Судова практика
Приймаючи рішення про відкриття провадження за заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, суд не може ідентифікувати заявника лише за його підписом
22 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглядаючи справу № 1-7/12, відмовив у задоволенні касаційної скарги засудженого, який передав заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами з порушенням процедури.
Місцевий суд ухвалою, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, відмовив у відкритті провадження за заявою засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього ж суду.
Суд установив, що засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у виправній колонії. Заява від імені засудженого надійшла до суду не через адміністрацію цієї установи виконання покарань, як це встановлено положеннями ст. 113 КВК України та ч. 1 розд. ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 р. № 2186/5. Недотримання правил відправлення кореспонденції засудженим викликало у суду сумнів у тому, що заяву від його імені підписано та подано саме ним.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що заява про перегляд вироку за нововиявленими обставинами у повній мірі відповідає вимогам ст. 462 КПК України, у тому числі її підписано особою, яка її подала. На думку засудженого, місцевий суд у разі виявлення недоліків при оформленні заяви повинен був залишити її без руху, натомість відмовив у відкритті провадження.
Верховний Суд вказав, що як убачається з матеріалів справи, при перевірці заяви було встановлено, що вона не містить таких обов’язкових реквізитів як дата, прізвище, ім’я та по батькові (або ініціали) її автора, а ідентифікувати особу, яка відповідно до процесуального закону має право на звернення до суду, виключно за підписом не виявляється можливим.
Із системного аналізу положень гл. 34 КПК убачається, що процесуальний закон стандартизує форму і структуру заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та містить імперативну вимогу про обов’язкову наявність елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
З огляду на відсутність будь-яких даних на підтвердження того, що саме засуджений підписав та подав до суду цю заяву, місцевий суд відмовив у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції відхилив доводи сторони захисту про те, що засуджений міг передати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як кореспонденцію захиснику під час побачення, оскільки жодних відомостей на підтвердження таких доводів суду не надано.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів ВС погодилася, адже заяву подано за обставин, які не надавали суду можливості переконатися у правильності вказаних у ній даних щодо суб’єкта звернення, а тому рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою визнала таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 464 КПК.
Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про те, що місцевий суд повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 464 КПК та надати йому строк для усунення недоліків ВС визнав необґрунтованими, адже вказані правила застосовуються до заяви, не оформленої згідно з вимогами процесуального закону, лише тоді, коли до суду звернулася особа, якій законом надано таке право. У цьому випадку, через неможливість ідентифікувати суб`єкта звернення як учасника даного кримінального провадження, суд був позбавлений змоги постановити ухвалу та надати строк для приведення поданої заяви у відповідність до вимог КПК.
Підготував Леонід Лазебний
