Судова практика
Припинення сімейних стосунків, намір розірвати шлюб або окреме проживання у зв’язку з проходженням військової служби не свідчать про фіктивність шлюбу
29 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 175/9878/24 задовольнив касаційну скаргу вдови загиблого військовослужбовця.
Батьки загиблого військовослужбовця звернулися з позовом про визнання недійсним шлюбу їхнього сина з відповідачкою, посилаючись на те, що подружжя ніколи не проживало разом, не вело спільного господарства, а вже влітку 2022 р. син подавав заяву про розірвання шлюбу, видачу свідоцтва про яке було призначено на лютий 2023 р. Однак чоловік загинув, а невдовзі відповідачка народила доньку.
Суд першої інстанції відмовив у позові, апеляційний суд його задовольнив, визнавши шлюб фіктивним.
Читайте також: До вимог про визнання шлюбу недійсним позовна давність не застосовується, оскільки шлюб не є правочином
У касаційній скарзі відповідачка вказувала, що апеляційний суд, посилаючись на зовнішні обставини, що виникли вже після укладення шлюбу, фактично ототожнив їх із відсутністю наміру створити сім`ю, що свідчить про неправильне застосування ст. 40 СК України, оскільки обставини, які виникли після реєстрації шлюбу, не можуть бути предметом доказування у справах про визнання шлюбу недійсним, адже правове значення має виключно момент його укладення.
Верховний Суд із посиланням на ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України визнав правильним підхід суду першої інстанції, якою встановлено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду в разі його фіктивності – тобто якщо він укладений без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.
Тривале непроживання подружжя разом у зв’язку із проходженням одним з подружжя військової служби не може вказувати на фіктивність укладеного шлюбу, а фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі. Посилання позивачів на бажання подружжя припинити стосунки і розлучитися є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру – бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім’ї тощо… Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім’ю (аналогічні висновки сформульовано у постановах ВС від 17 квітня 2019 р. у справі № 752/2337/16-ц та від 7 вересня 2022 р. у справі № 761/11845/19).
Оскільки апеляційний суд не врахував викладеного та поклав в основу свого рішення спільну заяву подружжя про розірвання шлюбу, Верховний Суд відповідно до ст. 413 ЦПК України скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
