Думка експерта
Криміногенна Україна: між Венесуелою та Нігерією Загальний стан злочинності та протидії їй в Україні у 2020 році (в порівнянні з відповідними даними 2013 — 2019 років) (частина 3)
Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України.
Щодо правопорушень у сфері обігу наркотиків
Я вже не дивуюсь, що в 2020 році було виявлено лише 8 507 фактів незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів (ст. 307 КК), із яких про підозру повідомлено 6 169 особам (72,5%), що дещо більше аніж у 2019 — 4 303, у 2018 — 3 472, у 2017 — 3 064, у 2016 — 869 та у 2015 — 5 064. В той же час до суду направлено ще менше обвинувальних актів — 4 962 (або, 58%), що теж дещо більше, аніж у 2019 — 3 334, 2018 — 2 802, набагато більше ніж у 2016 — 634 та приблизно на одному рівні з 2017 — 4 414 та 2015 — 4 712. Залишок таких нерозслідуваних правопорушень на кінець 2020-го становив 3 382 (або 39,7%), що, в свою чергу, більше аніж в усі попередні роки: у 2019 — 2 927, у 2018 — 2 564, у 2017 — 2 524, у 2016 — 1 614, у 2015 — 1 738, а в порівнянні із 2014 роком — майже вшестеро (589)! Більше того, виявлення злочинів даної категорії в минулому році, порівняно із 2009 — 2010 роками зменшилося майже в три рази, а кількість проваджень, по яких не прийнято жодного рішення, на кінець минулого року, навпаки, суттєво збільшилася.
Майже аналогічну ситуацію відображає й стан протидії правопорушенням, пов’язаним із незаконним виробництвом, придбанням, перевезенням наркотичних засобів без мети збуту (ст. 309): якщо в 2020 році їх було виявлено 15 874, що значно менше не тільки в порівнянні з 2009 — 31 885 і 2010 — 30 747, але, і з 2019 — 18 623 та з 2017 — 20 071. Значно менше в минулому році було й повідомлень про підозру у вчиненні таких злочинів — 10 358 особам (65,2%) порівняно з попередніми роками (у 2019 — 11 853, у 2018 –12 081, у 2017 і — 14 342, у 2016 — 10 360, у 2015 — 10 967 та 2014 — 13 827). Аналогічно менше було й направлених до суду обвинувальних актів — 9 802 (61,7%), порівняно з 2019 — 11 297, із 2018 — 11 607, із 2017 — 13 623, із 2015 – 10 431 та із 2014 – 13 014.
Ці дані також свідчать про зниження результатив – ності в боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, в першу чергу через низький рівень кваліфікації працівників правоохоронних органів і прокуратури та тривалі так звані «реформи», які, як на мій погляд, майже повністю зруйнували правоохоронну систему.
І це в той час, коли незаконний обіг наркотичних засобів не тільки не втратив свою суспільну небезпечність, а, навпаки, набрав загрозливого характеру. Тому немає сумнівів у тому, що саме через нефаховість нових поліцейських цього профілю, що прийшли (у результаті проведення «псевдореформ»), в першу чергу поліцейських цього профілю, зокрема через призначення на найвищі посади в таких підрозділах людей, які явно не володіли і не володіють необхідними навичками розкриттія та документування таких злочинів, протидія цим злочинам значно погіршилася, та не зважаючи на всі намагання органів правопорядку приховати ці тенденції, звичайно при потуранні органів прокуратури.
Незаконне заволодіння транспортними засобами
Уже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу й статистика розкриття та розслідування таких злочинів як незаконне заволодіння транспортними засобами, результати досудового розслідування по яких також відверто провальні з року в рік. Так, у 2020 році було обліковано 4 522 таких кримінальних правопорушень, за якими підозру було вручено конкретним особам лише у 2 125 випадках, що становить всього 47%, що також менше, в тому числі й значно, аніж у попередні роки (у 2018 — поліцейських цього профілю 2 284, у 2017 — 2 663, у 2016 році — 2 832, у 2015 році — 3 130, у 2014 — 3 367 та у 2013 — 3 277), при тому цей показник погіршується щорічно, а до суду направлено обвинувальних актів по цьому виду злочинів ще менше — 1 798, або всього 39,8% (для порівняння: у 2018 — 1 948, у 2017 — 2 262, у 2016 — 2 832, у 2015 — 2 699, у 2014 — 2 816, а у 2013 — 2 960, тобто майже вдвічі), що теж свідчить про суттєве щорічне погіршення результативності органів досудового розслідування і прокуратури.
Далі скажу більше: за даними Державної судової адміністрації України, у 2020 році у судах розглядалося 4 288 обвинувальних актів щодо 5 355 осіб про незаконне заволодіння транспортними засобами (у 2019 — 4 986, у 2018 — 3 870, у 2017 — 3 806, у 2016 — 3 475, у 2015 — 3 235) тобто їх кількість у провадженні судів з року в рік фактично лише зростає. З них у звітному періоді надійшло лише 2 077, що також менше, в тому числі й значно, аніж у попередні роки (у 2018 — 2 201, у 2017 — 2 565, у 2016 — 2 643, у 2015 — 2 634). При тому кількість розглянутих судами в минулому році проваджень даної категорії становило всього 1 648, що менше аніж у попередні роки (у 2019 — 1 714, у 2018– 1 835, у 2017 — 2 119, у 2016 — 2 201, у 2015 і — 2 382), з яких із постановленням вироку — 1 409, що знову ж таки менше ніж у минулі роки (у 2019 — 1 475, у 2018 — 1 596, у 2017 — 1 825, у 2016 — 1 902, у 2015 — 2 087). За ними засуджено 1 657 осіб, що теж в тому числі й значно, менше порівняно з попередніми періодами (у 2019 — 1 728, у 2018 — 1 885, у 2017 — 2 179, у 2016 — 2 324, у 2015 — 2 698). Як факт констатую: кількість розглянутих судами кримінальних проваджень даної категорії та кількість засуджених за їх вчинення осіб з кожним роком лише зменшується!
Таким чином, результативність роботи органів досудового розслідування та прокурорів із викриття угонів автотранспорту та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності щорічно лише погіршується, а найголовніше те, що все менше й менше обвинувачених несе справедливе кримінальне покарання за вчинене, що в цілому негативно позначається і на загальному стані захисту прав громадян від злочинних посягань.
Як післяслово
Підсумовуючи навіть вищевикладені проаналізовані статдані, необхідно констатувати, що в жодному з названих вище, в своїй більшості простих у розкритті й доказуванні вини злочинів, немає й близько тих «успішних» результатів у боротьбі зі злочинністю, про які неодноразово заявляли раніше та продовжують до сьогодні стверджувати нинішні очільники МВС і Національної поліції. На жаль, цього негативу не помічає і Генеральний прокурор. У зв’язку з тим, змушений заперечити цим як минулим, так і нинішнім піар-акціям, таким висновком: нерозкритими за минулий рік залишилися мінімум від 50 до 80 % різних категорій злочинів. В результаті бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури заподіяна потерпілим і державі моральна та матеріальна шкода, в більшості своїй, не відшкодована, а головне, що особи, які вчинили всі ці нерозкриті кримінальні правопорушення, так і не були встановлені та не притягнуті до кримінальної відповідальності, що закономірно породжує безкарність і рецидивну злочинність, сприяє підвищенню її організованості, а також формує в суспільстві атмосферу вседозволеності та безумовно — погіршення правової культури.
Насамкінець зазначу, що на підставі вищевикладеного варто наголосити, що як би нинішні правоохоронці не маскували та не приховували дійсний стан злочинності та не намагалися завести людей в оману про свої надумані «досягнення» у викритті злочинців, в тому числі «корупціонерів», я вважаю, що суспільство повинно усвідомлювати, що реально стан боротьби зі злочинністю в державі на сьогодні є критичним, загрожує національній безпеці, бо невідворотність покарання за скоєне не забезпечена. Про це свідчать, зокрема, й аналітичні дослідження з питань протидії корупції, організованій злочинності та злочинності у сфері економічної й господарської діяльності, про що будуть представлені окремі звіти.
Уже котрий рік викликає обґрунтовану тривогу і статистика розкриття та розслідування таких злочинів як порушення правил дорожнього руху, результати досудового розслідування по яких також відверто незадовільні з року в рік. Та про це вже в іншому, окремому звіті.
Джерело: Юридичний вісник України
