Думка експерта
Конституція як код долі: Чому пророцтва Чорновола збуваються сьогодні
Ми звикли думати, що історія — це сухі дати та рядки в підручниках, але що, як вона має власну волю? Тридцять років тому Україна опинилася в «безнадійній» пастці: з комуністичним парламентом, розгубленістю та відчаєм. І все ж — Конституція була прийнята. Сьогодні, коли наша країна знову стоїть на роздоріжжі, а питання «хто ми?» звучить гостріше за будь-що інше, час перечитати зашифровані послання наших попередників.
«Наша доля — в наших руках!» — у це щиро вірив В’ячеслав Чорновіл, звертаючись до українців у своїх урочистих промовах і докладаючи максимум зусиль задля утворення та збереження української державності. Одним із найважливіших кроків до незалежності та суверенітету України стало прийняття Конституції 28 червня 1996 року.
Читайте також: Конституційність формування складу КСУ
За словами очевидця того, як приймалася Конституція України, журналіста Юрія Кулікова: «…основна роль в отриманні Україною своєї Конституції, безумовно, належала патріотично налаштованій парламентській меншості, якій у практично безнадійній ситуації вдалося перетягнути на свій бік «червоних директорів», а потім переконати нестійке депутатське «болото»: Україні потрібен свій «паспорт», головний закон держави, який встановить основні принципи нашого буття, права і свободи громадян, визначить межі повноважень і відповідальності кожної з гілок влади та зафіксує прощання з російською імперією і вихід на самостійну траєкторію розвитку. Емоції вихлюпувалися на майданчик перед будівлею парламенту, яка пізніше отримає назву Площа Конституції. Вчорашні опоненти, а за ними журналісти, щасливо обнімаються, обмінюються рукостисканнями. Справу зроблено, історія відбулася…».
Доля Конституції України 1996 року вирішувалася в складних історичних умовах. Це була Верховна Рада II скликання (11 травня 1994 — 12 травня 1998). Парламентські вибори 1994 р. проходили за мажоритарною виборчою системою. Комуністична партія України того часу була потужною політичною силою. Комуністи перемогли у 85 із 450 виборчих округів, сформували найбільшу фракцію у Верховній Раді та керівництво парламенту, отримали «портфелі» керівників ключових парламентських комісій. Незважаючи на це, у преамбулі до Конституції України написано, що Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… приймає цю Конституцію — Основний Закон України.
Через тридцять років після прийняття Конституції України дехто каже, що атеїстично налаштовані комуністи не могли так швидко повірити в Бога та не усвідомлювали відповідальності перед Богом, приймаючи Конституцію України. Можливо, так воно і було, можливо, згадку про Бога у преамбулі Конституції вжито як символ добрих намірів народних депутатів України, вияв одного із багатьох компромісів, що супроводжували ухвалення Основного Закону.
В умовах затяжної війни, щоденних смертей, втрат та руйнувань комусь може здатися, що Бог забув про Україну, що ми вже втратили власну державність та перетворилися на криваву арену, на якій вирішується доля світу. Гірко читати в соцмережах такі слова: «Україна стала не лише полем бою, а й лабораторією майбутньої війни. І саме тому досвід України вивчають не як локальний випадок, а як попередження для всіх армій світу».
Читайте також: Чверть століття виповнилось кримінальному кодексу України
Багаторічний досвід попередніх поколінь свідчить про те, що, коли на душі стає занадто боляче, коли не знаєш, як правильно вчинити — вивчай історію! В’ячеслав Чорновіл часто говорив, що багато його пророцтв збувалося. Тому ми вирішили звернутися до них зараз і пригадати, у чому наша сила та гордість: «1991 рік став світанком нашої свободи, став роком, коли милосердя Боже повернулося до нашого народу, коли Господь благословив нашу землю. … Вірю, що недовго ходити нам у злиднях. Ми — багата ресурсами держава, маємо чудовий працелюбний народ, великий науковий потенціал. Але всі ми повинні збагнути — без подвоєної, потроєної енергії вільних людей, без самовідданої праці й високої виконавської дисципліни багатої квітучої держави не збудуємо. Це не зробить за нас ніякий «старший брат», ніяка «співдружність держав», не зробить і діаспора… Тільки ми самі — своїм розумом і своїми руками».
Сподіваємося, що слова В’ячеслава Чорновола пригадають сучасні державні та громадські діячі, адже люди втомилися чекати на лідера, який би любив Україну всією душею та зміг би показати свою спроможність вирішувати важливі питання на користь усієї країни. Призначення України не в тому, щоб бути чиїмсь полем бою або лабораторією; Україна прагне миру, свободи та добра. Призначення України — у відродженні людяності, подоланні хаосу та створенні підґрунтя для реалізації Концепції ноосфери (Сфери розуму), про яку писав український науковець Володимир Іванович Вернадський.
Юлія КОЛОМІЄЦЬ, професорка кафедри кримінального права
НУ «Одеська юридична академія», доцентка, д.ю.н.
Тетяна КОЛОМІЄЦЬ, журналістка,
член Національної спілки журналістів України
Джерело: Юридичний вісник України
