше запитання: а якими можуть бути наслідки відсутності первинного документа (такого, який хочуть бачити податківці)?

З аналізу «штрафних» норм ПКУ і наявного досвіду перевірок випливає: єдине, у чому можуть спробувати звинуватити ФОПа – це порушення вимог пункту 121.1, а саме «незабезпечення платником податків зберігання первинних документів «…»   інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів «…» чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом». Штраф у такому випадку становитиме 1 020 грн. Проте платники податків мають достатньо аргументів для оскарження подібних спроб податківців. Ймовірність успіху при цьому доволі висока, адже джерелом відповідних аргументів є сам Податковий кодекс.

Вважається, що, крім податкових, є й інші ризики, пов’язані із відсутністю документа, який засвідчує факт надання послуг (будь то акт, інвойс чи інший документ, який передбачає наявність тих самих обов’язкових реквізитів, зокрема, підписів ФОПа і його клієнта). Наприклад, незадоволений якістю отриманої послуги клієнт може вимагати повернення коштів, стверджуючи, що не отримав послуги взагалі. Звісно, подібні ситуації трапляються, проте навряд чи вони мають масовий характер.

З іншого боку, оформлення навіть великої кількості однотипних документів сьогодні можна автоматизувати так, що це не потребуватиме багато зусиль й забиратиме мінімум часу. Електронні документи, електронні підписи, спеціалізовані застосунки (програми), допомога від штучного інтелекту тощо. Отже, є сенс замислитися, чи варто відмовлятися від документів, які здаються не надто потрібними, але допомагають уникнути податкових та інших ризиків і забезпечують душевний спокій.

Варто також зауважити, що «документальні» норми ПКУ, зокрема, пункт 44.1, цитовано й детально аналізовано в багатьох судових рішеннях, ознайомитися з якими можна в системі Lex.

Ірина Назарбаєва, консультантка з питань оподаткування й бухгалтерського обліку ActiveLex

Поділитися

Твітнути