Судова практика
Відмова суду в задоволенні клопотання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження не підлягає апеляційному оскарженню
22 червня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 221/4554/19 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, якому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою районного суду відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про відновлення матеріалів втрачених кримінальних проваджень.
Апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на цю ухвалу.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на практику Верховного Суду викладену у постановах від 31 січня 2019 р. (справа № 183/6229/18), від 15 травня 2019 р. (справа № 760/25546/18), від 5 липня 2022 р. (справа № 757/27041/21-к), а також на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17-к, зазначав, що суд апеляційної інстанції повинен був відкрити апеляційне провадження та переглянути оскаржуване рішення.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 531 КПК за недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження і роз’яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Процедура вирішення питання про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження передбачена розд. VIІ КПК, при цьому КПК не встановлює права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого за результатами розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, та надає особі право на повторне звернення із заявою за наявності для цього необхідних документів.
Водночас зі змісту ухвали суду, на яку була подана апеляційна скарга, вбачається, що, розглянувши клопотання в межах своєї компетенції, дотримавшись процедури розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження суддя у резолютивній частині постановила – відмовити (замість «закрити розгляд заяви»).
Разом з тим, посилаючись на те, що у резолютивній частині ухвали місцевого суду зазначено про відмову у задоволенні клопотання прокурора про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, а не закриття розгляду заяви про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження, як це передбачено у ч. 3 ст. 531 КПК, прокурор не зазначає, яким чином наведене істотно вплинуло на реалізацію процесуальних прав прокурора, з огляду на те, що незалежно від формулювання змісту резолютивної частини, вбачається, що суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання прокурора, а відповідно до положень ч. 3 ст. 531 КПК сторона обвинувачення не позбавлена можливості повторно звернутися із заявою про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження за наявності необхідних документів.
З урахуванням зазначеного твердження прокурора про обмеження судом апеляційної інстанції прав сторони обвинувачення на оскарження судових рішень за результатами розгляду заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження є безпідставними, оскільки апеляційне оскарження такого рішення нормами КПК не передбачено.
Читайте також: Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду
Така позиція в цілому узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 р. (справа № 646/3986/19).
Водночас, висновок щодо застосування норм права, на який посилається прокурор і який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. зводиться до того, що суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за рішенням судді належить керуватися загальними приписами кримінального провадження, визначеними ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 7, п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК, лише у тому разі, якщо суддя прийняв оскаржуване рішення, яке не передбачено КПК та яке не узгоджується з його повноваженнями, у решті ж випадків апеляційний суд повинен керуватися положеннями ч. 4 ст. 399 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
