Судова практика
Не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити
21 вересня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 235/2121/18 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який наполягав, що суд безпідставно не визнав показання свідка нововиявленими обставинами.
Вироком апеляційного суду особу було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирок був залишений без змін ухвалою Верховного Суду України.
Міський суд своєю ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, відмовив у задоволенні заяви засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі засуджений стверджував, що суд не забезпечив йому можливості допитати свідка, який відмовився давати показання, пославшись на ст. 63 Конституції України. Також вважав, що суд безпідставно не визнав показання іншого свідка нововиявленими обставинами.
Верховний Суд вказав, що обставини, які існували і про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатися нововиявленими. Також не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних можливостей.
Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури підриває принцип сталості судового рішення (res judicata).
Згідно з вироком апеляційного суду особу засуджено за два епізоди злочинної діяльності. Заява стосується перегляду вироку лише в частині засудження за епізодом розбійного нападу та умисного вбивства потерпілого.
Відповідно до встановлених у вироку фактичних обставин, засуджений, свідки та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, привезли потерпілого за межі міста, де біля дороги заздалегідь була викопана яма. Після того, як свідок та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, від’їхали на автомобілі від місця події, засуджений у присутності іншого свідка наказав потерпілому віддати гроші та зняти одяг, а потім зіштовхнув його в яму та тричі вистрілив йому в голову з пістолета.
У заяві про перегляд вироку засуджений стверджує, що показання свідка, якому інший свідок повідомив про те, що в потерпілого стріляв саме він, є нововиявленою обставиною, яка дає підстави для зміни вироку та пом’якшення йому покарання.
Верховний Суд зазначив, що аби визнати обставину, на яку посилається заявник, нововиявленою у значенні ч. 2 ст. 459 КПК, необхідно не лише впевнитися, що вона не була відома заявнику і суду, але й що вона могла суттєво позначитися на законності та обґрунтованості судового рішення, про перегляд якого зазначається в заяві. Якщо йдеться про доказ, який не був досліджений під час винесення судового рішення, слід довести, що в сукупності з іншими доказами він міг довести невинуватість особи або необхідність іншої кваліфікації кримінального правопорушення чи істотним чином позначитися на призначеному покаранні.
Що стосується викликаного до суду іншого свідка, то, як зазначено в касаційній скарзі, він відмовився давати будь-які показання, пославшись на ст. 63 Конституції України. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що суд був зобов’язаний примусити його давати показання, бо це прямо суперечать конституційній нормі.
Саме лише припущення скаржника, що свідок може володіти інформацією про певні обставини, не може стати підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами.
Підготував Леонід Лазебний
