Юридична практика
Чи вигідно для позивача прийняття заочного рішення в цивільному процесі?
Денис МОЛДОВАНОВ,
юрист
Якщо відверто, то багато правників заперечують проти розгляду справи за правилами заочного рішення. У зв’язку із зазначеним виникають багато питань, які ми й спробуємо дослідити у вказаній статті.
Як відомо, розгляд справи в рамках позовного провадження може проводитися за правилами загального або спрощеного позовного провадження (ст. 19 ЦПК). Суд для прискорення розгляду справи може ухвалити заочне рішення, яке ухвалюється за одночасним існуванням таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв’язку із цим у багатьох позивачів виникає питання: «Чи необхідно заперечувати проти вирішення справи за правилами заочного розгляду справи?» Отже…
Для чого існує заочний розгляд справи?
Заочний розгляд справи дозволяє суду без порушень процесуального законодавства прийняти рішення без участі та активних дій відповідача. В протилежному випадку це буде затягування розгляду справи, оскільки суд зможе ухвалити остаточне рішення за правилами загального або спрощеного позовного провадження в таких випадках: поява відповідача (представника) в судовому засіданні та викладення відповідачем (представником) своєї позиції у письмовому вигляді.
Це положення розроблено для задоволення вимог Європейського суду з прав людини. Воно орієнтовано на задоволення прав відповідача, а саме роз’яснення йому його прав та обов’язків, надання можливості висловити свою думку й власне ставлення до позовних вимог. Тобто це втілення принципу змагальності та нав’язування сторонам належної поведінки й дотримання основоположних принципів під час розгляду справи.
Дослідивши положення Цивільного процесуального кодексу України необхідно зазначити, що суд може ухвалити остаточне рішення за правилами спрощеного або загального позовного провадження лише після існування таких умов:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою.
Так, ЦПК надає можливість розгляду справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Водночас існує частина 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, в якій зазначається, що в разі належного повідомлення відповідача, однак його неявки, суд може розглядати справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів, результатом такого розгляду є ухвалення заочного рішення.
Які є ризики для позивача при ухваленні заочного рішення?
По-перше, заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача судом, що його ухвалив. Тобто, якщо рішення ухвалюється Київським районним судом м. Харкова, переглядати це рішення за заявою відповідача буде саме цей райсуд. По-друге, перегляд заочного рішення проводиться протягом 30 днів з дня його проголошення або протягом 20 днів з моменту вручення йому повного заочного рішення, у випадку, якщо після проголошення рішення не було йому вручено. Крім того, поновлення строку на перегляд заочного рішення може бути з інших поважних причин. Тобто відновлення судового розгляду може бути в будь-який час за умови, якщо відповідач зможе знайти поважні причини пропуску строку на оскарження заочного рішення.
За результатами розгляду заяви відповідача на перегляд заочного рішення суд може:
– залишити заяву без задоволення;
– скасувати заочне рішення й призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Таким чином, перегляд заочного рішення не є гарантією скасування самого цього рішення. Перегляд заочного рішення це лише плюс одна інстанція.
Існує думка, що заочне рішення – негативна практика, тому багато правників подають заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Така думка побутує у зв’язку з тим, що вказане рішення може переглядатися в тому самому суді, крім того, воно може переглядатися вже після набрання рішенням законної сили.
Однак розглядаючи судові рішення, які були ухвалені на загальних підставах, без ухвалення заочного рішення, зазначимо, що воно також оскаржується. Так, рішення може бути оскаржене в апеляційній інстанції протягом 30 днів з моменту його проголошення. Крім того, строк на оскарження рішення суду першої інстанції також може бути поновлений у разі пропуску його з поважних причин.
Необхідно визнати, що навіть при набранні рішенням законної сили немає гарантії, що його не зможуть оскаржити. Так, наприклад, дане рішення можна оскаржити за нововиявленими або виключними обставинами.
Чи варто заперечувати проти заочного розгляду справи?
На мою думку. все залежить від предмета спору. Так, беручи розгляд справ про стягнення заборгованості, то у вказаному випадку є вигідним заочний розгляд справи. При винесенні заочного рішення кредитор зможе звернутися до суду для того, щоб він видав виконавчий лист та почати процедуру стягнення заборгованості через виконавчу службу. Для будь-якого кредитора важливим є час і затягування розгляду справи не в його інтересах. Крім того, чим раніше кошти будуть стягнуті з боржника тим раніше почнеться строк, з якого відповідач (боржник) дізнається про заочне рішення та зможе його оскаржити або погодитися з даним рішенням. У будь-якому разі позивач заощаджує свій час та час розгляду справи.
Відтак, заочне рішення значно скоротить час розгляду та вирішення справи по суті. В зв’язку з цим необхідно визнати заочний розгляд справи досить корисним процесуальним інструментом.
Джерело: Юридичний вісник України
