Судова практика
Ухвала слідчого судді про повернення клопотання слідчого про арешт майна третьої особи через недотримання вимог підсудності не підлягає оскарженню в апеляційному порядку
21 листопада 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 750/7850/21 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який оскаржував відмову перевірки законності рішення слідчого судді апеляційним судом.
Ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні повернуто особі, яка його подала, з тих мотивів, що слідчий просив накласти арешт на майно ТОВ, яке у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, а відповідно є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
В ухвалі також вказано, що клопотання подане неналежним суб’єктом, а саме слідчим, тоді як положеннями ч. 2 ст. 64-2 КПК, яка є спеціальною нормою по відношенню до положень ст. 171 КПК, передбачено, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має звертатися прокурор.
Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за скаргою прокурора, встановивши, що вказана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що, оскільки слідчий суддя ухвалив рішення, яке суперечить положенням ч. 1 ст. 171 КПК, то апеляційний суд не мав права відмовити у перевірці законності такого рішення.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 309 КПК, якими передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, дійшов висновку, що оскаржуваної ухвали слідчого судді в цьому переліку немає.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ухвалене в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК, слідчим суддею рішення щодо повернення клопотання про арешт майна не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд послався на висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 31 травня 2021 р. у справі № 646/3986/19, згідно з яким постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна…, враховуючи те, що арешт на майно особи не накладався, не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, зокрема й з огляду на те, що вказане рішення слідчого судді не створює жодних перепон щодо повторного звернення з відповідним клопотанням. Тому рішення слідчого судді про повернення клопотання про арешт майна, ухвалене слідчим суддею в межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК …, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Читайте також: Заборона апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу відповідає Конституції
Отже, під час вирішення питання щодо апеляційного оскарження рішень слідчого судді, ухвалених згідно з положеннями ч. 6 ст. 9 КПК та загальними засадами кримінального провадження, визначеними ч. 1 ст. 7 КПК, потрібно виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
З огляду на те, що постановлення слідчим суддею ухвали про повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв’язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК (якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді), не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень, ні до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження в цілому, тому така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Отже, попри те, що в цьому провадженні підстави для повернення клопотання слідчим суддею були інші (неналежний, на думку слідчого судді, суб’єкт подання, відсутність процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого у власника майна, яке має бути арештоване), вказане рішення, як зазначено в самій ухвалі слідчого судді про повернення клопотання, було ухвалене саме на підставі положень ч. 6 ст. 9 КПК.
Крім цього, доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, є також безпідставними, оскільки відкрите провадження за скаргою (скаргами) на судове рішення, яке не може бути предметом оскарження, підлягає закриттю.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 січня 2019 р. (справа № 738/1482/16-к), а також кореспондується з висновком, викладеним у іншій постанові Об’єднаної палати ККС ВС від 23 вересня 2019 р. у справі № 757/40473/18-к.
Підготував Леонід Лазебний
