Connect with us

Думка експерта

Проблеми формування сучасної інформаційно-комунікаційної сфери держави

Опубліковано

Нечуваним тріумфом людства в минулому столітті стало те, що в процесі розвитку науки і техніки найбільш вразливо «вибухнули» інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), і ми на новому світоглядному рівні осягнули значення інформації та фахової обізнаності громадян в якості ресурсу модернізації й розвитку країн. Під впливом ІКТ в ХХ столітті бурхливо почала розвиватися комунікація в науці, освіті, промисловості, економіці, медичній та військовій справі тощо. Масиви і якість змістовної інформації, які було накопичено століттями, і в різних країнах це робилося по-різному, в ХХ столітті вперше почали інтенсивно інтегруватися в систему світових знань, закладаючи підґрунтя для формування глобальної системи обміну інформацією та людської комунікації. Координати можливостей сучасних технічних засобів, які утворюють інформаційно-комунікаційні мережі й системи, за останні тридцять років суттєво розширили світ, радикально змінили уявлення про інформаційно-комунікаційну діяльність, а її цифровізація взагалі, підвищуючи вимоги до неї, інтернаціоналізувала й уніфікувала стандарти, переводячи людський розвиток на новий щабель.

Олександр Соснін
доктор політичних наук, професор Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАНУ, заслужений діяч науки і техніки України
Аліса Кононець
студентка НТУ України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Читайте також: 490 млн грн залучать на загальнонаціональну цифрову телемережу МХ-7

Радикально змінилися й вимоги до освіти та фахової підготовки людей, які працюють в інформаційно-комунікаційній сфері. Все це ми бачимо на прикладах інтеграції новітніх ІКТ у сукупність всіх інформаційно-комунікаційних, політико-правових, науково-освітніх і фінансово-економічних процесів, які, в свою чергу, стрімко змінюють людське суспільство в гармонічній єдності всіх їх елементів, інтегруючи потенціал людства та підсилюючи могутність впливу на нашу свідомість глобального інформаційно-комунікаційного простору (ІКП). Світова спільнота ставить перед кожною державою виключно складні питання щодо проведення відповідної інформаційно-комунікаційної політики з метою адаптації своїх громадян до умов життя в новій інформаційно-комунікаційній реальності, вимагаючи законодавчо формувати нове бачення прав та обов’язків людини щодо задоволення інформаційно-комунікаційних потреб у суспільстві і, таким чином, готувати своїх громадян до життя в нових реаліях світу, життєдіяльність якого засновано на використанні інформації в якості головного ресурсу розвитку.

Комунікація і суспільство

Інформація завжди супроводжувала людину в комунікації й використовувалася на всіх етапах розвитку людства — від первісних суспільств до сучасної цифрової цивілізації. Комунікація або взаємодія людей між собою в кожний період розвитку людства відбувалася по-різному, залежно від технологій, які постійно вдосконалювалися під тиском розвитку науково-технічного прогресу. Під її впливом інформаційно-комунікаційна взаємодія людини розширювалася й вдосконалювалася, і постійною умовою розвитку було забезпечення людей зростаючим обсягом інформації на тлі постійного вдосконалення технічних засобів комунікації й вивчення психології поведінки людини. Інформація як носій будь-яких нових знань, таким чином, потрапляла до споживачів, передаючи енергію творчості тим, хто створював і поширював новітні технології заради прогресу. Цей процес завжди мав пряме відношення до всіх соціально-політичних та фінансово-економічних проблем, які виникали в суспільстві із появою та впровадженням все нових і досконаліших інженерно-технічних та інженерноергономічних рішень. Суспільство завжди розглядало їх в якості однієї з найважливіших проблем розвитку науково-освітньої сфери і в суспільно-політичних відносинах. Це, скажімо, ми бачимо й сьогодні в процесах діджиталізації, коли інформація про будь-які знання заради вимог технологій комп’ютерного «мислення» електронних засобів її обробки набуває ознак державної політики.

Читайте також: Про надзвичайні події оповіщатимуть через телемережу МХ-7

Процес оцифрування інформації став новою реальністю, зауважимо, не опцією, а необхідністю, і є абсолютно безальтернативним, не залишаючи нікому іншого вибору на шляху до інтеграції зусиль людства. Він не залежить від нашого бажання, однак за певних умов реалізації може стати або важелем розвитку й зростання, або навпаки. Все це обумовлено не тільки вимогами або насиченістю нашого життя комп’ютерами, ґаджетами, програмами тощо. Всюди в економічній, суспільній, культурній, політичній площинах, технології електронних виборів, діджиталізація стала світовим трендом, оскільки всюди ключовим ресурсом розвитку є змістовна інформація або дані, масиви яких генеруються, обробляються й зберігаються електронними пристроями в цифровій формі і, таким чином, всюди стають ресурсом розвитку продуктивних сил реальної економіки. Її дедалі більше називають економікою знань, економікою даних, економікою електронної взаємодії, наголошуючи, що це просто нове середовище для життя людини.

Світогляд і парадигма цінностей: етапи формування

Світогляд у новій інформаційно-комунікаційній парадигмі цінностей формується в нас у виключно складних процесах взаємодії реального й віртуального. Важливо відзначити, що зміни відбуваються під впливом не лише якостей техніки, а, головним чином, талановитих і професійно підготовлених маніпуляторів. Учасникам сучасних складних багатоаспектних інформаційних відносин у засобах масової інформації (періодичних друкованих виданнях, телерадіокомпаніях та інших) у своїй діяльності доводиться, як правило, одночасно виступати з позиції декількох різнорідних сторін їх правового статусу, що обумовлює головні особливості й протиріччя. На наших очах знання про можливості комп’ютерних технологій і технологій впливу на свідомість людини, які досліджуються психологами століттями, перетворюються на технології управління й маніпуляцій і, на жаль, іноді стають достатньо невипробуваним, але значним ресурсом не тільки владних структур, відкриваючи простір для шахрайства і постійного маніпулювання масовою свідомістю громадян, їх поведінкою тощо.

ІКТ і технології впливу на свідомість людини

У всі часи за допомогою певних технологій маніпулятори виробляли ті чи інші витребувані можновладцями «умовні рефлекси на слова» і на таких технологіях, іноді дуже витончених, традиційно тримаються релігії, пропаганда, соціальна демагогія, реклама тощо. З появою новітніх ІКТ технології впливу на свідомість людини отримали новий імпульс розвитку, з’явилося безліч наук, досягнення яких досить успішно використовуються сьогодні, розвиваючи й одночасно одурманюючи й отупляючи людей. Їх методи досконало діють у політичних інтригах, прийомах організаційної війни тощо, вони свідомо руйнують сенс реформ, проштовхують сумнівні законопроекти, часто пропагують безвідповідальні думки в пресі тощо. В діяльності так званих інформаційних агентств і мозкових центрів змістовна інформація, яку постійно генерує науково-освітня діяльність суспільства, сьогодні, на четвертій фазі промислової революції, дедалі більше використовується для безвідповідального спаплюження наукових знань, оцінки досягнень і фахівців, і психологів, і правознавців, і математиків, і комп’ютерної техніки. Цього вимагають запрограмовані бізнесові інтереси й щодо дій при впровадженні новітніх ІКТ у державне управління, освіту, медицину, фінансово-економічну і взагалі в усю сукупність технологій реальної економіки…

Читайте також: Захист інформаційних ресурсів забезпечить Національна телекомунікаційна мережа

Саме з огляду на процеси комп’ютеризації зростають вимоги до рівня освіти громадян, вона стає реальним пріоритетом у програмах розвитку країн, а не лише приводом для формальної риторики політиків. У провідних країнах світу фахівці, обізнані в цих технологіях, мають величезний попит і відповідальність, оскільки, перетворюючи масиви змістовної інформації на ресурс розвитку країн і світу взагалі, вони, постійно вдосконалюючи технології обробки, розподілу та зберігання й захисту інформації, створюють підвалини нового суспільства знань. Із кінця ХХ століття саме фахівці стали вкрай важливим стратегічним ресурсом розвитку країн.

Умови і технології раціонального використання інформації та засобів ІКТ почали постійно вимагати від керівництва держав усе нових зусиль, уваги і нових правових норм поводження в національних інформаційно-комунікаційних системах, узгоджених із міжнародними правилами, зокрема, саме завдяки цьому виникла й глобальна проблема інформаційно-комунікаційної безпеки, яка інтегрувала в собі безліч науково-освітніх і науково-виробничих проблем, починаючи з питань виховання й аж до процедур допуску людей до роботи з інформацією та засобами ІКТ. Як завжди фахівців, знаних на технологіях і алгоритмах роботи з інформацією щодо її збереження, захисту й раціонального використання в реаліях вимог комп’ютерної доби, всюди не вистачає. Все це в сукупності й стимулює інтернаціоналізацію та розвиток науково-освітніх процесів, оскільки від них залежить інноваційний розвиток країн. Саме він обумовлює можливості держав до створення на тлі наукових знань нових проривних технологій надвисокого рівня (high-tech).

Інноваційна діяльність та ІКТ

Сучасне розуміння інноваційної діяльності взагалі дедалі більше пов’язують саме зі станом інформаційно-комунікаційної інфраструктури, науково-освітніх процесів і правовими відносинами у сфері трансферу технологій та інформаційно-комунікаційної діяльності в суспільстві, саме тут відбувається обмін ідеями, високими технологіями тощо. Свідченням важливості цих питань є рівень витрат провідних країн світу на придбання масивів змістовної інформації і розвиток науково-освітньої сфери.

Вперше в історії людства витрати на це перевищили витрати на придбання основних фондів промислових підприємств, що, в свою чергу, ознаменувало стрімкий розвиток ідей постіндустріалізму і поділ країн залежно від рівня технологічного розвитку на три основні групи: І — країни-лідери, здатні продукувати технології; ІІ — підлеглі країни, які можуть ефективно використовувати глобально поширені технології і «рухаються в ногу» з прогресом та ІІІ — країни-аутсайдери, що не можуть ані виробляти, ані використовувати технології і, таким чином, опиняються на узбіччі суспільного розвитку. За таких умов, гострою й виключно актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку України стає вивчення і точне визначення понять інформаційно-комунікаційного законодавства. Воно стає основою законодавства, зокрема, поняття «інформаційний ресурс» є основою комунікаційної природи права як явища в його віртуальних і реальних уявленнях, у різних формах та взаємозв’язку інформаційно-комунікативних об’єктів. На жаль, у нових геополітичних і фінансово-економічних умовах та в процесі змін у технологічних реаліях сучасності в Україні об’єктивна модернізація вітчизняного правознавства та формування нового інформаційно-комунікаційного права зокрема відбувається досить повільно.

У заявах світових лідерів сьогодні, як ніколи, все частіше увагу привернуто до проблем інформаційно-комунікаційної діяльності і особливо до її безпеки. В новому глобалізованому та комп’ютеризованому інформаційно-комунікаційному середовищі це стало загальносвітовим трендом і вимагає, насамперед, більш чітких законодавчих визначень та системних уявлень про права і свободи людини. В новому вимірі оцінки можливостей технічних досягнень дедалі більше звертається увага на загрози для цивілізаційного розвитку людства, пов’язані з проблемами функціонування новітніх інформаційно-комунікаційних систем. Вимірюється, зокрема, й дієвість звиклих законодавчих принципів реалізації прав і свобод людини в інформаційно-комунікаційній діяльності, як у вимірі національних інтересів, так і в глобальному вимірі. Тут, як свідчить досвід, оцінка життєвості звичних принципів стикається із самим розумінням феномена «свобода» та сумлінням, а чи є це тим, що ми маємо сприймати як дозвіл «до всього, що хочу», і таким чином, ситуація вимагає дедалі більш глибокої оцінки повноти процедур отримання й використання інформації у виключно «законний спосіб».

У всі часи права і свободи людини намагалися підпорядкувати моралі, зокрема на такому принципі побудовано релігії, їх витоки сягають глибоко в історію розвитку людства. Сьогодні, при впровадженні новітніх ІКТ, час, на жаль, переконливо доводить, що правильного розуміння адекватних соціально-комунікативних, соціально-ділових якостей та апробованих законодавчих норм у нас тут не вистачає. Насамперед, наразі, враховуючи особливості інформаційно-комунікаційних процесів при отриманні знань або оцінці здібностей людини реалізувати себе в існуючій системі інформаційно-комунікаційних відносин ми лише віддзеркалюємо набутий досвід докомп’ютерної епохи.

Навіть етимологію поняття інформаційно-комунікаційна сфера (ІКС) ми за традицією визначаємо за грец. σφαῖρα — куля, хоча це також і «коло дії» або поширення будь-чого; суспільне довкілля, середовище, тобто більш багатовимірне поняття. Сьогодні це простір постійно оновлюваних знань, ідей, уявлень, які реалізуються в реальному й, одночасно, віртуальному вигляді. Із розвитком цифрових технологій у структуру ІКС постійно додаються технологічні нововведення, які іноді революційно змінюють ситуацію та підпорядковано меті більш повного використання масивів змістовної інформації в якості ресурсу. Таким чином, звична «сфера» на сьогодні унаявлюється не просто статичною кулею, а, скоріше, багатошаровою пружною оболонкою, на яку діють/впливають безліч технічно згенерованих факторів та психоемоційних явищ, форму, в силу впливу яких, визначити досить важко. Спільно вони постійно деформують оболонку новими потоками інформації та більш удосконаленими методиками нападу на свідомість, які вимагають постійно підвищувати вимоги до державних інституцій щодо управління і захисту країни.

Вплив ІКС на особистість

Вивчення проблем інформаційно-комунікаційної стабільності країн, усіх її суспільно-політичних й економічних процесів, які активно впливають на свідомість і поведінкові характеристики людей, поглинає в собі наука щодо вивчення всіх питань розвитку ІКС. Головним, безумовно, є вивчення процесів впливу ІКТ на особистість у новому інформаційно-комунікаційному середовищі, який відбувається через чотири основні канали сприйняття — перцептивний (аналог фізичного контакту, через відчуття); когнітивний (канал впливу через смислові структури, пакети знання, фрейми); рефлексивний (канал сприйняття інформації, пов’язаний із ціннісними установками й усвідомленням обмежень, або в певних межах розуміння). Події, які відбуваються сьогодні в світі, свідчать, що сучасній ІКС притаманні риси передкризового розвитку, оскільки шлях, який ми торуємо до інформаційно-комунікаційного суспільства, не зовсім той, на який вказує творча природа людини. Масова свідомість не хоче помічати ті цивілізаційні загрози, які несуть за собою ідеї споживання, а, головне, методи їх задоволення, зокрема, нерівність людей і хижацька експлуатація багатств природи. Реальні загрози помічає поки що лише природознавство як наука, попереджаючи про те, що людство деградує, знищуючи середовище, яким користується.

Це, зокрема, обумовлює сьогодні потребу пропаганди розвитку гуманітарних наук, зокрема юридичної, аби окреслити тут проблематику правового регулювання суспільно-політичних, економічних тощо відносин з огляду на перебіг і швидке, майже блискавичне, просування процесів інформатизації. Складність процесів, які транслює нам ІКС, а елементи її екстериторіальні, ставить перед правознавством як наукою проблему раціонального регулювання регіонального розвитку ІКС національними законодавчими актами виключно у вимірі глобальних проблем, які дедалі більше ускладнюються, функціонально розширюються та інтернаціалізуються актами міжнародної співпраці.

Різні асоціації й необхідність одночасно враховувати політико-правові питання суверенітету держави з необхідністю жити в світі технологій, які інтернаціональні за своєю суттю, глобалізують світ, вимагають вдосконалювати роботу старих і створювати нові юрисдикції інститутів, без яких поки що неможливо організувати й контролювати політично-соціальні або фінансово-економічні процеси в комп’ютеризованому середовищі. Феномени «електронна держава», «електронний уряд» та інші з прикметником «електронний» як науково-технологічні симбіози вимагають відповідних правових змін, насамперед, у механізмах діяльності державних інституцій. Скажімо, цифровізація економіки в більшості країн світу і, зокрема, в Україні спонукатиме найближчим часом виникнення масового безробіття в середніх прошарках населення, і тут, безумовно, постає питання конституційних змін, значення і роль яких для кожної держави — проблемне питання.

З одного боку, єдність, рівність і повага, довіра, взаємопідтримка кожного, загальна мета збереження й розвитку життя соціуму планети — призма, через яку традиційно оцінюється роль громадян в інформаційно-комунікаційній діяльності, з іншого, зростання в дедалі швидшому темпі відповідності вимог процесів глобалізації та інформатизації до умов реального життя, обумовлює здатність суспільства до перепланування карти життєвого простору громадян заради підвищення рівня міжкультурної інформаційно-комунікаційної компетентності. Реально постає питання про необхідність систематизації законодавства в галузі інформаційного права й переходу до його кодифікації. Тільки цим можна забезпечити гармонізацію вже прийнятих і дещо застарілих законів, навіть за ознаками термінології, особливо правових дефініцій, із предметами та об’єктами правового регулювання в нових умовах, принципами й іншими загальними критеріями в широкому їх розумінні та забезпечити виконання програм щодо системного регулювання основних інститутів інформаційно-комунікаційного права в суспільстві, для якого технологічною основою є нова інформаційно-комунікаційна реальність.

Потреба в конституюванні нових прав людини

Історію розвитку комунікації людини завжди слід розглядати як процес розвитку технічних засобів і вивчення її психікоемоціональних якостей. Сам термін «комунікація» є відносно новим і на сьогодні розуміється та тлумачиться досить широко, формуючись здебільшого під впливом розвитку електронних систем. Розвиток індустрії комунікації (телебачення, мобільного зв’язку, комп’ютерних систем, мережевих комунікацій), програмного забезпечення, як ніколи живе за зростаючими потребами людини в інформації, правилами ринку й оцінюється за показниками прибутку та конкуренції.

Свого часу технології друкованих форм Й. Гутенберга (Йо́ганн Гу́тенберг (нім. Johannes Gutenberg; 1397/1400 — 3 лютого 1468 р.) — німецький першодрукар, ювелір і винахідник. Народився в Майнці, прецизійний механік шляхетного роду. У середині 1440-х років створив спосіб друкарства рухливими літерами (від лат. litera), що свого часу дозволило поширювати інформацію великими накладами, що, власне, й стало початком ери масової комунікації, однак послідовне впровадження нових технологій візуалізації інформації постійно ускладнювало ситуацію. Фіксація зображення Л. Ж. Дагером (Луї Жак Манде́ Даґе́р (фр. Louis Jacques Mandé Daguerre; 18 листопада 1787 — 10 липня 1851 рр.) — французький художник, хімік і винахідник, один із творців фотографії) на твердому матеріальному носії привела до створення фотографії, а згодом із безлічі фотографічних кадрів, які швидко послідовно чергуються, брати Луї та Огюст Люм’єр (брати́ Люм’єр, Луї Жан Люм’єр (фр. Louis Jean Lumière; 5 жовтня 1864 — 6 червня 1948 рр.) — молодший брат (винахідник) та Огюст Луї Марі Ніколя Люм’єр (фр. Auguste Lumière; 19 жовтня 1862 — 10 квітня 1954 рр.) — старший брат (організатор) — виробники фототехнічного обладнання, більш відомі завдяки своїй системі кінофільмів Сіноматограф та короткометражним фільмам, які вони знімали між 1895 та 1905 роками) винайшли кінематограф, який у ХХ столітті став для нас наймогутнішим засобом комунікації. Винахід А. Беллом (Алекса́ндер Грем Белл (англ. Alexander Graham Bell; 3 березня 1847 р., Единбург, Шотландія — 2 серпня 1922 р., Нова Шотландія, Канада) — американець шотландського походження, вчений і винахідник телефону, запатентував його в 1876, пізніше експериментував з фонографом) телефону розширив усну комунікацію, утворивши інтерактивний медіум, а творці радіо О. Попов (Олекса́ндр Степа́нович Попо́в (нар. 4 (16) березня 1859 р., Тур’їнські рудники, Пермська губернія, Росія — пом. 31 грудня 1905 (13 січня 1906 р.), Санкт-Петербург) — фізик і експериментатор в галузі електрорадіотехніки, педагог, популяризатор науки. Вперше виготовив та публічно продемонстрував радіоприймальний пристрій в Росії та радіотелеграф в Російській імперії) і Г. Марконі (Гульє́льмо Марко́ні (італ. Guglielmo Marconi; 25 квітня 1874 — 20 липня 1937 рр.) — італійський вчений і винахідник («батько радіо»); Нобелівський лауреат у галузі фізики (1909 р.) за роботи з бездротової телеграфії) підвели людство до активного переходу до комунікаційних технологій інформаційного суспільства. Творці телебачення Б. Розинг (Борис Львович Розінг (23 квітня 1869 р., Санкт-Петербург — 20 квітня 1933 р., Архангельськ) — російський фізик, вчений, педагог, піонер телебачення, автор перших у Російській імперії дослідів по напівелектронному телебаченню, за які Російське технічне товариство присудило йому золоту медаль і премію імені К. Г. Сіменса) і В. Зворикін (Володи́мир Кузьми́ч Звори́кін (англ. Vladimir Zworykin; рос. Владимир Козьмич Зворыкин; *17 (29) липня 1888 р., Муром, Російська імперія — †29 липня 1982 р., Принстон, США) — американський винахідник російського походження. Народився у місті Муром. Працював у Сполучених Штатах Америки у сфері телебачення) розвинули їх ідеї і заклали основу для масового виробництва телепрограм, які стали найважливішою технологією соціально-політичного життя людства в ХХ столітті. Наслідком вибухового явища у розвитку мікроелектроніки стала поява засобів мобільного зв’язку, глобальних інформаційно-комунікаційних мереж та великої кількості послуг, які вони надають. Саме їх поява обумовлює потребу в конституалізації нових прав людини.

Так, скажімо, за часів аналогових телефонів право на телефонний зв’язок було відсутнє, оскільки суспільство не могло забезпечити телефонними лініями всіх охочих. Бурхливий розвиток мікроелектроніки обумовив перехід до створення нових методів телефонізації, зокрема цифрового мобільного зв’язку, що надало можливість забезпечити всіх охочих багатофункціональними мобільними телефонами. У кожного з’явилося не просто право, а й реальна можливість отримати автономний телефонний зв’язок. На сьогодні він відіграє важливу роль у нашому житті, але порушення у зв’язку з цим прав і свобод людини, її захист стає загальносвітовою, виключно актуальною темою. Так, скажімо, доступ через мобільні електронні пристрої цифрової телефонії до мережі internet дедалі більше визнається як право людини, а це вимагає корекції існуючого законодавства, оскільки є безпрецедентним інструментом реалізації прав і свобод людини, створюючи для неї віртуальні майданчики для широкої участі в демократичних процесах.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.