Юридична практика
Тарифні махінації Укрзалізниці: з винних ухвалено стягнути сімдесят мільйонів гривень
Юрій Котнюк, ЮВУ
Шістнадцятого лютого Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду засудила до умовного позбавлення волі трьох колишніх високопоставлених співробітників Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці), а головне – ухвалила солідарно стягнути з них 69 мільйонів гривень у порядку відшкодування збитків, заподіяних їхніми діями зазначеній установі. Проте найцікавіший момент цієї історії полягає в тому, що даним вердиктом було скасовано виправдувальний вирок ВАКСу від 18.02.2022 р., судді якого не розгледіли в цій справі складу кримінального правопорушення.
Експорт послуг залізничного транспорту
На момент скоєння злочину, який датується 26-м лютим 2014 року, перший із підсудних – Петро Науменко – обіймав посаду заступника генерального директора Укрзалізниці, другий – Юрій Меркулов – був начальником її головного комерційного управління, третя – Лілія Петренко – заступницею директора Державного підприємства «Український транспортний логістичний центр», яке в ту епоху структурно було підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту (далі – ДАЗТ). Окрім основних посад усі троє входили до складу Тарифної комісії – такого собі дорадчого колегіального органу, завданням якого було ухвалення рішення про вартість перевезень для тих чи інших категорій вантажів, котрі втілювалися в життя виключно шляхом їх затвердження наказом Генерального директора ДАЗТ. В цій комісії, що налічувала 14 членів, засуджені обіймали посади голови, заступника і члена комісії.
Вчинений ними злочин був пов’язаний зі встановленням тарифів на перевезення вантажів у режимі транзиту через територію України до росії. Тут варто розповісти, що в ті часи такі тарифи встановлювалися відповідно до Тарифної угоди країн-учасниць СНД від 17.02.1993 р. Положеннями цієї угоди було передбачено, що кожен рік представники залізничних адміністрацій відповідних країн збираються на Тарифну конференцію, яка ухвалює документ під назвою Тарифна політика на наступний фрахтовий рік. У ній були прописані верхні планки всіх тарифів на всі види вантажів, вище яких стрибнути було не можна, а от спустити нижче – будь ласка. Як відомо, до 2022 року залізницями нашої країни в транзитному режимі транспортувалася величезна кількість вантажів, за що ДАЗТ, реорганізоване в 2015-му в Акціонерне товариство «Укрзалізниця», отримувало до півмільярда доларів США, які Держкомстат заносив у графу «експорт послуг». Проте в запасі у російських вантажів були маршрути альтернативні українському: до Чорного моря вони могли дістатися через місто Новоросійськ Краснодарського краю, а до країн Європейського Союзу – через територію Білорусі, тож нашим залізничникам для збереження заробітку доводилося постійно стежити за напрямками й обсягами руху російських вантажів і коли потрібно знижувати тарифи на їхні перевезення. Цим і займалася згадана вище Тарифна комісія ДАЗТ.
Наша історія почалася з того, що на початку 2013-го до керівництва Державної адміністрації залізничного транспорту звернулися три приватні експедиторські фірми, які попросили знизити тарифи на транзит експортованих мінеральних добрив і зрідженого газу, а також імпортованої пальмової олії. Таке прохання було мотивоване тим, що обсяг торгівлі цими товарами суттєво знизився, тож якщо не підтримати її пільгами на транспорті витрати, то товаропотік може зійти нанівець. Залізничники погодилися, але за умови, що протягом другого, третього й четвертого кварталу сумарний обсяг перевезених ними товарів даної категорії буде не меншим ніж 300 тисяч тонн для добрив, 500 тис. тонн для газу й 225 тис. тонн для олії, а інакше, мовляв, платіть на загальних підставах. У ці норми експедитори не вклалися, але ДАЗТ все одно нарахувала їм платню за перевезення за пільговими тарифами у зв’язку з чим, згідно висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, держава недоотримала 69 мільйонів гривень.
Фокуси дискреційних повноважень
Розслідування даного злочину почалося в квітні 2016 року – відповідну наводку на нього детективи НАБУ отримали з тексту заяви громадянина Німеччини, рекрутованого Україною на одну з керівних посад в Укрзалізниці, аби допомагати місцевим «тубільцям» наводити порядок у галузі. Відповідно до обвинувального акту троє підозрюваних знали, що в період з 1 квітня по 31 грудня 2013 року три експедиторські фірми не виконали мінімальний обсяг перевезень вантажів, а відтак втратили право на їх оплату за пільговим тарифом. Попри те зловмисники 26 лютого 2014 року організували ухвалення рішення Тарифною комісією, згідно якого зазначені замовники транспортних послуг звільнялися від їх оплати за загальним тарифом.
Проте зібрані стороною обвинувачення докази не переконали суддів ВАКСу. Під час розгляду справи в суді першої інстанції вийшло так, що світ зійшовся клином на одному нормативно-правовому акті під назвою Порядок встановлення пільгових тарифів на перевезення транзитних вантажів, затверджений наказом ДАЗТ № 443 від 12.12.2013 р. У ньому було записано, що в разі невиконання гарантованих обсягів перевезень провізна плата нараховується відповідно до рішення Тарифної комісії за ставками Тарифної політики, що діють на загальних підставах. На думку детективів НАБУ, це означало, що зловмисники зобов’язані були вирахувати суму, яку мали би сплатити експедиторські фірми, якби перевозили вантаж за загальними тарифами, відняти від неї суму, сплачену за пільговим тарифом, і виставити рахунок в розмірі різниці між ними, тобто на 69 млн грн.
Натомість колегія суддів ВАКСу інакше розтлумачила це положення зазначеного Порядку. На їхню думку пільгове зниження оплати перевезень входило до дискреційних повноважень членів Тарифної комісії, які мали право як зменшувати тарифи, так і не зменшувати, залежно від ситуації на ринку залізнично-транспортних послуг. І, мовляв, у тому, що 26 лютого 2014 р. ці люди ухвалили рішення надати певним замовникам пільгові умови жодного криміналу немає. За даними слідства експедиторські фірми замість обіцяних 300 тисяч тонн мінеральних добрив перевезли тільки 196 тис. т, замість 500 тисяч тонн зрідженого газу – лише 480 тис. т і замість 225 тисяч тон пальмової олії – лише 143 тис. т. Але Тарифна комісія, користуючись дискреційними повноваженнями, ухвалила нове рішення, яким встановила нові мінімальні обсяги гарантованих перевезень, які дорівнювали тим, які фактично були здійснені. Таким чином, на думку суддів ВАКСу, відповідно до нового рішення ДАЗТ з уже іншими цифрами, експедиторські фірми повністю виконали умови надання їм пільгових тарифів, а відтак не мали платити нічого зверху.
Друге коло
Цей вирок суду було залишено без змін ухвалою Апеляційної палати ВАКСу від 18.11.2022 р., яка була оскаржена прокурором і скасована постановою Касаційного кримінального суду від 13.06.2023 р. Останній засумнівався в правильності висновків антикорупційних суддів щодо відсутності вини підозрюваних і призначив новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Новий склад колегії суддів виявився більш прискіпливим і вирішив, що Тарифна комісія має дискрецію на встановлення користувачам транспортних послуг умов перевезення вантажів, але вона не може збільшувати або зменшувати провізну плату за здійснені в минулому вантажні перевезення. Розмір провізної плати, мовляв, є істотною умовою укладених залізницями із замовниками договорів, тож після виконання перевізником умов договору, тобто здійснення перевезення, замовник зобов`язаний оплатити визначену договором його вартість, змінювати яку Тарифна комісія не має права.
Таким чином суд встановив, що порушення закону в цій історії все ж таки було, але по цьому постало питання, чи мають троє підсудних нести за нього відповідальність? Заковика була в тому, що в згаданому «історичному» засіданні Тарифної комісії брали участь 11 із 14 її членів і всі вони одноголосно проголосували за рішення про зниження гарантованих обсягів перевезень, а відтак і збереження пільгових тарифів для тих трьох експедиторських фірм. То чому ж до кримінальної відповідальності притягаються лише троє з них? До речі, АТ «Укрзалізниця» в рамках кримінального провадження подало цивільний позов про стягнення 69 мільйонів гривень, причому з усіх одинадцяти згаданих вище членів комісії. На думку адвокатів, такий вибірковий підхід сторони обвинувачення до вибору кандидатів на роль злочинців неправильний: тут винуваті, мовляв, або всі, або ніхто.
На цей, здавалось би, доволі слушний аргумент судді дали наступну відповідь. Справа в тому, що Тарифна комісія, як було зазначено вище – дорадчий орган, рішення якого стають обов’язковими для виконання лише після їх затвердження наказом генерального директора ДАЗТ. Отже, притягати до криміналької відповідальності слід не членів дорадчого органу, які голосували за неправильне рішення, а тих посадових осіб, які це саме неправильне рішення оформлювали в наказ. А таких якраз було троє: по-перше, Лілія Петренко – керівник ДП «Український транспортний логістичний центр», яка готувала проект рішення Тарифної комісії та його економічне обгрунтування, по-друге, Юрій Меркулов – начальник головного комерційного управління ДАЗТ, який на підставі прийнятого рішення готував проект наказу, по-третє, заступник гендиректора ДАЗТ Петро Науменко, котрий підписав наказ, на підставі якого експедиторським фірмам були збережені пільгові тарифи. От їм трьом і «пришили» справу за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України – зловживання службовим становищем групою осіб за попередньою змовою.
Варто зазначити, що строк притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини становить 10 років, у зв’язку з чим підсудні, зрозумівши, що діло йде в напрямку обвинувального вироку, всіляко намагалися затягнути розгляд справи, щоб дотягнути до 27 лютого, коли справа мала бути закрита. Проте судді встигли ухвалити вердикт на кілька днів раніше цієї контрольної дати. Отже, за вироком суду Петро Науменко отримав три з половиною роки позбавлення волі, Юрій Меркулов і Лілія Петренко – по три роки, але усі троє були звільнені від відбування покарання з дворічним іспитовим строком. Проте найцікавішим у цьому вердикті є задоволення цивільного позову АТ «Укрзалізниця»: судді вирішили, що раз з 11 відповідачів лише троє виступали в ролі обвинувачуваних, то 69 мільйонів гривень мають бути стягнуті лише з них.
Джерело: Юридичний вісник України
