Судова практика
Зупинення нарахування аліментів, переривання їх сплати у певні періоди чи звільнення від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини законом не передбачено
10 квітня 2023 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/20152/16-ц відмовив у задоволенні касаційної скарги батька, який доводив, що не мав обов’язку сплачувати аліменти за певний період.
Батько звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця, який невмотивовано нарахував заборгованість зі сплати аліментів у період з липня 2020 р.: після закінчення повнолітньою дочкою навчання на бакалавраті до моменту її зарахування на навчання до магістратури.
Районний суд своєю ухвалою частково задовольнив скаргу. Апеляційний скасував ухвалу, зазначивши, що після закінчення навчання на бакалавраті дочка продовжила навчання на магістратурі, а чинне законодавство не передбачає зупинення нарахування аліментів або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв’язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання або вступу до магістратури.
У касаційній скарзі батько зазначав, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття «період канікул» та період «переходу на навчання або вступу до магістратури», адже канікулярний період включається до періоду навчання, а час переходу на навчання або вступу до магістратури – ні, тому у цей період аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, нарахуванню не підлягають.
Верховний Суд вказав, що як вступ (перехід) на наступний освітній рівень навчання, так і вступ (перехід) до іншого навчального закладу після завершення навчання та здобуття певного рівня освіти, пов’язані із певними часовими періодами, протягом яких не відбувається безпосередньо освітній процес, однак триває освітня діяльність, зокрема вступна кампанія (подача документів, здача іспитів, проходження співбесід, видання наказу про зарахування до навчального закладу тощо).
Такі процедури, що тривають певні періоди часу, є об’єктивними, нормативно врегульованими та їх тривалість не залежить від волі особи, яка здобуває освіту.
Читайте також: Біологічний батько не зобов’язаний утримувати до досягнення повноліття дитину, яку всиновив інший чоловік
Виключення цих періодів із часу, протягом якого повнолітні дочка, син мають право на утримання, не узгоджується із вимогами ст. 53 Конституції України, ст. 1, 3, 10 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 199 СК України та є несправедливим.
Аналіз положень ч. 2 ст. 199 СК України свідчить, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, або звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв’язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило ч. 2 ст. 199 СК України виключно охоплює випадки припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання. Законодавець не передбачив винятку з правила ч. 1 ст. 199 СК України, зокрема застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до складу періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
З огляду на викладене, Верховий Суд відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2021 р. у справі № 753/20347/20.
Читайте також: Злісне невиконання особою свого обов’язку зі сплати аліментів не можна виправдовувати недоліками в роботі державних виконавців
Період, протягом якого існує обов’язок щодо сплати боржником аліментних платежів, визначається не конкретними календарними датами, а певними подіями, від настання яких і залежить обрахунок і тривалість цього періоду. У цій справі якби повнолітня дитина не продовжила навчання на освітньому рівні магістратури, тоді за змістом виконуваного рішення суду настали б обставини, з якими суд пов’язував припинення обов’язків з нарахування та сплати боржником аліментних платежів – закінчення дитиною навчання. Водночас, продовження навчання дитиною свідчить, що такий період не закінчився, а тому у боржника продовжив існувати обов’язок зі сплати аліментних платежів до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку. При цьому переривання такого періоду законодавством не передбачено.
Боржник не довів, що існували підстави для закінчення виконавчого провадження 30 червня 2020 р. у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення суду або що після цієї дати державний виконавець не мав повноважень нараховувати до сплати боржнику аліментні платежі відповідно до змісту резолютивної частини виконуваного ним судового рішення, адже не було підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 199 СК України у зв’язку з продовженням повнолітньою дитиною навчання у магістратурі. Наведене підтверджує, що період, протягом якого суд вирішив стягувати з боржника аліментні платежі, не закінчився та продовжився у зв’язку з настанням обставин, з якими суд пов’язував підстави для нарахування до стягнення повнолітній дитині утримання до закінчення нею навчання.
Підготував Леонід Лазебний
