Законодавство
Відсутність вибору виду та розміру стягнення з урахуванням обставин справи унеможливлює її справедливий розгляд
Як ми раніше писали, Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 5-р(ІІ)/2023, яким визнав абз. 2 ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України таким, що не відповідає Конституції України.
Оцінюючи оспорюваний припис ст. 483 Кодексу на предмет дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, Суд вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності з огляду на відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов’язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.
Суд указав, що крім штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які перемістили через митний кордон України із приховуванням від митного контролю, санкція ст. 483 Кодексу передбачає обов’язкову конфіскацію товарів. Водночас у Кодексі не визначено процесуальних механізмів, які надали б судові можливість пом’якшити відповідальність або дозволили б її не призначати.
Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) законодавець може обмежувати конституційні права людини і громадянина за дотримання умов, визначених Конституцією України. Установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (пропорційним) та суспільно потрібним.
Читайте також: Ратифіковано угоди з ЄС щодо оподаткування і спільного ринку
Приписи ст. 41 Конституції України є співвідносними з відповідними приписами ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини. Європейський суд з прав людини у справі «Краєва проти України/Krayeva v. Ukraine» від 13 січня 2022 р. (заява № 72858/13), констатував, що сума штрафу, накладеного на заявницю за порушення митних правил (ч. 1 ст. 483 Кодексу), становила надмірне втручання в її право власності всупереч вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «<…> для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають <…>».
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society guided bу the rule of law).
Суд визнав, що абз. 2 ч. 1 ст. 483 Кодексу суперечить приписам ч. 1 ст. 8, ч. 1, 4 ст. 41, ч. 2 ст. 61, ч. 1 ст. 64 Конституції України та є неконституційним.
Суд відтермінував утрату чинності абз. 2 ч. 1 ст. 483 Кодексу, що визнаний неконституційним, на шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.
