Керівництво окупаційним навчальним закладом та впровадження російських стандартів освіти кваліфікується як колабораційна діяльність

Колабораційна діяльність в освіті (ч. 3 ст. 111-1 КК): систематичне впровадження керівником окупаційного навчального закладу стандартів агресора доводить його свідомий вибір і виключає виправдання примусом чи крайньою необхідністю

15 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати ККС у справі № 569/4276/25 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника обвинуваченої на судові рішення про визнання особи винуватою у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 111-1 КК (колабораційна діяльність у сфері освіти).

Обвинувачена – громадянка України, яка очолила створену окупантами школу, пройшла курси підвищення кваліфікації для управлінців у російському центрі та на освітянському порталі популяризувала цей заклад як такий, що працює за програмами міносвіти рф. Окрім цього, вона поширювала російські навчальні стандарти та залучала школярів до пропагандистської акції.

Читайте також: Призначення на посаду голови окупаційної адміністрації за відсутності примусу підтверджують добровільність її зайняття та кваліфікаційну ознаку колабораційної діяльності

Суди попередніх інстанцій визнали особу винуватою і призначили їй покарання за ч. 3 ст. 111-1 КК у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права обіймати відповідні посади на 12 років.

У касаційній скарзі захист стверджував про недоведеність прямого умислу засудженої та добровільності її дій через можливий фізичний або психічний тиск.

Верховний Суд визначив важливі критерії для доведення вини у справах про колабораціонізм у сфері освіти за ч. 3 ст. 111-1 КК та з’ясував, чи можна поза розумним сумнівом вважати беззаперечно доведеними два ключові факти: чи дійсно засуджена очолювала навчальний заклад, створений окупантами, а також факт вчинення нею дій, спрямованих на впровадження стандартів держави-агресора у закладах освіти.

Суд підтвердив, що обвинувачена активно та системно впроваджувала стандарти рф у захопленій школі. Вона замінила українські підручники й портрети письменників на російські, а кабінет української мови переобладнала під кабінет російської. Також засуджена демонстративно викинула український прапор у смітник перед дітьми. Вона повністю інтегрувала заклад в освітній простір агресора, організовувала участь учнів у патріотичних заходах рф та особисто розробляла проросійські навчальні матеріали.

Читайте також: Допомога у веденні бойових дій проти ЗСУ є ознакою колабораційної діяльності, яка може виявлятися, зокрема, у наданні агенту держави-агресора військово значущих відомостей

Верховний Суд констатував, що взаємозв’язок даних протоколу огляду інтернет-ресурсів (у якому обвинувачена вказана директором школи на офіційному вебсайті окупаційної структури) із фото- та відеоматеріалами, а також узгодженими показаннями незалежних свідків спростовує твердження захисту про відсутність доказів. Інформація з інтернету не є окремим доказом, оскільки вона повністю підтверджена показаннями свідків.

Відхиляючи аргументи захисту про можливий фізичний чи психічний тиск на обвинувачену, Суд зазначив про альтернативність вибору обвинуваченої, а також її активну та тривалу поведінку. Свідки підтвердили, що на зборах колективу вчителям відкрито пропонувалося вийти (продемонструвати незгоду), якщо вони не бажають співпрацювати. Дії засудженої (поїздки в рф, адміністрування сайтів) вимагали тривалого часу, особистої ініціативи та волевиявлення, що виключає стан непереборного примусу. 

Тому Суд визнав доведеним свідоме вчинення активних інтеграційних дій обвинуваченою протягом тривалого часу, залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути