Судова практика
Для оскарження постанови виконавця про арешт зарплатних коштів треба вказувати їх суму
9 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/635/18 залишив без задоволення касаційну скаргу підприємства, яке оскаржувало арешт рахунку виконавцем.
Підприємство звернулося до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби, в якій просило визнати протиправними дії старшого державного виконавця та скасувати постанови про арешт коштів боржника.
Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження було накладено арешт на рахунки скаржника, зокрема, на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», з якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам і сплата податків та зборів.
Ухвалою господарського суду скаргу задоволено.
Апеляційним судом ухвалу місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні скарги. Суд вказав, що боржником не надано жодного обґрунтування щодо суми коштів, необхідної для виплати заробітної плати, а також не підтверджено тієї обставини, що арештований рахунок використовується виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань.
У касаційній скарзі підприємство посилалося на те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Верховний Суд вказав, що ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено. При цьому зазначено, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. У такому разі саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться. У разі знаходження коштів на рахунку, на якому заборонено накладення арешту, банк зобов’язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Зазначене є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб’єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рахунок, про який ідеться, є поточним рахунком, а не рахунком зі спеціальним режимом використання.
При цьому АТ «Ощадбанк» у довідці про відкриті Підприємству рахунки зазначив, що такий рахунок може використовуватися для здійснення інших операцій (у тому числі, але не виключно, для виплати заробітної плати та сплати податків). Крім того, АТ «Ощадбанк» також не визнав цей рахунок і кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Судом апеляційної інстанції у ході розгляду скарги на дії відділу державної виконавчої служби встановлено, що зі скарги не вбачається, яка саме сума потрібна підприємству для виплати заробітної плати працівникам, тобто вимога скаржника є неконкретизованою. При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов’язання з виплати заробітної плати в певному розмірі (з документами, що підтверджують ці обставини) та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку для виплати заробітної плати своїм працівникам.
Підготував Леонід Лазебний
