Connect with us

Судова практика

Ухвала слідчого судді про продовження строку направлення особи на стаціонарну комплексну експертизу підлягає апеляційному оскарженню

Дата публікації:

12 серпня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 755/14697/19 скасував ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду.

Місцевий суд направив підозрюваного до центру судово-психіатричних експертиз для проведення стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи строком не більше 2 місяців у межах досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді цього ж суду задоволено клопотання слідчого та продовжено цей строк.

Ухвалою апеляційного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного на вищезазначену ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі захисник стверджував, що сторону захисту було безпідставно позбавлено права на доступ до суду, оскільки апеляційний суд, посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України, не зважив на те, що кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості продовження строку направлення особи у медичний  заклад для проведення стаціонарної психіатричної експертизи, обраного у порядку ст. 509 КПК, а відтак і порядку оскарження вказаної категорії судових рішень.

Верховний Суд вказав, що апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на положення п. 8 ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, дійшовши висновку, що ухвала слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Згідно з положеннями ст. 509 КПК, у ній не передбачено можливості продовження процесуального строку направлення особи до медичного закладу для проведення експертизи, а тому прийняте слідчим суддею рішення за своїм правовими значенням та наслідками слід вважати синонімічним направленню на таке дослідження, яке підлягає оскарженню з підстав та у порядку, передбаченим кримінальним процесуальним законом.

У такому разі апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, мав керуватися приписами ч. 3 ст. 509 КПК, а посилання суду на відсутність процесуальної можливості оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Забезпечення позову при вирішенні судових спорів із контролюючими органами

Опубліковано

on

Євген МОРОЗОВ,
адвокат

Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. (справа № 826/9263/17, адміністративне провадження № К/9901/44796/18).

У той же час Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 р. в справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб’єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб’єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі». Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 р. у справі № 640/13245/19 та від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18.

Таким чином, навіть вказані заявником наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними й не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19, від 26 березня 2020 року у справі № 340/2179/19.

І наостанок. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Судова практика

Оптичний диск з відеозаписом події є самостійним джерелом доказів у кримінальному провадженні

Опубліковано

on

10 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 751/6069/19 залишив без змін вирок апеляційного суду з огляду на безпідставність доводів захисника про недопустимість доказів у кримінальному провадженні.

Вироком місцевого суду особу визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК.

Місцевий суд установив, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поблизу закладу «Роял Вегас», з мотивів раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав потерпілому не менше трьох ударів кулаками в голову чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження.

При перегляді вироку апеляційний суд змінив вирок в частині призначеного покарання.

У касаційній скарзі захисник наполягав на недопустимості доказів у кримінальному провадженні, зокрема – протоколу огляду відеозапису.

Верховний Суд вказав, що як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі DVD-R диск з відеозаписом обставин події з камер відеоспостереження був добровільно наданий директором ТОВ на запит слідчого, а отже необхідності звертитися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії цього запису у слідчого не було.

Проаналізувавши ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ВС відзначив, що у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. При цьому матеріальний носій – це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Особливістю електронного документа є відсутність «жорсткої» прив’язки до конкретного матеріального носія.

Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях.

Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучений слідчим до матеріалів провадження як речовий доказ DVD-R диск з відеозаписом обставин події був виготовлений у зв’язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, та є самостійним джерелом доказів, похідним від інформації, що зберігається на комп’ютері в електронному вигляді у виді файлів.

Таким чином записаний на оптичний диск – носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису, є оригіналом (відображенням) електронного документа.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Огляд житла без ухвали слідчого судді з метою перевірки повідомлення про смерть власника житла за згодою його близьких родичів є невідкладною слідчою дією

Опубліковано

on

29 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 418/801/17 скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, визнавши необґрунтованими висновки суду про недопустимість доказів обвинувачення.

Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК за те, що вона з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку, перелізла через паркан, де незаконного проникла в гаражне приміщення та таємно викрала належне потерпілому майно, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 542,40 грн.

Окрім того, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння за своїм місцем проживання, у ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, нанесла своїй матері один удар ножем в область правого коліна та один удар ножем в область шиї, що призвели до її смерті.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду у частині доведення винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та закрив кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Зокрема, апеляційний суд обґрунтував своє рішення недопустимістю такого доказу, як протокол огляду місця події (житла обвинуваченого), який проведено без ухвали слідчого судді, а також недопустимість похідних від протоколу огляду місця події доказів (висновків дактилоскопічної та судово-медичних експертиз), якими сторона обвинувачення обґрунтовувала причетність особи до вбивства своєї матері.

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є допустимими та достатніми для доведення винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Верховний Суд вказав, що ураховуючи положення ст.ст. 214, 223, 237 КПК, огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

У ч. 1 ст. 233 КПК окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме – можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла була володільцем житла, в якому проводився огляд. Підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про її смерть. З метою перевірки вказаної інформації та з’ясування події, що відбулася, було здійснено огляд житлового будинку, де проживала потерпіла, в процесі чого було виявлено труп останньої з ознаками насильницької смерті.

Зважаючи на те, що житло, в якому проводився огляд, належало на праві володіння потерпілій, труп якої виявили в будинку, тому проведення огляду місця події в цьому випадку було невідкладною слідчою дією, яка здійснювалася з метою перевірки інформації про її смерть, і була проведена за письмовою згодою її сестри, отриманою в ході огляду місця події.

Отже, висновки апеляційного суду про недопустимість як доказу даних протоколу огляду місця події, а також інших доказів, отриманих у результаті проведення огляду місця події, Верховний Суд визнав необґрунтованими.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram