Судова практика
Добровільне задоволення відповідачем позову після його пред’явлення зобов’язує його в повному обсязі відшкодувати позивачу судові витрати
5 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 953/10140/25 частково задовольнив касаційну скаргу споживачки щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції відкрив провадження за позовом ОСББ до споживачки про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Після цього відповідачка добровільно сплатила заборгованість, у зв’язку із чим позивач подав заяву про відмову від позову та закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК.
Суди прийняли відмову ОСББ, закрили провадження та стягнули з відповідачки на користь позивача 50 % судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, а інші 50 % судового збору повернули позивачу з державного бюджету.
У касаційній скарзі відповідачка просила судові рішення у частині стягнення судового збору і витрат на професійну правничу допомогу скасувати та відмовити в їх стягненні.
Верховний Суд не погодився із судовими рішеннями в частині повернення позивачу судового збору з державного бюджету та зауважив, що застосування до таких правовідносин загального правила щодо повернення з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору є помилковим, оскільки такий алгоритм розподілу судового збору поєднує взаємовиключні підстави.
Суд застосував принцип пріоритету спеціальної норми права: загальна норма застосовується у випадках, які не охоплюються спеціальним правилом (узгоджується з постановою ВП ВС від 15 лютого 2023 р. у справі № 910/18214/19).
Проаналізувавши ч. 1 і ч. 3 ст. 142 ЦПК, Верховний Суд визначив, що ч. 3 є спеціальною нормою, яка уточнює наслідки відмови від позову у разі задоволення відповідачем позовних вимог після відкриття провадження. Тому за наявності умов ч. 3 ст. 142 ЦПК застосовується саме спеціальне правило про стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача.
Читайте також: Розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду
У цій справі провадження закрито через відмову позивача від позову внаслідок добровільного задоволення відповідачкою вимог після пред’явлення позову.
Отже, у разі відмови позивача від позову внаслідок добровільного задоволення відповідачем заявлених позовних вимог після пред’явлення позову, зокрема сплати заборгованості, понесені позивачем судові витрати, у тому числі судовий збір, у повному обсязі підлягають стягненню з відповідача.
Водночас суди правильно оцінили складність справи, обсяг послуг, ціну позову й витрачений адвокатом час, обґрунтовано зменшивши витрати на правничу допомогу за критеріями реальності, пропорційності та співмірності.
У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував судові рішення в частині повернення коштів з державного бюджету та збільшив розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь ОСББ.
При цьому Суд зазначив, що таке рішення не є погіршенням становища заявника касаційної скарги, оскільки розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК) є імперативною нормою для суду, який розподіляє судові витрати як за заявою учасника справи, так і з власної ініціативи.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
