Судова практика
Довіреність щодо передачі права володіння та користування нерухомим майном не підлягає обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей
10 жовтня 2019 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 192/1921/15-ц відмовив у задоволенні касаційної скарги позивачки, яка вимагала визнати нікчемною видану нею довіреність.
Довірителька звернулася до суду з позовом до ТОВ та представника про поновлення строків позовної давності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та визнання недійсним договору оренди землі.
5 листопада 2009 р. позивачка видала на ім’я відповідача довіреність, згідно з якою уповноважила останнього бути її представником з усіма повноваженнями з питань користування належною їй земельною ділянкою площею 10,0221 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для чого надала йому право представляти її інтереси в будь-яких установах чи підприємствах, подавати від її імені заяви та інші документи, укладати договори оренди, одержувати необхідні довідки, документи, розписуватись за неї, а також вчиняти інші дії. Довіреність була укладена в письмовій формі, посвідчена секретарем сільської ради та зареєстрована в реєстрі.
На підставі цієї довіреності відповідач підписав з ТОВ договір оренди цієї земельної ділянки.
Позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що видала довіреність на розпорядження нерухомим майном. Цей правочин. на її думку, є нікчемним, оскільки в момент його вчинення не було дотримано вимог чинного законодавства України, зокрема, довіреність не було належним чином зареєстровано в Єдиному реєстрі довіреностей та відповідно посвідчено.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову відмовлено.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Вказані положення кореспондують з ч. 3 ст. 245 ЦК України.
Згідно з п. 2.1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 р. № 111/5, обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності (у тому числі їх дублікати), посвідчені в нотаріальному порядку, та довіреності на право розпорядження майном, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також відомості про припинення їх дії.
Згідно з п. 2.2 Положення про Єдиний реєстр довіреностей реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в ч. 3 ст. 245 ЦК України та п. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про нотаріат», а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей. Заява про реєстрацію зазначених довіреностей надається реєстратору безпосередньо довірителем.
З урахуванням зазначеного та рішення Конституційного Суду України від 5 лютого 2004 р. у справі № 1-5/2004 щодо тлумачення поняття «передача» суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що довіреність від 5 листопада 2009 р. була видана не на розпорядження нерухомим майном, до якого згідно зі ст. 181 ЦК України належить і земельна ділянка, а на здійснення від імені власника правомочності щодо передачі права володіння та користування нею, в тому числі і права укладення договорів оренди.
Тому посадова особа органу місцевого самоврядування – секретар сільської ради при видачі довіреності від імені позивачки, вчиненні на ній посвідчувального напису діяла відповідно до вимог чинного законодавства України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 р. у справі № 192/2012/15-ц.
Підготував Леонід Лазебний
