Судова практика
Неповідомлення боржника про вимогу повернути борг є достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
13 жовтня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/6777/17-ц відмовив у задоволенні касаційних скарг позикодавця та приватного нотаріуса через порушення встановленої законом процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики.
Позичальник звернувся до суду з позовом до позикодавця, третя особа – приватний нотаріус, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи, що виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог закону та порядку його вчинення.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено.
Читайте також: Недоведення направлення вимоги іпотекодавцю є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено з тих мотивів, що встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме – боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах: від 30 вересня 2019 р. у справі № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 р. у справі № 305/2082/14.
Розглянувши касаційні скарги позикодавця та приватного нотаріуса, Верховний Суд вказав, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
У такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Читайте також: Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 р. у справі № 6-887цс17.
Верховний Суд зазначив, що на сьогодні чинне законодавство України не зобов’язує нотаріуса викликати позичальника і з’ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з’ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному ст. 84 Закону України «Про нотаріат».
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 р. у справі № 357/12818/17, яка хоча і стосувалася кредитного договору, проте згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, а також у подібній до договору позики справи у постанові від 25 березня 2019 р., у справі № 629/3881/16-ц.
У цій справі боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, отже Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційних скарг.
Підготував Леонід Лазебний
