Судова практика
Якщо платник податків посилається на обставини, що виключають оподаткування отриманих коштів, саме він має довести їх походження та правову природу
21 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 380/25681/24 задовольнив касаційну скаргу податкового органу і залишив у силі рішення окружного адміністративного суду про відмову в позові про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами перевірки платнику визначено податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму коштів, що надійшли на його банківські рахунки у 2023 році, – інформацію про ці надходження податковий орган отримав від Національного банку України.
Платник заперечував, посилаючись на договір позики, поданий як доказ уже під час судового розгляду, а також вказував на те, що в акті перевірки, за результатами складення якого, винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначено, що позивачем отримано дохід у 2023 році. При цьому, така обставина чи факт податковим органом не конкретизована. Посилаючись на підпункт 20.1.5. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України позивач стверджує, що інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках банківська установа може надати податковому органу лише на підставі рішення суду. З тексу акта перевірки не простежується, що податковий орган звертався до суду для розкриття банківської таємниці.
Більше того, оскільки законодавство розрізняє між собою випадки, коли доходи включаються у загальний оподатковуваний дохід, а коли ні, то при проведені описаної вище перевірки не було також вчинено і всього належного обсягу дій для встановлення джерела отримання коштів, характеру та змісту операцій, контрагентів, тощо. За відсутності дослідження таких операцій неможливо належним чином встановити, чи існував у позивача будь-який дохід (у жодному документі, який був складений в ході проведення перевірки, не наведено вичерпного переліку операцій p2p переказів (дати, часу, контрагента, суми, тощо) та чи підлягає такий включенню до загального оподатковуваного доходу.
Суд першої інстанції визнав повідомлення-рішення правомірними; апеляційний суд скасував їх, вважаючи, що податковий орган не встановив джерел походження коштів та конкретних платників.
Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду. Щодо розподілу тягаря доказування, Суд вказав що контролюючий орган не наділений обов’язком встановлювати та відтворювати всі можливі цивільно-правові відносини платника податків з іншими особами, які не були ним задекларовані або прямо підтверджені під час перевірки. Обов’язок контролюючого органу довести правомірність прийнятого рішення не виключає активної ролі платника податків у доведенні обставин, на які він посилається як на підставу для виключення відповідних надходжень із складу оподатковуваного доходу, і це не суперечить ч. 2 ст. 77 КАС про обов’язок суб’єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.
Суд встановив, що наданий платником договір позики не давав змоги ідентифікувати конкретні платежі та їх співвідношення із задекларованими зобов’язаннями, а сам платник обмежився загальним посиланням на можливу наявність неоподатковуваних коштів серед надходжень, не конкретизувавши жодної операції.
Щодо джерела доказів Верховний Суд відхилив довід про необхідність судового розкриття банківської таємниці та послався на ч. 5 ст. 62-2 Закону «Про банки і банківську діяльність», яка прямо надає Нацбанку право розкривати органам державної влади інформацію, зібрану під час виконання своїх функцій, якщо вона може свідчити про правопорушення. Закон не ставить можливість використання контролюючим органом інформації, правомірно розкритої Національним банком України, у залежність від повторного застосування процедури розкриття банківської таємниці у судовому порядку.
Отже, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
