В світі
Невдала спроба модернізації Конституції Ірландії
Олена Стойко,
доктор юридичних наук
Чергова спроба емансипації Конституції Ірландії у Міжнародний день боротьби за права жінок зазнала поразки: за досить низької явки на референдум (44%) ірландці проголосували проти зміни конституційного статусу сім’ї (67,7% «проти», 32,31% «за») та жінок (73,93% «проти» 26,07% «за»).
Конституція Ірландії була прийнята в 1937 році, коли Римо-католицька церква мала величезний вплив на суспільні процеси, що проявлялося і в тексті Основного Закону, прийнятому «в ім’я святої Трійці, від якої походить уся влада і до якої як до нашої останньої надії мають бути спрямовані усі дії людини і Держави». На той час ірландським жінкам дозволялося подавати заяву на отримання паспорта лише за наявності згоди чоловіка, а до 1973 року незаміжні жінки повинні були звільнятися з державної служби після одруження, а заміжні жінки не мали права претендувати на вакансії.
Читайте також: Європарламент хоче судитися з Єврокомісією
Відхід Ірландії від консервативної держави, вкоріненої в католицьких цінностях, особливо щодо ролі жінок, до більш ліберального суспільства в останні десятиліття відбувався доволі швидко. У 1995 році Ірландія легалізувала розлучення, а на референдумі 2019 року законодавство про розлучення було ще більш лібералізовано. У 2015 році країна проголосувала за легалізацію одностатевих шлюбів, а у 2018 році – за скасування заборони абортів.
Нинішня спроба змінити Конституцію бере свій початок у 2018 році, коли уряд запропонував вилучити з її тексту формулювання про «домашні обов’язки» жінок. Однак через спротив правозахисних груп, що закликали до більш комплексної і глибшої реформи, питання було відкладене. Згодом у 2020 та 2021 роках було скликано Громадянську асамблею з питань гендерної рівності, яка запропонувала конкретні формулювання для референдуму, і парламентський комітет пізніше підтримав ці формулювання. У грудні 2023 року уряд підтримав пропоновані зміни, щоб поєднати голосування за подальшу модернізацію Конституції зі святом 8 березня.
На референдум було винесено дві поправки: про ширше тлумачення сім’ї та догляд. Перша пропозиція пропонувала внести зміни до ст. 41 Конституції, що розширюють поняття сім’ї. Згідно з чинною Конституцією, «держава визнає Сім’ю природним первинним і основним осередком суспільства, а також моральним інстит утом, що володіє невіддільними й невідчужуваними правами, які передують будь-якому позитивному праву і є вищими за нього». Далі «держава зобов’язується з особливою ретельністю охороняти інститут шлюбу, на якому ґрунтується Сім’я, і захищати його від посягань». Нова редакція пропонує визнати сім’ю, «засновану на шлюбі або на інших тривалих відносинах», основним осередком суспільства. А вираз «на яких ґрунтується сім’я» вилучити з пункту про відповідальність держави за охорону інституту шлюбу.
Друга пропозиція стосується другої частини цієї ж ст. 41, згідно з якою держава «визнає, що жінка своїм життям в сім’ї надає державі підтримку, без якої не може бути досягнуте загальне благо», і що держава «докладатиме зусиль для того, щоб матері не були змушені через економічну необхідність займатися працею, нехтуючи своїми обов’язками в сім’ї». Це положення рекомендується видалити й записати, що «держава визнає, що піклування членів сім’ї один про одного в силу зв’язків, які існують між ними, надає суспільству підтримку, без якої не може бути досягнуте загальне благо, і прагне підтримувати таке піклування».
Ці пропозиції були розкритиковані як зліва, так і справа. Так, представники лівих політичних сил вважали, що конституційні зміни є надто поверховими і слід радикальніше змінити Конституцію. А на думку консерваторів, завдяки цим поправкам держава фактично визнає тристоронні відносини (полігінію і поліандрію) і відкриває двері для нових іммігрантів шляхом возз’єднання сімей. Католицькі священники заявили, що розширення поняття сім’ї не спонукатиме молодь до укладання шлюбів. Своєю чергою юристи попереджали, що у випадку зміни Конституції права на спадщину стануть широким полем битви за участю дружин, співмешканок та інших партнерів.
Читайте також: Євроінтеграція
Негативний результат референдуму розглядають як політичну поразку нинішнього коаліційного уряду Л. Варадкара, що стала результатом погано організованої кампанії з підтримки конституційних змін та нечіткістю їх формулювань.
Джерело: Юридичний вісник України
