Судова практика
Отримання слідчим медичної карти потерпілого з медустанови на підставі власного запиту, а не ухвали слідчого судді, не суперечить вимогам КПК
6 червня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 293/1947/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на те, що медична документація була отримана слідчим не у визначеному законом порядку.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України.
У касаційній скарзі захисник зазначав, зокрема, про недопустимість як доказів винуватості засудженого висновків експертів з тих підстав, що під час проведення експертиз експертами досліджена медична картка стаціонарного потерпілої, однак у постанові слідчого не зазначено про надання медичної документації експерту для дослідження, а медична документація не отримана на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Окрім того, медична документація речовим доказом слідчим не визнана, до матеріалів провадження не долучалася та стороні захисту на ознайомлення не надавалася.
Верховний Суд вказав, що положеннями ст. 93 КПК України передбачено право сторони обвинувачення на збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок; проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.
Окрім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий, прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи, крім іншого, і щодо встановлення причин смерті, встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.
Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6 затверджено «Правила проведення судово-медичної експертизи (дослідження) трупів в бюро судово-медичної експертизи».
Читайте також: Порушення вимог КПК в корупційних кримінальних провадженнях: істотність vs неістотності
Відповідно до п. 1.10 цих Правил у випадку смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник установи зобов’язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або був виданий родичам померлого.
Відповідальність за своєчасне надання історії хвороби до моргу покладається на особу, яка призначила експертизу.
З матеріалів провадження слідує, що судово-медичну експертизу по факту спричинення тілесних ушкоджень та експертизу по факту смерті потерпілої було призначено постановами слідчого.
На запит слідчого медичною установою надана медична карта стаціонарного хворого на ім’я потерпілої, яка цього ж дня була направлена слідчим до експертної установи разом із постановою про призначення судово-медичної експертизи.
Оскільки витребування такої документації слідчим узгоджується з положеннями вищевказаних норм закону, Суд не знайшов підстав для висновку, що вказані медичні документи отримані не у визначеному законом порядку.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
