Думка експерта
Cудовий контроль у справах white-collar crime: Розвиток практики (або щира подяка колегії суддів АП ВАКС)
Адвокат ЮК «Амбер»Семен Ханін
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, «слідчий суддя — суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…» (тут і далі курсив – авт.).
Для цілей цього допису потрібно повернутися до змісту ч. 4 ст. 107 КПК України:
«Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов’язковим і здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється».
А також до змісту ч. 4 ст. 234 КПК України:
«Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора».
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 336/4830/22 дійшла таких висновків:
— «…суд звертає увагу на те, що у тих випадках, коли в законі йдеться про те, що участь когось із учасників є обов’язковою, це чітко визначено в його приписах шляхом використання формулювань “за обов’язкової участі”, “лише за участю”. Колегія суддів не вважає, що використання в законі формулювання “за участю” є тотожним формулюванню “за обов’язкової участі”. Вочевидь, вказівка на те, що розгляд клопотання здійснюється за участю певного учасника, зумовлює обов’язок суду повідомити сторону обвинувачення про судовий розгляд, який має бути проведено у визначеному КПК порядку й строки».
— «Об’єднана палата вважає, що в аспекті реалізації приписів чч. 4, 6 ст. 107 КПК України у їх взаємозв’язку з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України та ч. 4 ст. 234 цього Кодексу, постановлення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею за участю слідчого або прокурора без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України, визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими».
(Tут виникає питання, на яке автор не знайшов відповіді. Таким чином, зазначене у ч. 4 ст. 234 КПК «за участю» — це лише обов’язок суду повідомити сторону обвинувачення про судовий розгляд. Відповідно, якщо сторона обвинувачення була повідомлена про судовий розгляд, але не прибула у судове засідання, то підстави вважати, що розгляд відбувся без участі слідчого або прокурора, відсутні?).
Але це окреме питання, яке напряму не стосується змісту допису.
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформувала наступний висновок:
«Висновок щодо правозастосування положень п. 4 ч. 3 ст. 87, ч. 4 ст. 234 КПК України:
Частина четверта статті 234 КПК України визначає, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і в такому разі вимагає здійснення обов’язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею.
Винесення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України, визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими».
Останнім часом ми були свідками такого ганебного явища, як «дискреційні повноваження сторони обвинувачення». За цією дискрецією ховалося нівелювання судового контролю як такого, де фактично слідчі судді перетворилися на інструмент легалізації рішень сторони обвинувачення, а обов’язок доказування з боку сторони обвинувачення був повністю перекладений на захист.
У цьому контексті заслуговує на особливу увагу ухвала АП ВАКС у справі № 991/1214/26 від 10 березня 2026 року, де ця пагубна тенденція була зламана!
Короткий зміст справи:
— Слідчий суддя ВАКС відмовив захисту у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, захист звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді до АП ВАКС.
— Захист посилався на п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України:
«Недопустимими є також докази, що були отримані: під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання».
— З матеріалів провадження вбачається, що вищеперелічені та інші докази у даному кримінальному провадженні були здобуті в результаті проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_1.
— Старший слідчий в ОВС ГСУ ДБР звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді клопотання було задоволено. Розгляд відбувся за участю слідчого.
— Захист звертав увагу на те, що повна технічна фіксація відповідного засідання не здійснювалася.
— Звертаючись до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру, захист додав флеш-носій з аудіозаписом відповідного судового засідання.
— Дослідивши вміст зазначених файлів, колегія суддів встановила, що відповідно до електронної копії протоколу судового засідання судове засідання тривало 27 секунд. Що стосується аудіофайлу, то на ньому зафіксоване ймовірне оголошення рішення у справі, при цьому тривалість запису складає 22 секунди та не відповідає повному обсягу резолютивної частини ухвали слідчого судді.
— Надаючи оцінку вищенаведеним доводам скарги на повідомлення про підозру та обставинам розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР, слідчий суддя ВАКС в оскаржуваній ухвалі зазначив, що твердження про недопустимість доказів, отриманих у результаті невідкладного обшуку в розрізі доводів про відсутність повної технічної фіксації засідання, спростовується наявністю ухвали, а наявність короткого запису судового засідання не свідчить про очевидну недопустимість здобутих під час обшуку доказів.
— З такими висновками слідчого судді ВАКС колегія суддів погодитися не може, оскільки наявні відомості щодо розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР свідчать про те, що судове засідання з розгляду клопотання фактично не проводилося у встановленому КПК України порядку (тривалість засідання — 27 секунд — не дозволяє здійснити навіть формальні дії, передбачені ст.ст. 342–345 КПК України), наявний протокол судового засідання не відповідає вимогам ст. 108 КПК України, а наявний запис судового засідання тривалістю 22 секунди свідчить про факт неповного проголошення ухвали від 06.03.2025 та не містить фіксації перебігу самого засідання за участю слідчого, про участь якого у судовому засіданні зазначено в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.
— Таким чином, враховуючи факт відсутності повної технічної фіксації судового засідання у справі з розгляду клопотання про надання дозволу на обшук за місцем проживання ОСОБА_1, участь у якому, відповідно до ухвали, брав старший слідчий, відповідно до правової позиції ОП ККС ВС, викладеної у постанові від 19.01.2026 у справі № 336/4830/22, докази, отримані під час невідкладного обшуку та покладені в обґрунтування повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, мають бути визнані недопустимими.
— Відповідно, ухвала слідчого судді ВАКС була скасована, а новою ухвалою колегія суддів АП ВАКС скасувала повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Читайте також: Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД мають досліджуватися під час розгляду справи в суді, а не після розслідування
На відміну від ганебної тенденції останніх років, коли слідчі судді легалізують будь-які невідкладні обшуки, безпідставно надають дозволи на проведення обшуків та НСРД, задовольняють клопотання про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою з альтернативою астрономічних застав, безпідставно накладають арешти на майно та автоматично продовжують обов’язки підозрюваних осіб, скасування повідомлення про підозру виглядає революційною перемогою закону над свавіллям.
Тим більше, що, на відміну від суто формального рішення слідчого судді ВАКС, який зазначив про наявність ухвали та короткого запису судового засідання, колегія суддів АП ВАКС насправді здійснила судовий контроль та надала правову оцінку повній технічній фіксації під час розгляду клопотання про обшук слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва.
Побільше б таких об’єктивних судових рішень, тому що саме таке сутнісне дотримання законодавства і утворює правосуддя.
А там, де немає правосуддя, немає і благодаті.
З повагою,
Адвокат ЮК «Амбер»
Семен Ханін
