Боргова розписка & договір позики: судова практика

Вісімнадцятого жовтня 2017 р. в контексті справи No 6-1662цс17 Верховний Суд України досліджував питання неоднакового застосування норм матеріального права в частині дослідження правової природи, змісту та обов’язкових умов боргових розписок і договорів позики.

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України вказала, що відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1 047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 р. по справі No 6-50цс16.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Важливо. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 р. у справі No 6-2789цс16.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Такий же висновок зробив Верховний суд України 18.09.2013 р. у справі No 6-63цс13, від 11.11.2015 р. у справі No 6-1967цс15 та 12.04.2017 р. у справі No 6-487цс17. Крім того, частиною першою статті 1 049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики в строк та в порядку, що передбачені договором.

Висновок

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів. Крім усього вищевикладеного, в договорі позики необхідно чітко прописати всі реквізити сторін (ПІБ, ІДН, місце реєстрації / проживання кредитора і боржника, паспортні дані сторін, контактні телефони, електронну пошту тощо).

Слід також пам’ятати, що необхідно чітко (з розшифровкою) прописувати предмет позики — якщо це грошова валюта, то вказати якої країни, наприклад, долари США, Канади або Австралії, оскільки чітко не охарактеризувавши предмет договору можна недоотримати суму боргу, а якщо це річ — вказати її характеристики, стан, грошову вартість (можна її сфотографувати).

P.S. Потрібно наголосити, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова ВСУ від 09.11.2016 р. у справі за No 6-1457цс16 ), а часткова сплата боргу в межах строку позовної давності, в свою чергу, веде до його переривання (постанова ВСУ від 01.11.2017 р. у справі за No 6-1611цс17).

Євген Морозов, адвокат

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути