Лабораторії прав людини імені академіка Петра Рабіновича — 30 років

Сергій Рабінович, д.ю.н., професор, завідувач Лабораторії прав людини ім. академіка Петра Рабіновича НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПНУ

Коли тридцять років тому було ухвалено Конституцію незалежної України, для українських правознавців стало очевидним, що відтепер проблематика основоположних прав людини набула для нашої наукової юриспруденції надзвичайної актуальності, ба навіть має стати концептуальним стрижнем останньої. З огляду на це тоді член-кореспондент Академії правових наук України (згодом — академік Національної академії правових наук України) Петро Мойсейович Рабінович (1936–2023) запропонував керівництву Академії створити у м. Львові нову науково-дослідну установу — Лабораторію прав людини (далі — Лабораторія).

Ця пропозиція відразу дістала підтримку Головного вченого секретаря АПрН України, академіка Ю. М. Грошевого та її президента — академіка В. Я. Тація, і вже в червні 1996 р. президія АПрН України ухвалила з цього питання позитивне рішення. Невдовзі було затверджено Статут Лабораторії, і вже наступного року опубліковано перші наукові результати її діяльності. Лабораторія повинна була, зокрема, сприяти науковому обґрунтуванню державної політики у галузі прав людини в напрямі вдосконалення їх юридичного забезпечення та імплементації відповідних міжнародних стандартів.

Читайте також: Заборона на видачу особи за міжнародним правом щодо біженців і прав людини має переважну силу перед зобов’язанням провести екстрадицію особи

З огляду на специфіку означених завдань, а також зважаючи на відсутність у той час аналогічних вітчизняних наукових інституцій, Лабораторії довелося започатковувати низку заходів, які фактично стали піонерськими.

Так, Лабораторія вперше в Україні:

– вдалася до розроблення сучасних концептуально-методологічних засад загальної теорії основоположних прав і свобод людини та їх впровадження у навчальний процес і законодавчу практику;

– відразу після ратифікації Україною (1997 р.) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) розпочала перекладати державною мовою, реферувати й публікувати рішення Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд);

– провела у Львові (спільно з Інститутом конституційної та правової політики — COLPI, м. Будапешт) міжнародну двотижневу школу для молодих викладачів юридичних факультетів Білорусі, Молдови й України з питань використання у навчальному процесі Конвенції та практики її застосування ЄСПЛ (2001 р.);

– спільно з юридичним факультетом Регенсбурзького університету (Німеччина) та юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка організувала у Львові Міжнародний симпозіум з релігійних прав людини, участь у якому взяли також науковці з Австрії, Білорусі, Литви, Німеччини, Польщі (2004 р.);

– започаткувала з 2005 року щорічне проведення всеукраїнських, а згодом і міжнародних, круглих столів з антропології права, які тривали протягом десяти років і супроводжувалися публікацією їхніх матеріалів;

– підготувала й опублікувала збірку афоризмів і прислів’їв народів світу щодо прав, свобод та обов’язків людини і громадянина (2001 р.);

– сформувала й видала спеціалізовані каталоги наукової літератури та інших джерел із проблематики прав і свобод людини та громадянина, які налічували загалом майже 8300 назв публікацій (1996 р. та 2011 р.);

– організувала у Львові зустріч Голови ЄСПЛ Луціуса Вільдгабера з науковими співробітниками Лабораторії (2005 рік);

– спільно з Інститутом відкритого суспільства (м. Будапешт) організувала проведення у Львові трирічної програми для викладачів гуманітарних вищих навчальних закладів «Філософія прав людини» (2010– 2012 рр.);

– починаючи з 2012 року, спільно з юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка, Координатором проектів ОБСЄ в Україні, Офісом Ради Європи в Україні, Верховним Судом, Конституційним Судом України та іншими установами бере участь в організації і проведенні щорічних міжнародних форумів із практики ЄСПЛ, під час яких у присутності близько 100 вітчизняних юристів-практиків і науковців виступають декілька суддів ЄСПЛ, юристів його Секретаріату, знані українські й зарубіжні експерти;

– протягом 2007–2015 років здійснювала науковий супровід розробки й обґрунтування пропозицій із модернізації праволюдинних положень Конституції України відповідно до міжнародних стандартів (спочатку для Національної конституційної ради, потім для Конституційної асамблеї і, нарешті, для Конституційної комісії). Результатом цієї тривалої роботи Лабораторії став перший проєкт Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо прав, свобод і обов’язків)», який опубліковано у журналі «Право України» (10/2015);

– від початку повномасштабного збройного вторгнення готує і публікує наукові коментарі до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН з питань протидії збройній агресії російської федерації проти України;

– організувала спільно з Офісом Ради Європи в Україні міжнародний круглий стіл «Свобода сповідувати свою релігію або переконання в умовах війни: право на альтернативну службу» (Київ, 2025 рік), в якому взяли участь представники Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, провідні релігієзнавці, представники релігійних організацій, міжнародні та зарубіжні експерти;

Читайте також: Для визнання доказу недопустимим за правилом плодів отруєного дерева суд має встановити його похідний характер від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини

– запровадила публікацію збірників науково-експертних висновків співробітників Лабораторії з питань застосування законодавства та стосовно проєктів законодавчих актів (2025 рік);

– з 2025 року, спільно з юридичним факультетом Львівського національного університету імені Івана Франка, Верховним Судом та Конституційним Судом України, організовує проведення щорічної міжнародної науково-практичної конференції з вивчення, розвитку й популяризації творчого доробку академіка П. М. Рабіновича;

– починаючи з 2025 року, у взаємодії з Науковим товариством юридичного факультету Франкового університету, проводить щорічний конкурс студентських академічних есеїв імені професора Петра Рабіновича.

Які іще є вагомі здобутки діяльності Лабораторії протягом тридцяти років? Це 55 випусків її «Праць», виданих двома серіями (перша — «Дослідження та реферати», друга — «Коментарі законодавства»), у т. ч. низка збірок реферованих перекладів рішень ЄСПЛ; участь в організації загалом понад тридцяти міжнародних і національних наукових та науково-практичних конференцій, круглих столів, тренінгів; понад двадцять захищених кандидатських дисертацій із загальнотеоретичних проблем прав та свобод людини — такими є найбільш значимі результати роботи колективу співробітників Лабораторії.

На сьогодні Лабораторією опубліковано понад 30 монографій. Із-поміж найвідоміших творів співробітників Лабораторії назвемо, зокрема, такі: «Здійснення прав людини: проблеми обмежування» (Львів, 2001, автори — П. М. Рабінович, І. М. Панкевич); «Актуальні проблеми загальної теорії прав людини» (Львів, 2006, автор — С. П. Добрянський); «Соціальна держава і права людини “другого покоління”» (Львів, 2006, автор — О. З. Панкевич); «Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод» (Львів, 2007, автор — Т. І. Пашук); «Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження)» (Львів, 2009, автор — С. О. Верланов); «Права людини: соціально-антропологічне дослідження» (Львів, 2009, автор — Д. А. Гудима); «Конституційно-правовий статус людини: можливості удосконалення в Україні» (Львів, 2012, співавтори — усі наукові співробітники Лабораторії); «Динамічне тлумачення юридичних норм» (Львів, 2013, автор — В. В. Гончаров); «Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики» (Львів, 2016, автори — П. М. Рабінович, О. М. Луців, С. П. Добрянський, О. З. Панкевич, С. П. Рабінович); «Проблеми морального оцінювання в судовій практиці України та рішеннях Європейського суду з прав людини» (Львів, 2017, автори — С. П. Рабінович, М. І. Тарнавська); «Незалежність і дисциплінарна відповідальність суддів: міжнародні стандарти й національна практика» (Львів, 2020, автори — С. Рабінович, Н. Антонюк, О. Верба-Сидор, Т. Пашук); «Людські потреби, інтереси та правове регулювання (загальнотеоретичне дослідження)» (Львів, 2022, автори — Рабінович П. М., Наконечна А. М.); «Європейські стандарти репродуктивних прав людини та юридичний механізм їх забезпечення в Україні» (Львів, 2024, автори — С. П. Добрянський, Я. В. Кокір). На окрему згадку заслуговує монографія «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського Суду з прав людини у правовій системі України» (Львів, 2025), у якій синтезовано здобутки Львівської школи теорії прав людини з означеної проблеми за 25 років.

Ці та інші видання Лабораторії неодноразово діставали схвальні оцінки у публічних рецензіях, вони використовуються в практиці Верховного Суду та Конституційного Суду України. Отже, мабуть, навряд чи буде перебільшенням стверджувати, що Лабораторія і надалі залишається помітним науковим осередком української теоретичної юриспруденції — своєрідним «методологом» досліджень праволюдинної проблематики.

Цей осередок і уособлює Львівську наукову школу теорії прав людини.

Співробітники Лабораторії брали участь, зокрема, у: проєктуванні «Основних засад державної політики у галузі прав людини» (ухвалених постановою Верховної Ради України від 10 липня 1999 року), підготовці науково-експертного висновку стосовно проєкту Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2035 року; висновків стосовно конституційних подань за запитами суддів Конституційного Суду України (2001–2013 років); в обговоренні на засіданнях Науково-консультативної ради при Верховному Суді України проєктів постанов його Пленуму (2003–2005 років); науковому експертуванні державного стандарту української правничої термінології (2024); підготовці науково-експертних висновків amicus curiae у справах, що перебувають на розгляді Верховного Суду та Конституційного Суду України.

З огляду на міжнародний статус стандартів прав людини Лабораторія була «приречена» на дослідження й поширення цих стандартів. Тому цілком природно, що одним із основних і постійних напрямів її діяльності стало рефероване перекладання державною мовою й оприлюднення матеріалів практики ЄСПЛ. Загалом за час існування Лабораторії її співробітниками й помічниками було опрацьовано близько 500 таких його актів, які неодноразово видавалися окремими збірками й тривалий час друкувались у декількох періодичних юридичних виданнях України, зокрема, у тижневику «Юридичний вісник України» й у журналі «Право України».

Усі ці досягнення Лабораторії навряд чи були би можливими, якби не постійна доброзичлива підтримка з боку президії Національної академії правових наук України та керівництва НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування, до складу якого Лабораторію було включено у 2001 році: тодішніх директорів цього Інституту — академіка НАПрН України, професора Ю. П. Битяк, члена-кореспондента НАПрН України, професорку С. Г. Серьогіну, а також нинішню директорку — кандидатку юридичних наук, доцентку І. І. Бодрову.

Читайте також: Позасудове примусове виселення особи є незаконним і дає право вимагати як вселення, так і відшкодування їй матеріальної та/або моральної шкоди

Після того, як пішов із життя незмінний від часу заснування завідувач Лабораторії П. М. Рабінович, за пропозицією старшого наукового співробітника О. Панкевича колектив Лабораторії ініціював перед керівництвом Інституту розгляд питання про присвоєння Лабораторії імені академіка Петра Рабіновича. Цю ініціативу було активно підтримано академіком НАПрН України О. Д. Святоцьким та президентом НАПрН України академіком В. А. Журавлем, директором згаданого Науково-дослідного інституту членом-кореспондентом НАПрН України С. Г. Серьогіною, а також іншими членами президії НАПрН України. Відтак постановою президії НАПрН України від 25 жовтня 2024 року президія Національної академії правових наук України погодилася з пропозицією віцепрезидента НАПрН України О. В. Скрипнюка перейменувати Лабораторію на Лабораторію прав людини імені академіка Петра Рабіновича НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

За значну допомогу Лабораторії слова вдячності слід сказати колишнім деканам юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка — академіку НАПрН України, професору В. Т. Нору, професору А. М. Бойку, а також деканові юридичного факультету — професору В. М. Бурдіну.

Нині у складі Лабораторії працюють: завідувач доктор юридичних наук Сергій Рабінович; головний науковий співробітник доктор юридичних наук Тамара Дудаш; провідний науковий співробітник кандидат юридичних наук Святослав Добрянський; старші наукові співробітники: кандидати юридичних наук Олег Панкевич, Руслан Тополевський і Соломія Цебенко; молодший науковий співробітник Ольга Томіна.

Усі вони, окрім іншого, беруть безпосередню участь у впровадженні результатів лабораторних досліджень у навчальний процес на юридичних факультетах ЛНУ ім. Івана Франка і Львівського державного університету внутрішніх справ. Так, професорка кафедри теорії та філософії права ЛНУ імені Івана Франка Т. Дудаш, яка тривалий час працювала науковою співробітницею Лабораторії, підготувала навчально-практичний посібник «Практика Європейського суду з прав людини», три видання якого (2013, 2014 та 2016 рр.) виходили у Києві; у 2026 році вона як головна наукова співробітниця Лабораторії уклала навчально-практичний посібник «Кваліфікаційний іспит прокурора: практика Європейського суду з прав людини. Переклади рішень, мисленнєві карти, відповіді на питання тестів». Професор кафедри конституційного права ЛНУ ім. І. Франка, а заразом науковий співробітник Лабораторії С. Рабінович підготував конспект лекцій «Забезпечення прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів місцевого самоврядування» (Львів, 2015). Доцент кафедри теорії та філософії права В. Гончаров, а також науковий співробітник Лабораторії, розробив інноваційний навчальний посібник для підготовки до ЄФВВ «Міжнародний захист прав людини» (Київ, 2025).

У подальших творчих планах Лабораторії, зокрема, дослідження шляхів і засобів ефективної адаптації законодавства та правозастосовчої практики України у сфері забезпечення прав людини до acquis ЄС; започаткування нової серії всеукраїнських міждисциплінарних круглих столів з тематики прав людини та їхнього правомірного обмежування в умовах протидії загрозам національній безпеці; коментування новітніх законодавчих актів (та нових їх проєктів) щодо прав людини й громадянина; науково-експертний супровід діяльності органів державної влади; інтенсифікація ділових зв’язків і співпраці з зарубіжними праволюдинними інституціями, закладами та дослідниками.

Адже, як свого часу слушно зауважив Петро Мойсейович з нагоди попереднього ювілею Лабораторії: тридцять років — це також ще вік молодості!…

Ця публікація є оновленою версією статті проф. П. М. Рабіновича «Львівській лабораторії прав людини — 20 років» (Вісник Національної академії правових наук України, 2016, 3(86)), доповненою з урахуванням результатів діяльності Лабораторії за минуле десятиріччя.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути