Судова практика
Для постановлення рішення, протилежного за змістом рішенню місцевого суду, апеляційний суд має дослідити всі докази, покладені в його основу
12 серпня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 520/14112/14-к скасував ухвалу апеляційного суду, який скасував вирок, дослідивши тільки частину доказів.
Місцевий суд визнав особу винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК та ч. 4 ст. 368 КК.
Апеляційний суд вирок місцевого суду скасував та закрив кримінальне провадження на підставі ст. 417, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання.
У касаційній скарзі прокурор, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначав, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, на порушення принципу безпосередності дослідження доказів, не допитав свідків у кримінальному провадженні, при цьому надав іншу оцінку доказам ніж суд першої інстанції, який постановив обвинувальний вирок.
Також наполягав, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимими докази, одержані внаслідок проведення негласних слідчих дій, а також протокол огляду місця події.
Верховний Суд дійшов висновку, що переглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд не дотримався вимог КПК.
Хоча суд першої інстанції визнав сукупність досліджених доказів достатньою для доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень й ознак провокації з боку правоохоронних органів не знайшов, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників й ухвалюючи рішення, яке є протилежним за змістом рішенню місцевого суду, обмежився дослідженням меншої сукупності доказів порівняно з тією сукупністю, яку дослідив місцевий суд.
При цьому, визнавши надалі недопустимими доказами матеріали НСРД й ще окремі докази та відкинувши їх, іншу сукупність доказів, що залишилася й раніше була досліджена безпосередньо місцевим судом, суд апеляційної інстанції визнав недостатньою для доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованих злочинів, однак достатньою для встановлення факту провокації кримінальних правопорушень, хоча більшість доказів із цієї залишкової сукупності колегія суддів апеляційного суду не досліджувала безпосередньо. Зокрема й ті докази, на які вказав прокурор у касаційній скарзі, наголошуючи на порушенні апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів.
Верховний Суд дійшов висновку, що за таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ст. 412 КПК є істотними, скасував ухвалу та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
