Судова практика
Повторне повернення клопотання про арешт майна для усунення недоліків законом не передбачено
26 квітня 2018 р. Суддя Верховного Суду Т. Шевченко у справі № 639/5589/17 висловила окрему думку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Ухвалою слідчого судді районного суду повернуто прокурору клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженню за ознаками кримінального правопорушення у ч. 1 ст. 185 КК України та встановлено строк у 72 години для усунення недоліків.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою на зазначену ухвалу з посиланням на те, що згідно з ч. 4 ст. 399 КПК такі ухвали слідчого судді не підлягають апеляційному оскарженню, з чим погодився і Верховний Суд.
На думку судді ВС Т. Шевченко, таке рішення суду касаційної інстанції є передчасним, оскільки ухвалу слідчого судді було постановлено після того, як ухвалою апеляційного суду вже приймалося рішення про повернення прокурору того самого клопотання про арешт майна та встановлювався строк у 72 години для усунення недоліків. Однак, як зазначено в ухвалі слідчого судді, недоліків клопотання прокурором не усунено.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Тобто, за змістом цієї норми закону після збігу встановленого судом строку для усунення недоліків клопотання про арешт майна можливі тільки такі наслідки:
- негайне повернення майна, якщо недоліки клопотання не було усунуто;
- розгляд клопотання слідчим суддею по суті після усунення недоліків.
Повторне повернення клопотання для усунення його недоліків законом не передбачено.
Це може означати, що слідчий суддя в цьому випадку прийняв рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом, тобто вийшов за межі своїх повноважень.
Разом з тим, ухвалою колегії суддів Першої палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду провадження за касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду де було винесено такі питання: (1) має апеляційний суд розглянути скаргу на рішення, постановлене слідчим суддею поза межами його компетенції, і прийняти рішення по суті скарги чи (2) апеляційний суд має відмовити у розгляді скарги на таке рішення, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.
За таких обставин Т. Шевченко висловила думку, що у справі № 639/5589/17 слід було відкрити касаційне провадження, витребувати матеріали та прийняти рішення відповідно до встановлених обставин, норм закону та з урахуванням рішення Великої палати ВС із зазначених правових питань.
Підготував Леонід Лазебний
