Судова практика
Факт бронювання військовозобов`язаного після призову не є поважною причиною для його звільнення з військової служби під час воєнного стану
22 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1851/22 залишив без задоволення касаційну скаргу представника позивача, визнавши, що наказ Мінекономіки про бронювання особи не є підставою для її звільнення з військової служби.
Військовослужбовець звернувся з позовом до військової частини, у якому просив суд визнати незаконною бездіяльність уповноважених осіб військової частини щодо звільнення його з військової служби; зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби, оскільки є заброньованим, і підлягає негайному звільненню з військової служби на виконання наказу Мінекономіки.
Позивач з 14 березня 2022 р. проходив військову службу у зв’язку з призовом під час мобілізації. На основі наказу Мінекономіки від 29 березня 2022 р. він заброньований на період мобілізації та на воєнний час і йому було надано відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців.
Читайте також: Нові правила бронювання військовозобов’язаних. Аналізуємо механізм бронювання та розбираємо його деталі
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що на дату прийняття Мінекономіки наказу про бронювання військовозобов’язаних позивач уже був військовослужбовцем. При цьому, законодавство не передбачає звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації, на підставі наказу про бронювання, виданого після їхнього призову.
У касаційній скарзі представник позивача зазначав, що суди неправильно розтлумачили пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» і дійшли помилкового висновку про те, що бронювання військовозобов’язаної особи не належить до кола «інших поважних причин», які є підставою для звільнення з військової служби.
Верховний Суд вказав, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
Див. також процедуру Бронювання військовозобов’язаних
За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов’язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Отже, за змістом і метою бронювання не стосується правовідносин, пов’язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.
Тому факт бронювання військовозобов’язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Застосувавши ці висновки до справи, яка переглядалася, Верховний Суд констатував, що оскільки позивач був призваний на військову службу 14 березня 2022 р. під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов’язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки від 29 березня 2022 р. про його бронювання не є підставою для звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
За висновком ВС, відсутність передумов для звільнення позивача з військової служби з указаної підстави свідчить про правомірність оскаржуваної поведінки військової частини, тож позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Підготував Леонід Лазебний
