Антикорупційне законодавство: чи можлива нова якість застосування?

За підсумками 2017 року Україна посіла 130 місце зі 180 країн у рейтингу-дослідженні Transparency International «Індекс сприйняття корупції». Це на один пункт краще ніж було позаторік. Прогрес в ефективності виконання антикорупційного законодавства, скажімо відверто, бажає кращого.

Директор НАБУ Артем Ситник вважає, що темпи ефективності боротьби з корупцією в Україні можуть зрости лише за умови створення спеціалізованого Антикорупційного суду, який має забезпечити прийняття певних вироків та справедливе покарання для топ-корупціонерів. За два останніх роки в судових інстанціях опинилося понад 100 справ від НАБУ та САП. Однак, на жаль, ці справи судами майже не розглядаються. Не має відповідного досвіду розгляду кримінальних подій, що у всьому світі йменуються як «білокомірцеві злочини». Отже, будучи найкорумпованішою державою в Європі після Росії, тим не менше наша держава має перспективу отримати вагому підтримку від міжнародних інституцій. Зокрема, експерти МВФ готові наразі надати допомогу Україні в організації діяльності Антикорупційного суду.

Про стан виконання антикорупційного законодавства, створення Антикорупційного суду, моніторингової місії щодо ефективності антикорупційного законодавства, роль державних інституцій та інститутів громадянського суспільства тощо йшлося під час круглого столу на тему «Антикорупційне законодавство України: проблеми забезпечення ефективності», який відбувся в Інституті законодавства Верховної Ради України. На цьому авторитетному зібранні прозвучали цікава статистика, досвід, віднайдені відповіді на деякі проблемні питання.

Питання сприйняття корупції – один із вагомих показників ментального ставлення до цієї проблеми населення країни. Так, серед сусідів України найкраща ситуація зі сприйняттям корупції в Польщі — країна із 60-ма балами зайняла 36 місце в світі. У нас же, на жаль, населення не готове сприймати корупцію як тяжкий злочин. За даними експертів, показники «м’якого» сприйняття корупції, що дорівнює показнику нижче 50 балів, мають понад дві третини зі 180 країн, які потрапили до рейтингу. А це означає, що понад шість мільярдів людей у світі живуть в умовах суцільної корупції. І наша країна в цьому списку.

Ішлося під час круглого столу також і про роль ЗМІ в підвищенні ефективності антикорупційного законодавства. В юридичній журналістиці, на відміну від інших юридичних сфер, працюють більш активні за ментальністю люди. Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Володимир Арьєв, Ігор Яценко, Юлія Мостова, Олександра Примаченко та деякі інші журналісти, що починали із судово-правової тематики, стали на сьогодні відомими авторитетними аналітиками й не лише в журналістському середовищі.

Загалом метою діяльності професійних юридичних ЗМІ у сенсі висвітлення питань ефективності антикорупційного законодавства є викривання ознак корупції, публікація матеріалів із метою збільшити ймовірність того, що корупціонери понесуть відповідальність. Але суспільно-політичні ЗМІ в основному висвітлюють події під певним кутом зору, грішать суцільною фактологією, еклектично змішуючи події в історії з діяльністю відомих по всій Україні корупціонерів. У той же час у професійних ЗМІ події, пов’язані, наприклад, з діяльністю Одеської міськради та мером міста Г. Трухановим, подаються не лише з точки зору точності викладу факту, але й висвітлення інституціональних проблем стратегії боротьби з корупцією, взаємодії правоохоронних інституцій, узгодженості нормативних актів, аналізу причин, з яких політична воля держави в ефективній боротьбі з корупцією не знайшла свого підтвердження. Так, за версією САП суть події полягає в тому, що завдано збитків місцевому бюджету Одеси. Міськрада придбала будівлю, яка раніше входила до цілісного майнового комплексу заводу «Краян», за 185 мільйонів гривень у приватної структури, яка на початку 2016 року сама придбала цей комплекс на аукціоні, організованому ліквідатором держпідприємства, за 11,5 мільйона гривень. Різниця — суттєва. Але ж підозра, оголошена Г. Труханову, практично не має судової перспективи, адже Одеському міському голові інкримінується, що сесія Одеської міської ради прийняла неправильне рішення про придбання будівлі заводу «Краян» за ціною, що перевищує ринкову. САП не зібрало доказів, які б свідчити про вплив голови на депутатів з метою примусити їх проголосувати за придбання будівлі. Не зібрано доказів, які б свідчили і про причетність міського голови до неправомірних дій оцінщика або про особистий інтерес в придбанні цієї будівлі. Тому Шевченківський суд м. Києва, розглядаючи подання САП, прийняв рішення виходячи з того, що не побачив ознак злочину в діях мера, хоча гроші, сплачені за придбання будівлі за завищеною ціною, до бюджету не повернулися.

Цей факт свідчить не лише про нездатність правоохоронців надати докази чиєїсь вини. Ці події вказують на хибність антикорупційної стратегії, котру намагаються реалізовувати спецоргани (НАБУ, НАЗК, САП тощо), а майбутній Антикорупційний суд може стати додатковим джерелом подразнення суспільства. Внаслідок «реформ», які проходили, в тому числі, під впливом певних інтересів, в країні немає державного органу, який би захищав публічний інтерес та повноваження здійснювати нагляд за додержанням законності суб’єктами публічного права. На сьогодні жоден державний орган не має повноважень звернутися до суду з вимогою скасувати навіть очевидно неправильне колегіальне рішення органу державної влади. Задля підвищення ефективності законодавства потрібні наступні складові: по-перше, політична воля та відповідальність вищого керівництва держави; по-друге, негативне ставлення до корупції в значної частини громадян; по-трете, чіткі повноваження державних інституцій щодо захисту публічних інтересів. Отже, зосередитися потрібно на головних питаннях боротьби з корупцією. Все решта має похідний характер.

Лесь Курінний,

оглядач, спеціально для ЮВУ

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути