Невизнане затримання як порушення прав людини

Татьяна Глушкова, адвокат

Як вбачається, реформування правоохоронних органів не змінило відношення до прав людини.

Із 1987 року на міжнародному рівні діє Комітет проти катувань у відповідності з положеннями Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання (далі — Комітет). За підсумками своєї роботи він подає доповіді Генеральній Асамблеї ООН та державам-учасникам конвенції, серед яких є Україна.

Зазначеним Комітетом неодноразово фіксувалося існування в Україні практики невизнаного затримання або затримання із затримкою в його реєстрації в діяльності українських правоохоронних органів, що невілює основоположні засади кримінального провадження та довіру до правоохоронних структур. Відтак можна констатувати, що реформування правоохоронних органів не змінило відношення до прав людини. Тому така проблема залишається актуальною та потребує нагальної реакції з боку правозахисників та судових органів.

Досить часто у протоколі затримання слідчий зазначає місцем затримання особи власний кабінет. Особливо цікаво зачитувати такі дані, коли особа перебувала в розшуку і, раптово, самостійно прибуває до слідчого або ж зупинений був транспортний засіб, а особа, нібито, по запрошенню прийшла в кабінет слідчого, де її й затримали. Чи виправдане замовчування та несвоєчасне реагування захисника на таку очевидну невідповідність фактичним обставинам?

Однозначно, ні. І тут не діють будь-які провокативні вислови «та він же злодій». У такому випадку захисник не сприяє уникненню відповідальності затриманої особи, як помилково вважають правоохоронці, навпаки, перевірка точності та повноти фактичних даних затримання з боку захисту та відповідна реакція в судовому порядку, передбаченому КПК України, є методом «виправлення» допущеного порушення прав людини.

У справі No 134/1181/17 під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного захисник звернула увагу суду на розбіжність часу та місця його затримання в протоколі затримання та протоколі допиту підозрюваного, повідомивши про те, що для встановлення фактичного часу та місця затримання зроблено відповідний запит.

Відповідь на адвокатський запит надійшла після розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, що є поважною причиною того, чому зазначені обставини не досліджувалися в суді першої інстанції, тому може бути досліджена при розгляді скарги апеляційним судом.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою. Виходячи з положень ст. 210 КПК України в даному випадку мало місце доставлення до відділення поліції вже затриманої особи.

Статтею 211 КПК України гарантовано, що строк затримання особи без у хвали слідчого судді,
суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно вимого статті 209 Кодексу.

На національному рівні в судовому порядку встановлено, що вказаних норм кримінального процесуального закону орган досудового розслідування не дотримався, що є безумовною підставою для відмови в застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу. Для прикладу: справа No 134/1181/17, провадження No11-сс/772/312/2018, категорія: Крим. Вісімнадцятого травня цього року Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді: Нагорняка Є. П., суддів: Федчука В. В., Ковальської І. А., із секретарем: Міхневич І. А., з участю прокурора Шаравського Б. О., слідчого Чепіля А. О., підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 7 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

слідчий СВ Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області з клопотанням, погодженим з прокурором Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_2. Розглянувши клопотання, слідчий суддя відмовив у його задоволенні, застосувавши стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту шляхом заборони виходу з дому цілодобово.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді про застосування до її підзахисного запобіжного заходу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, мотивуючи свої вимоги тим, що на момент розгляду погодженого з прокурором клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчився строк його затримання, передбачений ст. 211 КПК України, а тому слідчому судді слід було відмовити в задоволенні клопотання та взагалі не застосовувати до підозрюваного запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_3 та її підзахисного-підозрюваного ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора Шаравського Б. О., який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими. Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя припустився помилки, застосувавши запобіжний захід поза межами строку затримання підозрюваного. Так, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2, який перебував у розшуку, був затриманий 5 травня 2018 року об 11 год. 20 хв. на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом із тим, згідно відповіді на адвокатський запит захисника підозрюваного ОСОБА_3, командира громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Департамент охорони» ОСОБА_2 був затриманий у м. Вишневе по вул. Залізничній орієнтов-
но о 5 год. 10 хв. 4 травня 2018 року та переданий черговому екіпажу поліції для оформлення о 5 год. 20 хв.

Статтею 209 КПК України передбачено момент затримання, а саме, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Отже, ОСОБА_2 фактично був затриманий о 5 год. 20 хв. 4 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. Вказаних норм кримінального процесуального закону орган досудового розслідування не дотримався, а слідчий суддя не звернув уваги на такі порушення, у звязку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 7 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 скасувати. У задоволенні клопотання слідчого СВ Крижопільського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 відмовити.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути