Юридична практика

Захист гарантій незалежності суддів

⚡ LEXINFORM AI | ОГЛЯД СТАТТІ

Вища рада правосуддя скасувала дисциплінарне стягнення судді, яка залишила заяву без розгляду через те, що адвокат заявника був військовослужбовцем, посилаючись на закон про несумісність адвокатської діяльності та військової служби. В статті порушено питання про необхідність адаптації законодавства до реалій війни, зокрема врегулювання статусу адвокатів-військовослужбовців та пошук балансу між інтересами адвоката, військової служби та гарантіями незалежності судді.

ВРП стала на захист гарантій незалежності судді та здорового глузду. Але до чого тут адвокат?

Вища рада правосуддя скасувала рішення Третьої дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за пунктом «а» ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». І це якраз той кейс, де ВРП стала на захист гарантій незалежності судді і здорового глузду.

Читайте також: Процедура перегляду справ у ВСУ не досконала

Суть справи. Після третьої неявки адвоката-військовослужбовця до суду, суддя залишила заяву без розгляду, мотивуючи це тим, що особа, яка подала заяву, не має повноважень, адже, відповідно до ст.7 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат не може суміщати діяльність із військовою службою. Апеляція ухвалу скасувала — заяву розглянуто по суті за участю іншого адвоката, всі «щасливі». Але паралельно відбувся «дисциплінарний махач«: дисциплінарна палата притягує суддю до відповідальності; рада адвокатів — притягує адвоката за систематичне зловживання обов’язку зупинити дію адвокатського і на рік зупиняє; військова частина — теж притягає адвоката-військового за порушення Статуту ЗСУ.

І тут питання: а чи дійсно суддя помилилась? Ми ніколи не почуємо правову позицію Верховного Суду — такі ухвали не доходять до касації. Але судова практика є, а ЦПК такої підстави для залишення без розгляду не передбачає. При цьому, в ЦПК щодо суддів і правоохоронців встановлено пряму заборону на представництво інтересів у суді, тоді як військовослужбовці до цього переліку не віднесені. Закон про адвокатуру прямо забороняє суміщення з військовою службою, але автоматично не зупиняє дію адвокатського. Статутом ЗСУ також заборонено суміщати.

Читайте також: Право на корупцію або, система годування

Давайте будемо відверті: в умовах війни судді на місцях бачать деякі ризики глибше. І сьогодні відбувається процес генерації повоєнної судової практики. Хоча щодо цього кейсу думки розійшлися. Одні кажуть, що однозначно не можна залишати без розгляду, інші кажуть, що це суддівський розсуд. Але ніхто не поспорить, що обов’язок перевірки повноважень безпосередньо пов’язаний із законністю рішення. Як прихильниця гарантій незалежності судді, я зайняла позицію, що притягати суддю за вмотивоване або скасоване рішення не можна.

Але і адвокати опинились в непростих умовах. З одного боку, заборона суміщати, з іншого — мобілізація і втрата заробітку, вихід зі справ, розрив з клієнтами, які сподівалися на допомогу. Одна справа — служба на умовах контракту, інша — примусова мобілізація. І що в такому випадку робити: внести зміни до ЦПК? Змінити підхід у законі про адвокатуру і дозволити адвокатам-військовим працювати? Дозволити суміщення, але обмежити представництво в суді? Питання на рівні балансу інтересів адвоката і військової служби і воно має бути вирішене справедливо, і точно не у спосіб «дисциплінарного махачу».

Право має адаптуватись до війни — не втративши баланс.

Підготувала Ілона Камінська

Джерело: Юридичний вісник України