Судова практика
Ухвала слідчого судді, якою зобов’язано прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження через збіг строку досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню
5 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 757/26714/22-к задовольнив касаційну скаргу прокурора, який оскаржував ухвалу слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді скаргу захисника задоволено, зобов’язано уповноваженого прокурора прийняти постанову про закриття кримінальних проваджень у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Закриваючи апеляційне провадження за скаргою прокурора, апеляційний суд послався на положення ст. 399, 309 КПК України. Зазначив, що нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора з питання закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що рішення слідчого судді районного суду не передбачено нормами кримінального процесуального закону, оскільки положеннями ч. 1 ст. 303 КПК не передбачено можливості оскаржити відмову прокурора прийняти процесуальне рішення і слідчий суддя не має повноважень зобов’язати його прийняти рішення про закриття кримінального провадження, а тому право прокурора на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді є законним та обґрунтованим на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України в сукупності з положеннями ч. 5 ст. 9 цього Кодексу.
Верховний Суд вказав, що нормами КПК не передбачено постановлення слідчим суддею ухвали про зобов’язання прокурора прийняти конкретну постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, вирішення питання про законність відмови апеляційного суду у розгляді скарги на рішення слідчого судді залежить від відповіді на питання, чи мав слідчий суддя повноваження прийняти таке рішення.
Читайте також: Закриття кримінального провадження без згоди особи у зв’язку з декриміналізацією діяння
У цій справі слідчий суддя в резолютивній частині ухвали постановив: «Зобов’язати … прокурора … вчинити дію, визначену п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України – прийняти постанову про закриття кримінального провадження». У мотивувальній частині рішення він на обґрунтування своїх повноважень ухвалити таке рішення послався на п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, при цьому зазначив, що на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк. Отже, суддя ґрунтував свої повноваження на п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, що передбачає повноваження «зобов’язати вчинити певну дію», і вважав рішення прокурора «процесуальною дією».
Верховний Суд зазначив, що ст. 307 КПК України чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК України «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення, а отже, положення КПК України не дають жодних підстав уважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК України визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. Під час оскарження дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов’язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час стосовно оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов’язати прийняти рішення. Тим паче слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться у сферу повноважень цих осіб і фактично візьме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК України).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що ст. 307 КПК України не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов’язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов’язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді. Помилкове ототожнення слідчим суддею дії та рішення в резолютивній частині ухвали не змінює цього висновку.
Таку позицію Верховний Суд зазначив у своїх рішеннях, зокрема у постановах: від 14 лютого 2023 р. (справа № 405/680/22), 5 липня 2022 р. (справа № 757/27041/21-к).
Водночас, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді місцевого суду про зобов’язання прокурора вчинити дію, визначену п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України – прийняти постанови про закриття кримінального провадження, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Тому Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
