Не рейдер той, хто прийшов по своє

Юрій Котнюк,
ЮВУ

В обширній судовій практиці, пов’язаній із НАК «Нафтогаз України», кого тільки не зустрінеш серед опонентів компанії, а нещодавно ця когорта поповнилася ще й журналістами. Двадцять четвертого січня набрало законної сили рішення Господарського суду Сумської області, яким було частково задоволено позов дочірнього підприємства вказаної вище корпорації «Укравтогаз» до ТОВ «Телекомпанія «Соціальне телебачення Сумщини» і зобов’язано останню спростувати недостовірну негативну інформацію.

Пригоди американського обладнання в Україні

У березні минулого року на сайті «СТС» було опубліковане повідомлення про, нібито, рейдерське захоплення одного з тамтешніх підприємств під назвою ТОВ «Інженерно-технічний центр «Оріон-Д» (далі — Оріон), в якому містився стандартний набір фраз, які зазвичай використовуються при висвітлені подій даної категорії. Тут тобі й «озброєні невідомі особи, які силою вдерлися на територію», і «працівники правоохоронних органів, які своєю бездіяльністю потурали нападникам», і представники «постраждалого» підприємства, які стверджували, що це «рейдерський захват». А винним в організації цього неподобства був безапеляційно названий Укавтогаз. Насправді ж, судячи з тексту судових рішень, усе було не зовсім так.

Почнемо із самого початку. Сім років тому, 23 лютого 2011 р., Укравтогаз уклав з Оріоном договір про поставку спеціального обладнання для 16 своїх автомобільних газонаповнювальних станцій, а саме – 32 компресорних модулів (по два на кожну), виготовлених на базі компресорів виробництва «Дженерал електрик», яку ще іноді називають «фірмою номер один планети Земля». За умовами угоди Оріон мав придбати за кордоном ці штуки, на своєму обладнанні пригвинтити-приварити-припаяти до них якесь тутешнє причандалля, а потім уже в такому доповненому вигляді здійснити доставку, шеф-монтаж і пуско-наладку. Загальна ціна контракту – 150 мільйонів гривень, за умов коли ще «долар був по вісім».

Не хотілось би тут зачіпати політику, але, на жаль, без неї не обійтися, оскільки замовлення на таку велику суму «людині з вулиці» дістатися не могло. В ролі засновника сумського Оріону виступав тоді такий собі Олексій Давиденко, ім’я якого нічого не скаже пересічному читачеві, але якщо покопирсатися у відповідних відкритих реєстрах, то можна встановити, що цей чоловік був також співзасновником іншого підприємства – ТОВ «Кримметангаз», а от його компаньйоном по цьому іншому підприємству був депутат Донецької облради Віталій Пригодський, син колишнього багаторічного нардепа від Партії регіонів Антона Пригодського, який свого часу хизувався тим, що дружив з Януковичем сім’ями.

Утім дружба дружбою, та коли Укравтогаз, перерахувавши Оріону 137 із обумовлених 150 мільйонів, не отримав у визначений договором термін – до кінця 2012 року – обіцяне обладнання, він подав на нього в суд. Дана справа з перемінним успіхом пройшла всі три інстанції, й лише після втечі Януковича Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою від 14 січня 2015 року ухвалив остаточне в ній рішення на користь позивача. В судовому засіданні було встановлено, що 32 американські компресори Оріон всетаки закупив: про це свідчили акти від 5.06.2013 р., складеній Державною митною службою. Потім це підтвердив судовий виконавець відділу ДВС Сумського міського управління юстиції, який у своєму акті від 16.07.2013 р. написав, що обладнання, зазначене в специфікації до договору, перебуває на митному складі закритого типу. Коли саме воно перетнуло митний кордон – невідомо, але відомо, що після того на ньому й кіт не валявся, тобто ніякого тутешнього причандалля до них не пригвинчували, не приварювали, не припаювали і робити цього не збиралися, вже не кажучи про те, аби здійснювати його доставку, шеф-монтаж і пусконаладку.

Заперечуючи проти задоволення позову, представники Оріону давили на те, що інженери Укравтогазу не показували їм, де саме повинно бути встановлене обладнання, а якщо й показували, то на тому місці ще не був зведений фундамент, без наявності якого встановлення компресорних модулів неможливе. У відповідь представники підприємство показали суду ворох своїх листів, у яких той просив передати йому на зберігання вже доведені до потрібної кондиції вироби, після чого він, мовляв, буде видавати їх по-одному по мірі того, як вони будуть встановлюватися на станціях. Але позитивної реакції на ці листи, як ви вже зрозуміли, так і не дочекався. Врешті решт суд ухвалив зобов’язати Оріон передати у власність «Укравтогазу» 32 американські компресори.

До пошуку компресорів підключилася поліція

Як відомо, між моментом ухвалення остаточного судового рішення й моментом його виконання іноді дистанція величезного розміру. В нашій історії вона виявилася непристойно довгою. Оскільки Оріон добровільно компресори не віддав, керівництво Укравтогазу звернулося з відповідною заявою до правоохоронних органів, після чого в листопаді 2015 р. було відкрите кримінальне провадження за фактом заволодіння державним майном шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами цього ТОВ. Розслідування було доручено Святошинському управлінню поліції Києва, на території обслуговування якого знаходиться штаб-квартира Укравтогазу, де в далекому 2011 р. підписувався договір з Оріоном. Але тільки в липні наступного, 2016-го, року було проведено обшук у резиденції Оріона в Сумах, на Курському проспекті, 147, де, серед іншого, знайшли й 26 компресорів, які, швидше за все, були тими самими одиницями техніки, що за рішенням суду мали бути передані у власність Укравтогазу. За клопотанням слідчого слідчий суддя Святошинського районного суду Києва, хоч і не з першого разу, але врешті решт у листопаді 2015 р. постановив ухвалу про накладення арешту на виявлене обладнання. Але самого арешту виявилося замало: як написали фахівці Укравтогазу, компресори перебували на відкритому майданчику й без належних умов зберігання та охорони, що могло спричинити не лише їх псування, а й викрадення. Тим більше, що в листопаді 2016-го в Оріону закінчився термін оренди земельної ділянки за вказаною вище адресою у Сумах. У зв’язку з цим Укравтогаз просив правоохоронні органи вирішити питання про передачу йому обладнання на відповідальне зберігання в пристосованих для цього приміщеннях промзони в селі Чайка Києво-Святошинського району, тобто в себе під боком. Ці слова потім перекочували в клопотання слідчого поліції, а згодом і в ухвалу слідчого судя того ж Святошинського районного суду Києва від 21 лютого 2017 р., яким дане питання було вирішене позитивно.

«Рятуйте! Рейдери!» — гучніше всіх зазвичай волають шахраї

І ось у першій половині березня до Сум прибула спеціально відряджена бригада працівників Укравтогазу, чиї правомірні дії й стали приводом для спірного сюжету на місцевому телебаченні. На думку позивача, інформація про «рейдерський захват» не відповідала дійсності та принижувала його ділову репутацію, у зв’язку з чим він просив суд, по-перше, зобов’язати телекомпанію «СТС» спростувати її, а, по-друге, стягнути з телевізійників завдану моральну шкоду в розмірі 105 тисяч грн. Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Приступаючи до розгляду справи, Господарський суд Сумської області перш за все вирішив переконатися, що перед ним належний відповідач. Для цього він надіслав запит до провайдера ТОВ «Сіті-хост» і отримав відповідь, що власником хостинг-акаунту для домену «sts.symy.ua» є ТОВ «Телекомпанія СТС». Другим кроком був запит до власника серверу ТОВ «Хостинг Україна», звідки повідомили, що реєстрантом доменного імені «sts.symy.ua» є також ТОВ «Телекомпанія СТС». Таким чином, суд встановив, що спірна інформація була поширена на інтернет-ресурсі, що належить телекомпанії, а отже, вона є належним відповідачем, і з цього місця можна було «танцювати» далі.

Визначаючи, хто в цьому спорі правий, а хто винуватий, суд спирався на положення постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також на відповідні статті Закону України «Про інформацію». Що ж стосується деталей, то представник Укравтогазу повідомив такий факт: виявляється, одразу ж після прибуття знімальної групи представники їхнього підприємства одразу ж пояснили репортерам, хто вони, звідки, з якою метою прибули і на яких підставах тут діють. Це підтверджувалося відеозаписом, тож у телекомпанії не було підстав розповідати про якихось «невідомих осіб».

Щодо «рейдерів», то суд зазначив, що законодавство України не дає чіткого визначення понять «рейдерство» і «рейдерський захват», але виходячи з усталеної практики застосування цих слів їх значення полягає в набутті сумнівними шляхами права оперативного керівництва фірмою за допомогою спеціально інсценованого бізнес-конфлікту чи інших заходів. Але в даному випадку Укравтогаз не намагався встановити контроль над Оріоном – він прийшов забрати своє, тож твердження про рейдерство не відповідало дійсності. Важливий момент: згідно статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Але тут, на думку суду, враховуючи зміст, стиль та характер публікації, поширеної ТОВ «Телекомпанія СТС» інформації, суд дійшов висновку, що вона подана у формі фактичного твердження, а не оціночних суджень. Також суд звернув увагу на те, що з інформацією, викладеною на веб-сайті телекомпанії, могла ознайомитися необмежена кількість людей, а для дискредитації ділової репутації досить довести брехню до відома хоча б однієї особи.

Проаналізувавши ці та інші моменти, суд дійшов висновку, що телевізійниками було поширено недостовірну інформацію стосовно підприємства Укравтогаз, чим порушено його немайнові права. А от із приводу другої позовної вимоги – 105 тисяч гривень компенсації за моральну шкоду -позивач спіймав облизня. Суд вирішив, що той не довів суду втрат у такому розмірі з урахуванням причинно-наслідкового зв’язку між діями телекомпанії та розміром шкоди. Харківський апеляційний господарський суд, який перевіряв законність даного рішення, повністю погодився з його висновками і своєю постановою від 24 січня залишив його без змін.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути