Тенденції і протидія злочинності Аналіз загального стану злочинності в Україні за 2018 рік (у порівнянні зі статистичними даними за 2013—2017 роки)

Закінчення. Початок у № 21.

Олексій БАГАНЕЦЬ, державний радник юстиції 2 класу, кандидат юридичних наук, адвокат, правозахисник, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006 та 2014–2015 рр.), віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при Державному бюро розслідувань

Розбої

За фактами розбою у 2018 році правоохоронцями було обліковано 2 263 кримінальних правопорушень, що, знову ж таки, дещо менше ніж у минулих роках (у 2017 — 3 006, у 2016 — 3 904, у 2015 — 3 556, у 2014 — 3 895, у 2013 — 2 856), по яких у 1 424 випадках (62,9%) особам було повідомлено про підозру, в той час як у попередні роки, знову ж таки, кількість виявлених підозрюваних у вчиненні таких злочинів була значно більшою (у 2017 — 1 762, у 2016 — 1 870, у 2015 — 1 843, у 2014 — 1 812, у 2013 — 1 971), тобто їх розкриття в минулому році лише погіршилося. Не була досить високою й активність розслідування таких кримінальних правопорушень, бо до суду обвинувальних актів по таких злочинах направлено ще менше — 1 167 (51,6%), в той час як у попередні роки цей показник був значно вищим: у 2017 — 1 414, у 2016 — 1 501, у 2015 році — 1 457, у 2013 році — 1 723. Окрім того, слідчими на кінець 2018 року не прийнято рішень у 1 040 таких кримінальних правопорушеннях, або у 45,9%, що свідчить про те, що майже кожен другий розбій, які в більшості своїй також є очевидними, правоохоронцями не розкривається, а особи, які їх вчиняють, у результаті цього уникають кримінальної відповідальності.

Ще гірша ситуація із розкриттям та розслідуванням фактів шахрайств, яких у 2018 році було обліковано 33 290, з них лише у 8 699 випадках (26,1%) особам було повідомлено про підозру, що менше ніж у попередніх 2013—2015 та 2017 роках (12 645, 10 599, 9 605 і 10 275, відповідно), але більше ніж у 2016 році — 7 971. Направлено до суду по цих кримінальних провадженнях всього 7 019 обвинувальних актів (або лише 21,1%), що, знову ж таки, дещо більше, аніж у 2016 році (6 379), але значно менше ніж у 2013— 2015 і 2017 роках, відповідно, 11 310, 8 775, 8 154, 8 662. На кінець 2018 року також не було прийнято рішень у 25 235 таких кримінальних правопорушеннях, або у 75,8%, тобто залишок нерозкритих і нерозслідуваних цих злочинів проти власності, від яких особливо страждають громадяни, також залишається суттєво великим.

Виявлення фактів хуліганства

На фоні погіршення показників у протидії злочинності проти власності, зменшилися й кількість виявлених у 2018 році фактів хуліганства — 3 344 кримінальних правопорушень (для порівняння: у 2017 році — 3 437, у 2016 — 3 973, у 2015 — 4 120, у 2014 — 4 962, в 2013 і — 6 315), тобто злочинів проти громадського порядку, які вчиняються, як правило, на очах в інших громадян. Ще гіршим результатом діяльності правоохоронних органів по протидії цим злочинам є кількість розкритих кримінальних правопорушень даної категорії, із яких лише в 1 645 випадках конкретним особам повідомлено про підозру (або, 49,2%), що теж менше, аніжм у попередні роки (1 722, 1 742, 2 207 та 3 139, відповідно), окрім 2016 р. (1 530), а направлено до суду обвинувальних актів про ці злочини ще менше — 1 413 (42,2%), що теж свідчить про явне зниження результативності діяльності правоохоронних органів у порівнянні з попередніми роками (у 2017 р. — 1 481, у 2015 — 1 472, у 2014 — 1 896, у 2013 — 2 888), окрім, знову ж таки, 2016 року, коли їх було — 1 312. Аж ніяк не позитивним є й залишок цих кримінальних правопорушень, по яких на кінець 2018 року не було прийнято рішення — 1 832, або 54,8%. Тобто, більша половина таких простих у доказуванні злочинів, які переважно вчиняються в громадських місцях та, як правило, в присутності інших громадян — очевидців, залишаються нерозкритими й не розслідуваними в повному обсязі, що в черговий раз підтверджує наявність недоліків, у першу чергу в діяльності Нацполіції, в результаті проведення так званих «реформ».

Незаконне заволодіння транспортним засобом

Викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів, як незаконне заволодіння транспортним засобом, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні. Так, у 2018 році було обліковано 6 642 таких кримінальних правопорушень, по яких підозру було вручено конкретним особам лише у 2 284 випадках, що становить усього 34,4%, що також значно менше ніж у попередні роки (у 2017 — 2 663, у 2016 — 2 832, у 2015 — 3 130, у 2014 — 3 367, у 2013 — 3 277), а направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів до суду ще менше — 1 948, або 29,3% (для порівняння: у 2017 році — 2 262, у 2016 — 2 832, у 2015 і — 2 699, у 2014 — 2 816, у 2013 — 2 960), що теж свідчить про погіршення результативності правоохоронців. Окрім того, на кінець 2018 року не прийнято остаточних рішень у 4 535 таких кримінальних правопорушеннях, або 68,3%, що теж значно більше, наприклад, ніж у тому ж 2013 році — 3 651!

Таким чином, підсумовуючи навіть вищевказані проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що в жодному з вище названих, у більшості своїй простих у розкритті й доказуванні вини злочинів немає і близько тих «успішних» результатів у боротьбі зі злочинністю, про які неодноразово заявляли очільники МВС і Нацполіції наприкінці минулого і на початку цього року, що викликало задоволення навіть у послів деяких іноземних держав. В зв’язку з цим, нагадаю ще раз: нерозкритими за минулий рік залишаються в середньому від 50 до 80% злочинів, якими порушені конституційні права людей (потерпілих) на захист від злочинних посягань, заподіяна їм моральна і матеріальна шкода, в більшості випадків, так і не відшкодовується. А головне, що в результаті такої бездіяльності нинішніх правоохоронців не встановлюються злочинці й не притягаються до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, а також сприяє формуванню в суспільстві обстановки вседозволеності.

Протидія організованій злочинності

Не менш важливим напрямком діяльності правоохоронців в умовах сьогодення є і продовжує бути протидія організованій злочинності.

Тому треба одразу зазначити, що саме після ліквідації спеціальних підрозділів МВС по боротьбі з оргзлочинністю та фактичного припинення дії Закону України «Про організаційно­правові основи боротьбі із організованою злочинністю» повністю втрачені всі результативні методики і навички документування діяльності ОЗГ і ЗО, в першу чергу оперативно­розшуковим шляхом, позабуті, або навіть навмисно відкинуті, — методи організації роботи по збору, перевірці і оцінці доказів винуватості підозрюваних і обвинувачених в таких надзвичайно складних у розкритті та, тим більше, доказуванні кримінальних правопорушень. Замість цього наші нинішні «реформовані» правоохоронні органи в своїй практичній діяльності по боротьбі з організованою злочинністю, особливо це проявляється при складанні підозр і обвинувальних актів, масово використовують припущення й відверті фантазії про обставини вчинення злочинів у складі ОЗГ чи, тим більше, ЗО, які в суді не знаходять і, я впевнений, не знайдуть у майбутньому свого об’єктивного підтвердження. І ось чому.

За даними статистичних звітів, упродовж 2018 року всіма правоохоронними органами, начебто, було викрито 288 організованих злочинних груп, що дійсно більше ніж у 2013—2017 роках (наприклад, у 2017 р. — 210, у 2016 і — 136, у 2013 — 185), але в той же час майже вдвічі менше ніж у 2010 році — 431 та у 2009 році — 379, а в порівнянні з 2005 роком — удвічі менше — 567), і 12 злочинних організації, що також більше показників 2016—2017 років (3 і 5). При цьому, звертає на себе увагу той факт, що із загального числа виявлених у 2018 році організованих злочинних груп лише 21 — з корумпованими зв’язками (проти 25 у 2017 році, 32 у 2014 та 33 — в 2013, хоча в 2015—2016 рр. їх було менше, відповідно, 17 і 15).

Разом із тим треба мати на увазі, що поняття «викрито» і «встановлено» щодо злочинів, вчинених у складі ОЗГ чи ЗО», це не одне і теж і в цьому можна пересвідчитись із викладеного нижче аналізу статистичних даних про реальні результати боротьби із організованою злочинністю.

Так, згідно статданих, у 2018 році загалом, начебто, у складі організованих злочинних груп вчинено 2 513 кримінальних правопорушень, що майже вдвічі більше ніж у два попередніх роки: у 2017 році — 1 727, у 2016 — 1 235.

Про підозру у вчиненні цих злочинів у 2018 році повідомлено 1 233 особам, з яких стосовно лише 219­ти обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Більше того, до суду направлено всього 314 обвинувальних актів у провадженнях даної категорії, що в цифровому вигляді більше ніж у 2016 році — 166, у 2015 — 176, у 2014 році — 213), але майже вдвічі менше, аніж у 2010 — 453 та в 2005 р — 561. Але, по­перше, треба мати на увазі, що навіть ця кількість направлених ду суду обвинувальних актів даної категорії складає всього 12,6% від загальної кількості кримінальних правопорушень, начебто, вчинених у складі ОЗГ чи ЗО.

По­-друге, треба нагадати, що об’єктивним показником позитивної діяльності правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю є не стільки кількість винесених підозр чи навіть направлених до суду обвинувальних актів з такою кваліфікацією злочинів, а результати судового розгляду, де б за обвинувальними вироком суду підтвердився факт вчинення кримінального правопорушення саме в складі ОЗГ і ЗО, що на практиці буває не дуже часто, кількість виправданих судами осіб у таких провадженнях і кількість осіб, щодо яких такі провадження закриті прокурорами за реабілітуючими підставами на стадії досудового розслідування. Проте, отримати відповідь на це питання нам не вдалося, бо офіційна статистика ГПУ відверто приховує ці дані від суспільства, ставлячи «нулі» у своїх звітах, що є свідомим і умисним маніпулюванням статистикою на свою користь.

У той же час у відповідності до даних, наданих Державною судовою адміністрацією України, в 2018 році до суду правоохоронцями було направлено 314 обвинувальних актів у провадженнях про злочини, вчинені організованими групами, щодо 2 294 осіб (ймовірно тут враховані й особи, підозри яким вручені в минулі роки), та 32 провадження — про злочини, вчинені злочинними організаціями, щодо 354 осіб. Обвинувальні вироки судами постановлено в 137 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ (з них, зверніть увагу, 54 вироки із затвердженням угоди про визнання винуватості), та 14 — про злочини, вчинені ЗО (з них 8 вироків — також із затвердженням угоди про визнання винуватості). Тобто з усіх 151 обвинувального вироку 62, тобто майже половина, винесені без проведення судового розслідування, а ними лише були затверджені угоди про визнання винуватості, тобто викладені в цих обвинувальних актах докази про вчинення обвинуваченими злочинів у складі ОЗГ та ЗО судом не перевірялися. На превеликий жаль, у цій інформації також не видно, в скількох провадженнях у суді не підтвердилася попередня кваліфікація злочину, в скількох із них суд не знайшов підтвердження вчинення злочину саме в організованих формах, — ОЗГ чи ЗО? У той же час судами виправдано 11 осіб із числа обвинувачених у злочинах, вчинених в організованих формах. До того ж, треба мати на увазі, що до цього числа винесених обвинувальних вироків можуть відноситися й ті, які направлялися до судів у минулі роки, тобто раніше 2018 року. Окрім того, в 24 провадженнях про злочини, вчинені ОЗГ, та ву 4 про злочини, вчинені ЗО, судами прийняті рішення про повернення таких обвинувальних актів прокурору для доопрацювання, але чи направлялися вони повторно до суду, чи ні нам невідомо.

Одночасно з цим, треба зазначити, що в 2018 році злочинами цієї категорії завдано матеріальних збитків на суму 518 млн грн, з яких у ході досудового розслідування відшкодовано лише 44,4 млн гривень, тобто питома вага відшкодування в таких провадженнях становила лише 8,6% (у той час, як, наприклад, у 2017 році — 32,1%), що також свідчить аж ніяк не про позитивні результати діяльності правоохоронних органів по боротьбі і з оргзлочинністю.

А тому, виходячи навіть із цих досліджень, зовсім не дивно, що за даними Всесвітнього економічного форуму Україна у 2017—2018 роках увійшла до списку країн з найвищим рівнем організованої злочинності і зайняла 113 місце в списку із 137. Для наглядності, в групі країн з найвищим рівнем організованої злочинності Україна опинилася поруч з державами Південної Америки та Африки.

Боротьба з корупцією

Однією з ключових, при чому найбільш заполітизованих проблем у нашій державі, на жаль, була й залишається боротьба із корупцією (протидія кримінальним корупційним правопорушенням), коли про неї значно більше говорять ніж її вирішують.

Так, упродовж 2018 року правоохоронними органами (без НАБУ), начебто, було викрито 3 679 корупційних кримінальних правопорушень (проти 2 831 — у 2017, 2 175 — у 2016 і та 2 493 — у 2015), що дійсно більше ніж у попередні роки після Революції Гідності. Але, на жаль, як засвідчив більш детальний аналіз цих статданих, зростання вказаних цифрових показників аж ніяк не свідчить про покращення діяльності правоохоронців по боротьбі з корупцією. Поясню чому.

У всіх слідчих підрозділах (крім НАБУ) увпродовж минулого року перебувало 3 531 кримінальне провадження з ознаками корупції. За результатами розслідування ними скеровано до суду 2 226 обвинувальних актів про корупційні діяння, що становить 63% від кількості всіх зареєстрованих (що менше, аніж у 2017 році — 72,5%), стосовно 2 608 обвинувачених, з яких лише 386 (або 14,8%) знаходилося під вартою. В той же час детективами НАБУ в 2018 році розслідувалося 2 211 кримінальних проваджень, з яких 509 перебувало в залишку станом на 1 січня 2018 року, у 1 237 провадженнях досудове слідство розпочато в 2018 році, відновлено розслідування у 51 раніше зупиненому провадженні та в 97 раніше закритих провадженнях, а 317 кримінальних проваджень надійшло від інших органів. За результатами досудового розслідування до суду скеровано лише 64 обвинувальні акти, що становить всього 15,1% від загальної кількості закінчених детективами НАБУ проваджень про корупційні злочини. Із них лише 53 обвинувальні акти — про корупційні правопорушення, 3 — про правопорушення, вчинені в бюджетній системі, 2 — про правопорушення, вчинені в організованих формах, та 1 — про правопорушення, вчинене у сфері земельних правовідносин. Тобто, звертає на себе увагу той факт, що НАБУ в основному виявляє й розслідує прості форми корупції, точніше одиночні факти, а боротьба із корупцією саме в організованих формах, в яких вона й існує в переважній більшості, фактично не ведеться.

Більше того, зверніть увагу, що (за категоріями) до суду скеровано: лише 2 обвинувальні акти щодо трьох народних депутатів України, 2 — щодо чотирьох депутатів обласних рад, міських рад Києва і Севастополя, всього 2- щодо двох державних службовців категорії «А», 1 — щодо однієї особи місцевого самоврядування 1—2 категорії, 21 — щодо 22 професійних суддів (ймовірніше — районних судів), 3 — щодо трьох службових осіб органів прокуратури, 1 — стосовно одного військовослужбовця вищого офіцерського складу Збройних Сил України, 11 — щодо 21 керівника суб’єктів великого підприємництва, 9 — щодо 26 працівників юридичних осіб публічного права та 12 — щодо 41 іншої особи.

НАБУ — цікава тактика розслідувань

Як вбачається з наведених вище статданих, основні свої зусилля НАБУ зосереджує на боротьбі з корупційними діяннями не найвищих посадових осіб держави, а проти «інших осіб», які не мають жодного відношення до суб’єктів, безпосередньо підслідних антикорупційному бюро, працівників юридичних осіб публічного права, керівників суб’єктів великого підприємництва та суддів найнижчої ланки. Зокрема, ми не бачимо в цьому списку міністрів чи хоча б їх заступників (я вже не говорю про перших осіб держави), найвищих чиновників тієї ж Адміністрації Президента України та інших вищих органів влади, про участь яких у різних корупційних схемах буквально «гуде» весь інтернет-простір, оприлюднювалися журналістські розслідування тощо. Натомість, так виходить, що НАБУ більше займається відволіканням суспільства від реальної боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, що в цілому дає підстави стверджувати про те, що ця нова антикорупційна структура була створена зовсім з іншою метою, аніж та, яку задекларовано в Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України».

До речі, для порівняння з результатами роботи НАБУ: із загальної кількості направлених у 2018 році всіма правоохоронними органами до судів обвинувальних актів про корупційні злочини майже три чверті — 1 656 (74,4%) складені слідчими поліції, 396 (17,8%) — прокуратури, у тому числі військової — 82 (3,7%), 165 (7,4%) — Служби безпеки України, 9 (0,4%) — органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Тому, уточню ще раз, органами прокуратури в минулому році направлено до суду всього 396 обвинувальних актів, з них 45 — слідчими центрального апарату ГПУ, що абсолютно не відповідає заявам нинішнього Генпрокурора, який неодноразово повідомляв про свої «досягнення» у вигляді винесених 2 800 вироків корупціонерам.

Окрім того, слід також звернути увагу й на ту обставину, про яку саме «корупцію» в цих обвинувальних актах ішла мова. Так, за категоріями в скерованих всіма правоохоронними органами до суду обвинувальних актах про корупцію найбільше кримінальних правопорушень — це привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — 1 733 (або 47,1%), тобто, майже половина, а ось одержання неправомірної вигоди службовою особою — лише 691 (або 18,8%), зловживання владою та службовим становищем ще менше — 277 (або 7,5%), а також зловживання впливом — 270 (або 7,3%). Тобто, якщо говорити саме про «хабарників» із числа притягнутих корупціонерів до кримінальної відповідальності, то ще раз треба наголосити, що стосовно них направлено до суду лише 691 обвинувальний акт, але й ці цифри не можуть бути об’єктивними до тих пір, доки цю кваліфікацію не буде підтверджено обвинувальним вироком суду. А що ж є в дійсності?

А що в реальності?

Так, у дійсності, за ознаками корупційних діянь судами в 2018 році визнано винними всього 2 565 осіб (проти 2 400 у 2017 році), але із них набрали законної сили судові рішення стосовно лише 994 осіб (до речі, проти 2 178 у 2017 році, що було більше ніж удвічі). З цієї кількості лише 766 осіб (проти 1 692 у 2017 році) було засуджено до різних видів покарання, але і з цього числа до позбавлення волі засуджено лише 53 особи. О це і є справжній результат роботи всіх правоохоронних органів та прокурорів по боротьбі із корупцією. Більшість же засуджених за так звані «корупційні діяння» отримали покарання у вигляді штрафу, що свідчить або про мізерні суми доказаної в суді неправомірної вигоди та невеликі суми доведених матеріальних збитків, або про недостатню переконливість зібраних доказів винуватості засуджених осіб, що конче потрібно аналізувати окремо, для чого потрібні достатній час і повний доступ до всіх судових вироків! Це і є справжні результати роботи тих же слідчих органів прокуратури по боротьбі з корупцією, і аж ніяк не ті, які були опубліковані на офіційній сторінці сайту ГПУ, де вказано, що органами прокуратури, начебто, обліковано 9 155 фактів корупції та скеровано до суду 3 126 обвинувальних актів. Навіть якщо зважити на відверту непрофесійність нинішнього очільника ГПУ, то і цьому випадку, якщо він мав на увазі ту обставину, що прокурори направили до суду обвинувальні акти по провадженнях, які закінчили слідчі всіх правоохоронних органів, тоді в нього проблеми з математикою, бо і в такому разі складання цифр по кожному правоохоронному органу загальна сума результатів закінчених проваджень про корупційні злочини буде значно меншою, аніж 3 126 актів.

До цього треба додати й дані про кількість виправданих судами в таких злочинах осіб у 2018 році, яких налічується 66, що, знову ж таки, більше ніж у 2017 році (58). А якщо врахувати, що в минулому році значно менше судами розглянуто обвинувальних актів про злочини даної категорії, то можна допустити , що в майбутньому, тобто у 2019 році, із числа обвинувальних актів про такі злочини, які ще залишилися не розглянутими судами, таких виправдувальних вироків буде значно більше. На жаль…

Проміжний висновок

Підбиваючи підсумки аналізу результатів боротьби із корупцією за 2018 рік, можна однозначно стверджувати, що в минулому році реально притягнуто до кримінальної відповідальності 2 608 осіб за направленими до суду обвинувальними актами, в той же час засуджено за такими злочинами лише 766 осіб, обвинувальні вироки стосовно яких вступили в законну силу, із них до позбавлення волі засуджено лише 53 особи! До цього треба додати, що судами протягом минулого року у таких провадженнях виправдано 66 осіб, яких було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів.

І насамкінець. На підставі вищевикладеного, варто наголосити, що як би нинішні правоохоронці не маскували дійсний стан злочинності та не намагалися завести людей в оману щодо своїх надуманих «досягнень» у викритті злочинців, у тому числі корупціонерів, я вважаю, що суспільство повинно усвідомлювати критичний стан злочинності та безкарності в нашій державі, аби через реалізацію свого виборчого права забезпечити обрання до найвищого законодавчого органу справжніх законодавців, для яких право, закон і мораль будуть єдині.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути