Судова практика
В разі смерті особи, щодо якої ухвалено виправдувальний вирок, під час апеляційного перегляду вироку, факт вчинення нею злочину не встановлюється
1 березня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/11932/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який наполягав, що суд має встановити факт вчинення померлою особою кримінального правопорушення.
Вироком районного суду було фігуранта визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК і на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдано за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вичинено обвинуваченим.
Під час апеляційного розгляду фігурант помер, а суд закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку зі смертю обвинуваченого.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд не вказав у своєму рішенні, чи встановлено факт вчинення фігурантом кримінального правопорушення, оскільки, на його думку, для закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю, тобто з нереабілітуючих підстав, суд має встановити факт вчинення померлим кримінального правопорушення.
Читайте також: Скасування виправдувального вироку та закриття провадження щодо виправданого у зв’язку з його смертю не відповідає вимогам КПК
Верховний Суд вказав, що згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
Як зазначила Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від 16 січня 2019 р. (справа № 761/33482/16-к), закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю особи, щодо якої здійснюється це провадження, крім випадків, коли воно є необхідним для реабілітації померлого, по суті означає припинення процесуальної діяльності щодо встановлення винуватості особи у вчиненні певного злочину та відмову держави від притягнення її до кримінальної відповідальності й призначення їй покарання. Припинення кримінального переслідування особи, яка померла, дозволяє уникнути надмірного витрачання ресурсів держави, адже продовження такого переслідування виключно заради формального визнання померлого винуватим у вчиненні злочину, як правило, не має жодного практичного сенсу.
Таким чином, закриття кримінального провадження на стадії апеляційного провадження означає припинення подальшої апеляційної процедури.
Апеляційний суд, пославшись на положення п. 5 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК та вищенаведений правовий висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначив про те, що в разі встановлення обставин, передбачених ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції, за змістом ст. 417 КПК, при вирішенні питання про закриття кримінального провадження скасовує лише обвинувальний вирок чи ухвалу. Зазначена норма не передбачає скасування виправдувального вироку.
Наведені висновки апеляційного суду повністю узгоджуються із попередньою практикою касаційного суду, де суд касаційної інстанції визнавав обґрунтованими рішення апеляційних судів, якими були закриті кримінальні провадження без скасування виправдувального вироку у разі смерті обвинуваченого. Зокрема це рішення Верховного Суду від 3 березня 2020 р. у справі № 264/6533/17, від 9 березня 2021 р. у справі № 761/33490/14-к, від 8 листопада 2021 р. у справі № 761/36227/17.
Більше того, в ситуації коли апеляційний суд скасував виправдувальний вирок щодо особи і закрив кримінальне провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого, Верховний Суд зазначив, що рішення апеляційного суду про скасування виправдувального вироку не відповідає вимогам КПК (постанова від 30 серпня 2022 р. у справі № 710/466/16-к).
Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не скасував виправдувальний вирок і при цьому постановив нереабілітуюче рішення про закриття кримінального провадження у зв’язку з його смертю, є безпідставними, оскільки реабілітувати особу, щодо якої ухвалено виправдувальний вирок, не потрібно.
Кримінальний процесуальний закон передбачає лише один випадок продовження кримінального провадження у випадку смерті особи, щодо якої здійснювалось провадження, – якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого підозрюваного, обвинуваченого (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК). Натомість, в апеляційній скарзі прокурора йшлося не про реабілітацію померлого, а про скасування виправдувального вироку щодо фігуранта та визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Підготував Леонід Лазебний
