Юридична практика
Імітація боротьби з податковими правопорушеннями
Денис ОСМОЛОВСЬКИЙ, адвокат
«Ухилення від оподаткування» — це європейське визначення. Не шукайте його у вітчизняному законодавстві — в нас такого немає.
Ухилення від оподаткування, за європейським підходом, охоплює приховування податкової бази, шахрайство в податковій сфері, нереальні, так звані «фіктивні», господарські операції. Все це ретельно описано в законодавстві з метою найефективнішого покарання за податкові порушення.
Потенційний порушник чітко усвідомлює нормативно визначені межі, за якими існує покарання. Але оскільки ЄС — демократичне середовище, в першу чергу, то діяльність уповноважених органів спрямована на запобігання ухиленню від оподаткування. Для ефективності запобігання процес має бути мінливим, як і економіка, але незмінним завжди залишається визначення відповідальності — лише у правовий спосіб.
Боротьба з податковими правопорушеннями в Україні знаходиться в прямій залежності від податкової політики, яка формується згідно завдань уряду. Якщо горизонт планування КМУ в сучасних умовах у кращому випадку становить рік-півтора, то про які довгострокові стратегії може йти мова? Економічний ефект «тут і зараз». Як наслідок, завдання податкового органу — за будь-яку ціну «не просісти» при наповненні бюджету, і це досягається лише ручним керуванням офіційною та неофіційною економікою. Формування фінансової та податкової політики в такому режимі здійснюється за двома принципами — наповнення бюджету та створення умов для його наповнення.
Наповнення бюджету у форматі «не просісти» вдається лише за рахунок «податкового шахрайства» з боку державних органів. Наприклад, для наповнення казни ПДВ запровадили ПДВ-рахунки, на них розмістили податок на додану вартість, який належить бізнесу й легалізували його «експропріацію» через зупинення реєстрації податкових накладних. Також для створення умов наповнення бюджету існує імітація боротьби з податковими правопорушеннями — каральний, безвідповідальний, місцями неадекватний процес пошуку податковою службою «винних» у несплаті податків. У результаті вітчизняний бізнес сплачує податки не для функціонування та розвитку держави, довіряючи державному управлінню перерозподіляти фінанси країни, а відкупляється від неадекватності податкового контролю.
Для реалізації «податкового шахрайства» з використанням державних органів добре підходять виконавці з недержавницьким мисленням, тому для компенсації правових ризиків (від ДБР, НАБУ, СБУ) на відкуп ДПС віддано право «стригти» платників ПДВ. Імітація ризиків відповідальності — ідеальний інструмент в руках фіскалів для залякування, створення передумов необхідної податкової поведінки й корупційного інтересу.
Постійний контакт з тіньовою економікою поєднав інтереси ДПС та тіньовиків. Для прикриття цього зв’язку використовується чергова імітація — публічна боротьба з «фіктивним» ПДВ, «конвертаційними центрами», вилучення ТМЦ та інші реалізації. При електронному адмініструванні податку на додану вартість діяльність тіньового сектору з продажу, так званого «фіктивного» податкового кредиту з ПДВ, просто не можлива без участі ДПС. І знову імітацією боротьби з цим явищем прикривається «експропріація» фінансових активів з реального сектора.
Яскраво підтверджує вищевказане й те, що в Україні відсутні повноцінні нормативні визначення того, з чим має боротися правоохоронна система й чому запобігати. Як приклад, за статтею 212 Кримінального кодексу карається «ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)». Слово «сплати» є ключовим. За висновками правників, дослівно це — ухилення від обов’язку сплатити задекларовані податки. Це — не здійснення «нереальних операцій», не формування «фіктивного» податкового кредиту з ПДВ, навіть не приховування об’єктів від оподаткування, яке б охоплювалося, як у Європі, терміном «ухилення від оподаткування». Це (дослівно) — ухилення від обов’язку сплатити задекларовані податки. Як наслідок, стаття 212 ККУ — це чергова імітація, задля створення умов наповнення бюджету, через удаваність відповідальності та залякування.
Найгірше те, що з реальним ухиленням від оподаткування ніхто в країні, як не боровся, так і не бореться. «Тут і зараз» наповнити бюджет за будь-яку ціну. А для європартнерів — імітація податкового контролю. Кримінальний кодекс Німеччини починається словами: «Без закону немає покарання», саме на цьому розумінні вихований європейський інвестор. «Покарання без закону» — саме з цим відчуттям живе вітчизняний бізнес. І доки не закінчиться період «євроімітації», наша євроінтеграція — просто імітація.
P.S. Майже 100 млрд євро на рік — це втрати ПДВ в ЄС у результаті шахрайства з цим податком. Тисячі фіктивних фірм, нереальних операцій, підроблених фактур, податкові «каруселі». І все одно для європейців право власності та презумпція невинуватості — питання непорушні, а тому «блокування» податку на додану вартість — це якесь марення для свідомості європейця. Хоча не все ще втрачено, можливо, їх навчить цьому «інвестиційна няня»…
Джерело: Юридичний вісник України
