В Україні
Олена Бусол: «Коли мені кажуть, що я повинна голосувати лише тому, що МВФ не дасть Україні грошей, — це міжнародна корупція»
Як відомо, трохи більше року, а саме 20 січня 2021 р., був оголошений відкритий конкурс з відбору кандидатів на зайняття вакантних посад заступника Генерального прокурора — керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, заступника керівника САП та начальника п’ятого відділу управління процесуального керівництва‚ підтримання державного обвинувачення та представництва в суді цієї прокуратури. У грудні став відомий переможець, січень минає, але ще й досі не вирішена проблема з призначенням керівника САП. Щоб з’ясувати ситуацію, так би мовити, з перших вуст, ми звернулися до секретаря конкурсної комісії, доктора юридичних наук Олени Бусол, яка й розповіла ЮВУ, що на членів комісії, обраних Верховною Радою України, весь цей час, та й сьогодні, здійснювалася інформаційна атака в ЗМІ, зокрема з боку так званих «активістів», які намагалися спрямувати конкурс у потрібне їм русло та створити негативний фон щодо комісії в частині роботи її членів, визначених парламентом.
Читайте також: Венедіктова розширює свій вплив на САП
Інша проблема — незгода міжнародних представників з принциповими питаннями роботи комісії, їх наполягання на схемі голосування «5+2» призвела до того, що на останніх двох етапах залишилася вкрай невелика кількість кандидатів — лише два претенденти на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Отже, про сам конкурс і фон довкола…
— Олено Юріївно, як Ви оцінюєте ситуацію із затягуванням обрання керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури? Що відбулося й чи є об’єктивні причини, які заважають нарешті поставити в цій історії крапку?
— По-перше, одразу зазначу, що все, що я скажу, є моєю особистою думкою, яка не обов’язково відображає бачення моїх колег. Для надання офіційної позиції комісії у нас є спеціально затверджена процедура. По-друге, дякую за запитання й те, що нарешті я почула не таку категоричну оцінку роботи комісії — ви сказали слово «затягування». Небезвідомі «активісти» використовують наразі слова «блокування» або «зрив» (посміхається), що надає справі зовсім іншого змісту, щоб це певним чином впливало на громадськість. Біда в тому, що вони щодо конкурсу подавали все однобічно — акцентували на одній стороні медалі, а про іншу — замовчували. Це і є справжнє промивання мізків, маніпуляція та пропаганда. Так би мовити, «компромат», який ніколи не підтверджувався фактами.
Щоб усе було зрозумілішим, наведу приклад таких маніпуляцій. Так, «активісти» пишуть: «Конкурс на очільника САП поновиться наступного тижня». Що означає «поновиться»? Він і не припинявся. Якщо, скажемо, ВРУ не засідає один-два тижні, це ж не значить, що вона припинила своє існування. Дивна постановка питання.
Читайте також: Обрання очільника САП: фінал близько
А слова «зрив» та «блокування» взагалі не про нашу ситуацію. Це у Верховній Раді деякі партії виходять на блокування трибуни, наша ж комісія нічого ніколи не блокувала, а збиралася, коли був кворум, тобто згода всіх її членів, обраних від Верховної Ради та двох із чотирьох членів комісії, обраних Радою прокурорів. Тобто запропонована та відстояна членами комісії від Ради прокурорів схема голосування «5 + 2» не давала жодних шансів пропустити обраними ВРУ членами комісії хоча б одне засідання, або покинути його раніше, бо одразу не було б кворуму. При тому, що члени комісії від Ради прокурорів часто переривали свою участь або мали змогу приходити на засідання по черзі, адже їх думки збігалися і вони голосували за одних і тих самих кандидатів.
Тож у мене виникає питання до тих, хто звинувачує членів комісії від ВРУ в затягуванні конкурсу. Чому тоді іноземці протягом декількох місяців не порушували на засіданнях питання тривалості конкурсу, а навпаки, розповідали, як вони зайняті? Форсування почалося тільки з виходом у фінал О. Клименка. Чому члени комісії від Ради прокурорів голосували за те, щоб обговорювати кожну поправку до Порядку обрання кандидатів протягом декількох місяців із несинхронним перекладом, через що ми сиділи по 6 годин на кожному засіданні, а згодом дійшло й до 10-ти годин поспіль?
— То що ж, зрештою, відбулося? В чому затримка?
— Ви запитуєте, що відбулося? А відбулося те, що комісія в результаті, підкреслю, титанічної праці, таки обрала керівника САП. Це — Олександр Клименко. Також комісія обрала і його заступника, яким став Андрій Синюк. Тобто конкурс відбувся, він закінчений, є переможці. Що далі? Як би ми не називали подальший процес, це суто технічні питання. Далі все залежить від Генерального прокурора України, тобто Ірини Венедіктової. Тож наберімося терпіння. А щодо цькування в ЗМІ членів конкурсної комісії від ВРУ, відповім, що винуватцями зазвичай призначають тих, хто працює, а до нероб жодних запитань, як правило, не виникає. Зараз гучномовно виступають з обвинуваченнями на адресу комісії якраз ті, які мають, так сказати, свої «скелети» в шафі.
Читайте також: Конкурс з обрання керівника САП на фініші: чого чекати далі?
— Про що йдеться?
— На превеликий жаль, вимушена констатувати, що деякі поважні колись державні мужі не впоралися із ситуацією й показали себе з не дуже привабливого боку. Так, колишній Генеральний прокурор Р. Рябошапка, якому свого часу висловила недовіру Верховна Рада, відставний міністр закордонних справ Клімкін, та, навіть, екссекретар РНБО Данилюк, об’єднавшись у Центр національної стійкості та розвитку, висловилися щодо необхідності початку нового відбору керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Можу сказати, що з подивом дізналася від цієї трійці, що конкурс проводиться комісією, сформованою з порушенням закону, тож я, відповідно, є особою, яка не відповідає таким критеріям як високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання та протидії корупції.
За версією цих колишніх високопосадовців, Верховна Рада свого часу обрала до конкурсної комісії сімох членів, жоден з яких не відповідає визначеним критеріям. Уявляєте, пан Рябошапка обвинувачує мене (я одна з цим сімох) в заангажованості. Будь я ставлеником олігарха Коломойського та протеже Авакова, я би так повернула хід цієї історії, що олігархи мене б озолотили і я відправилася би жити кудись на Багами. Проте, я тут, з вами, полковник міліції у відставці, при тому не забезпечений гарантованим державою житлом. А в кого маєтки, включаючи й активістів-корупціонерів? Усі знають. Отже, за версією нашої трійці, я чомусь не маю необхідних професійних та моральних якостей. То чому ж це не я, а Рябошапка володіє майном у Франції? Чомусь не мій свекор, а тесть Павла Клімкіна — генерал збройних сил РФ Юрій Михайленко — був нагороджений медаллю «За повернення Криму».
Чомусь саме Клімкіна тодішній президент Янукович призначив у 2011 році заступником міністра закордонних справ України — керівником апарату, а мене (2012 р.) звільнив з Центру та ОВС, що стало приводом мого звернення до суду до тодішнього Президента. Усі ці дані взяті з Вікіпедії, яка, зокрема, містить інтерв’ю з цими особами. Тож колишні державні мужі зробили голослівний висновок з того, що вони самі й придумали — «український парламент порушив Закон!».
Щодо різниці в конкурсах
— Свого часу Ви брали участь у конкурсах на посади глав ДБР і АРМА. Чи бачите Ви відмінності в організації цього конкурсу та конкурсах на посади керівників інших антикорупційних органів?
— Те, що саме мене обрали членом конкурсної комісії САП, вважаю вже великим досягненням в Україні. Для мене, яка має офіційний статус викривача, це показник того, що суспільство і влада дійсно хочуть змін і держава змінюється на краще. Раніше в такі комісії потрапляли керовані ставленики влади, які не мали досвіду ані правоохоронної, ані антикорупційної діяльності, що й було предметом моїх статей про ці конкурси. Вважаю, вони, на відміну від нашого конкурсу, були непрозорими й нечесними. Конкурсні комісії формувалися в основному з різних так званих «активістів», які не мали відповідних знань, а головне –практичного досвіду роботи в правоохоронних та судових органах, що могло б дати їм можливість професійно мислити та достовірно знати, якими саме якостями та навичками повинен володіти конкурсант для того, аби зайняти ту чи іншу посаду. Хіба може не фахівець виявити серед претендентів на певну посаду найбільш здібного та правильно й правдиво встановити його професійні якості? Хто, як не досвідчені практики можуть, у процесі конкурсу, фахово поставити спеціальні запитання конкурсанту, оцінити правильність його відповідей та виявити серед претендентів тих, хто дійсно відповідає професійним якостям для зайняття певної посади. Вважаю, виконання замовлень за гранти не дає жодної гарантії якості, якої би сфери ця діяльність не стосувалася.
Читайте також: Хто очолить САП? П’ять безумовних вимог до кандидатів
Можна згадати, як у 2016 році два члени конкурсної комісії з обрання керівників Державного бюро розслідувань не мали навіть вищої юридичної освіти, що напряму протирічить закону України про ДБР. У нинішньому конкурсі з обрання керівника САП беруть участь як члени комісії дуже професійні й компетентні люди — К. Коваль, А. Гуджал, Б. Романюк, В. Навроцький, Є. Соболь. У мене особисто досвід протидії корупції в правоохоронних органах та керівний досвід становить понад 25 років, і я є першим вченим-кримінологом, який захистив докторську дисертацію на тему «Протидія корупційній злочинності в контексті антикорупційної стратегії в Україні», а ще — магістр управління в сфері правопорядку і знаю всі аспекти організації управління, а також оперативно-розшукової діяльності.
Якщо згадати ще один конкурс, то главу АРМА Янчука обрали в 2016 р. зі значними порушеннями закону. По-перше, він не мав трирічного досвіду роботи та, по-друге, стосовно нього на момент проведення конкурсу проводилася перевірка НАЗК щодо конфлікту інтересів. До того ж, в нього була вже дуже сумнівна репутація в мережі інтернет. А просував його тоді Центр протидії корупції, з яким він під себе і писав закон про АРМА.
Пам’ятаю також, як на попередньому конкурсі на директора ДБР було втручання в програму сторонньої сили, коли я здавала тести (програма показала електронний доступ третьої особи).
На конкурсі ж до САП, якщо й були втручання, то точно не з боку членів, обраних від ВРУ. Як сказав міжнародник Д. Кос на початкових засіданнях, він був причетний до надання програм тестування. (Драго Кос вже багато років проводить заходи з протидії корупції в Європі й Україні, брав участь у створенні НАЗК). Його колега Томас Фаєрстон був членом комісії з обрання голови АРМА й причетний до обрання всім нам відомого Янчука.
Зараз я не буду згадувати, хто обрав нам Холодницького, якого потім ці ж люди цькували як непрофесійного і корупціонера. Вони ж, потім стояли під Офісом Генпрокурора з плакатами й вимагали його негайного звільнення. Тож цілком зрозуміло, чому конкурс до САП, куди не потрапили псевдоантикорупціонери, викликав таку бурю в інформаційному просторі, яка за задумом повинна унеможливити справедливий відбір.
При цьому, чи є ефективною правоохоронна система держави в боротьбі з організованою злочинністю та корупцією? Ні. Це підтверджено часом. Сьогодні триває перезавантаження ДБР, АРМА є серйозні запитання до діяльності НАЗК, та НАБУ. При тому депутати вносять зміни не тільки в профільні закони, а й у Конституцію України, порушуючи баланс між гілками влади. Реальної ефективної віддачі від діяльності новостворених органів поки немає.
Можна згадати й проведення конкурсу з обрання директора Бюро економічної безпеки, знову ж таки, за словами журналістів Радіо Свобода більша частина членів конкурсної комісії була підключена до засідання в режимі відеоконференції, хоча вони жодним чином не довели, що справді присутні по той бік екрану. У нашому конкурсі до САП такого не було й не могло бути, адже ні голова комісії, ні будь хто з її членів такого просто б не допустили. А це означає, що ми працювали не даремно.
Я не раз чула про проблеми в інших конкурсних комісіях з обрання керівників правоохоронних органів: то з Порядком роботи, то з термінами, які порушують закон. Знову ж, у конкурсі до САП було все чітко, і в цьому нас ставлять за приклад, і на наш досвід посилаються, інші комісії. І я згодна з головою нашої комісії Катериною Коваль, яка сказала, що ми підняли рівень конкурсу до міжнародних стандартів.
Згадую й слова переможця конкурсу Олександра Клименка, який в інтерв’ю «УП» сказав, що якщо порівнювати з іншими конкурсами, йому здається, що цей конкурс далеко не найгірший серед тих, які проводилися на керівника будь-якого органу в країні за останній час. І це приємно чути. Це означає, що ми діяли правильно.
Добирати собі підлеглих повинен керівник
— Хто, на Вашу думку, повинен входити до складу конкурсної комісії антикорупційного органу?
— Найперше — конкурсні комісії повинні формуватися з доброчесних фахівців із достатнім досвідом практичної роботи. Я не заперечую щодо участі в комісії й громадських активістів, але вони повинні мати відповідну фахову освіту.
А так на сьогодні маємо те, що маємо. Часто в конкурсні комісії обираються особи без достатнього досвіду роботи за фахом та практичного кар’єрного проходження за відповідними посадами. Чимало осіб, які прийшли на певні посади в новоутворені органи й антикорупційний суд, — це працівники з досвідом роботи в низових ланках певних структур, що не є найкращим варіантом. Адже ці нові інституції потребують неабиякого практичного досвіду за спеціальністю. До їх компетенції, яка стосується оперативно-розшукової, слідчої діяльності та судового розгляду, належать надзвичайно складні тяжкі й особливо тяжкі кримінальні правопорушення, зокрема й ті, які вчиняються високопосадовцями.
Претенденти на керівні посади в антикорупційних органах повинні мати необхідний практичний досвід з організації роботи відповідного органу. Фактичні результати керівної роботи особи за попередніми посадами повинні враховуватися перш за все серед інших показників оцінювання майбутнього керівника. Хтось може з цим не погодитися. Але нехай опоненти тоді доведуть, що практика — це не об’єктивний показник пізнання, а лише просте споглядання та теоретичне розмірковування. Вони можуть сказати, я так думаю, але кваліфіковано обґрунтувати цю думку їм нічим.
Я особисто знаю таких спеціалістів, які є ще й добропорядними особистостями і які достойні бути очільниками антикорупційних органів. Тож для мене дивно, чому вони залишаються за межами можливості обіймати їх? Чому влада їх не бачить? А взагалі-то, вважаю, що будь-який керівник надавав би перевагу способу самому добирати собі підлеглих.
— Ви якось обмовилися, що судилися з колишнім президентом Януковичем. З чим це було пов’язано?
— Я подавала позов до суду, коли мене януковичівські приспішники звільнили з роботи, і серед відповідачів справді був тодішній Президент України Янукович. Тоді суддя ОАСК Наталія Клименчук, грубо порушивши закони, винесла рішення не на мою користь, вивівши тодішнього Президента України зі справи. До речі, ця суддя й досі працює на тому самому місці, і жодні люстрації їй ні до чого. А тодішній керівник Міжвідомчого наукового центру при РНБО, ставленик екс-міністра МВС Захарченка, генерал СБУ Олександр Юрченко, який був замовником мого звільнення після викриття мною його корупційних діянь, за словами його підлеглих, перед ганебним втіканням у РФ Януковича в лютому 2013 р. у терміновому порядку палив (знищував) документи в туалетній кімнаті цього Центру. Проте Захарченко його з собою у РФ не взяв. А згодом мер Києва Кличко навіть надав цьому колаборанту Юрченку земельну ділянку в центрі Києва, ніби як у знущання над пам’яттю майданівців.
— Чому Радіо Свобода не радило своїм читачам почитати Вашу статтю в ЮВУ «Як зберегти корупційні активи для — Януковича?».
— Вони ще не згадали тему моєї докторської дисертації, яку я захистила в 2015 році. Це — журналісти, які не дотримуються професійної етики, які показують лише один бік медалі, та ще й неправдивий, та умовчують про інший. Отже, вся ця історія — штучно створена на замовлення, думаю, щоб зганьбити моє ім’я й виставити в суспільстві в негативному світлі.
А загалом із цього приводу можу сказати, що у власників телеканалів, шеф-редактори яких завзято порочать мою честь і гідність, — мільйонні та мільярдні статки. Тож, як бачите, сили в нас не рівні. Тим не менше, ми ще поборемося.
Міжнародна корупція?
— ЗМІ пишуть, що кандидати, які пройшли до фіналу, серед них і О. Клименко, не подобаються Банковій….?
— На це відповім: як же в такому випадку та ж Банкова могла допустити, що в фінал вийшов саме Олександр Клименко? Особисто я дізналася, що на невідомого мені Клименка ставили ставки члени комісії від Ради прокурорів й активісти, які отримують гранти від іноземних країн, тільки після того, як про це стали писати в ЗМІ, причому саме вони дуже агресивно тиснули на членів конкурсної комісії від Верховної Ради України.
Взагалі така поведінка деяких осіб у ЗМІ має ознаки дуже небезпечної міжнародної корупції. Адже, як правило, таким чином діють певні структури з метою формування потрібної суспільної думки серед громадян якоїсь держави або різних держав, поширюючи свідомо хибну, неправдиву, іноді відверто ганебну інформацію, яка слугує цілям міжнародної корупції. Зацікавлені особи використовують різноманітні технології міжнародного співробітництва, які основані на витонченому обмані партнерів. Включається професійне маніпулювання діями національних кадрів і грантових організацій, з метою реалізації масштабних корупційних діянь «чужими руками».
В Україні пересічні громадяни традиційно не цікавляться темою міжнародної корупції, оскільки вона вдало прихована й публічно майже не висвітлюється, окрім, напевно, як Світовим банком. Тому в них є багато питань до нашій комісії, адже спираються тільки на свій власний досвід, тобто відсутність такого в даній сфері, дослухаючись лише до активістів, для яких розповсюдження певної неправдивої інформації є роботою, яка оплачується в доларах США.
Насправді ж, і науковці це знають, масштаби корупційних діянь на рівні міжнародних корупціонерів величезні, так само як і збитки від неї. І це є причиною відсталості за рівнем життя населення низки слабких держав, оскільки вони фактично є полоненими більш розвинутих держав.
Коли мені заявляють, що я повинна голосувати не за власним переконанням, а тільки тому, що інша держава не дасть нам грошей, якщо я не голосуватиму за Клименка або ще за когось з заздалегідь визначених, це вже є міжнародною корупцією.
Прогноз щодо переможця
— Як Ви оцінюєте переможця? Чи були на конкурсі інші сильні кандидати?
— Щодо Олександра Клименка, то можу тільки привітати його з перемогою. Це був надскладний шлях до перемоги. Тому він молодець і заслуговує на повагу. Але я особисто вважаю, і моя думка, сподіваюсь, вже ні на що не вплине, його, можливо, бачу гарним слідчим, але не керівником. І побоююсь, що він буде керованим очільником САП, оскільки ставки на нього були, схоже на все, дуже високі.
Так, на конкурсі було ще декілька сильних і достойних кандидатів (Войтенко, Щербай, Борисенко, Куций, Костін, інші) за яких на етапі визначення доброчесності не віддавав голос один із членів комісії, обраних від Ради прокурорів, як, наприклад, у випадку з Т. А. Щербаєм, і все, він не проходив далі. На такій безперспективній схемі голосування — «5 + 2», наполягали саме члени від Ради прокурорів України. Було дуже помітно, як просували ці члени комісії деяких кандидатів зі списку бажаних для них переможців. Наприклад, коли не пройшов кандидат О. В. Гейко та Драго Кос і Роман Куйбіда наполягали на поясненнях від членів комісії від ВРУ, чому вони саме таким чином голосували. Взагалі, я відчувала постійний тиск від них і до деякої міри зверхнє ставлення до нас, як до меншовартісних членів комісії. Ми (члени від ВРУ) не могли висловити вільно своє професійне ставлення до будь-якого кандидата, якщо це розбігалося з думкою членів від Ради прокурорів — одразу починалося «виховання» нас цими людьми, що вважаю приниженням. Допомогло тільки те, що члени від ВРУ дуже загартовані й стійкі завдяки своєму професійному досвіду, тож достойно витримали цей натиск.
Ще раз наголошу, що суттєвої шкоди завдали й активісти, які позиціонують себе як антикорупційні осередки. Вони заздалегідь розміщували негативні статті щодо неугодних їм кандидатів і деяким із претендентів навіть доводилося надсилати у відповідь листи й спростовувати розміщену в інтернеті відверту брехню. В результаті й залишилося лише два кандидата, які змагалися на останніх двох етапах.
Я не знаю, чи здійснювали власний аналіз щодо конкурсантів члени комісії від Ради прокурорів, але особисто в мене склалося враження, що вони чомусь просто беззаперечно й безумовно довіряли активістам, які, вочевидь, з особистих мотивів надавали їм недостовірну інформацію щодо перебігу конкурсу та кандидатів. Тож, я впевнена, що гранти — це прямий конфлікт інтересів, а «грантовики» намагаються за будь-яку ціну — ціною навіть репутаційних збитків, відробляти гроші, виділені міжнародними організаціями.
— Що це за гучна історія з оприлюдненням членами комісії від ВРУ результатів поліграфічного дослідження кандидатів на етапі співбесід з визначення доброчесності?
— Це теж штучно створена історія. Я бачила в інтернеті заяву про внесення до ЄРДР відомостей про злочин стосовно мене, А. Гуджала, К. Коваль тощо від активістів до Генерального прокурора України І. Венедіктової. Але мене ніхто не викликав на допит і не повідомляв про наявність кримінального провадження. Впевнена, що його й не могло бути, бо окрім неправдивих звинувачень членів комісії в розголошенні інформації, ця заява написана вкрай неграмотно, по-дилетантськи — з неї не випливає, що ми розголосили якусь інформацію, а навпаки вбачається, що будь-якого порушення закону, тим паче складу злочину, тут немає.
Члени від ВРУ чітко слідкували за своїми словами, коли заявляли про наявність інформації у висновках поліграфолога в деяких кандидатів. Ми посилалися виключно на наявність відомостей, які не дозволяють голосувати за кандидата, адже згідно зі встановленими правилами повинні були це зробити. Ми не розкривали зміст інформації.
Ці обвинувачення почали з’являтися вже після того, як Драго Кос на засіданні 1 червня 2021 р. повідомив, що в матеріалах поліграфа міститься інформація щодо отримання кандидатом Войтенком талонів на пальне. Далі подібна інформація з розкриття змісту результатів поліграфу лунала й від Р. Куйбіди, тож це не члени комісії від ВРУ розкривали інформацію поліграфічного дослідження, а члени від Ради прокурорів. А активісти однобічно писали тільки про членів від ВРУ, тому в людей і створювалося враження, що саме ми є тому причиною.
Мертві душі Чічікова
— Чому так довго триває конкурс?
— Я не знаю, чому триває так довго конкурс (окрім схеми голосування 5 + 2 як однієї з причин), і чи можна взагалі вважати довгим конкурс у рік з такою великою кількістю етапів, та чому заручниками стали тільки члени комісії від ВРУ. Адже і в інших шановних членів комісії були всі важелі вплинути на тривалість конкурсу під час засідань і можливість пропонувати вихід із ситуації, але ніхто чомусь цього не робив.
Далі. Хто саме готує тести та інші робочі матеріали? Міжнародна організація Драго Коса (за його ж словами, сказаними на засіданні) і Робоча група Офісу Генерального прокурора, в якій насправді замість оголошених у списку майже 60-ти членів працюють лише два (за що велике їм спасибі), як і підкреслювала голова комісії К. Коваль на засіданні. Решта — мертві душі Чічікова (за Гоголем — Ред.), а за законом — корупція.
— Дякую, пані Олено, за ці відверті відповіді й сподіваємося на продовження нашої розмови.
Спілкувався
Федір ІЛЛЮК,
ЮВУ
Джерело: Юридичний вісник України
