Судова практика
Вихід України з Конвенції від 22.01.1993 у зв’язку з військовою агресією рф передбачає припинення співробітництва судів та інших компетентних органів України з відповідними органами рф і рб
6 грудня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 757/12448/22-к залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який посилався на неправильне застосуванням судом норм міжнародних договорів України.
Ухвалою слідчого судді районного суду залишено без задоволення скаргу адвоката про скасування постанови начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора про видачу (екстрадицію) особи на запит іноземної держави.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу слідчого судді районного суду скасовано, скасовано постанову начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва про видачу до рф громадянки цієї держави для притягнення до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким передбачено зупинення дії зазначеної Конвенції та Протоколу до неї у відносинах з рф та рб.
При цьому судом апеляційної інстанції проігноровано чинність для України Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ст. 543 КПК порядок направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються КПК і чинними міжнародними договорами України.
Для вирішення питання про правильність або неправильність застосування норм міжнародного права слід з’ясувати на підставі якого міжнародного договору надійшов відповідний запит про видачу (екстрадицію).
Так, Україна свого часу підписала та ратифікувала, крім двосторонніх договорів, два міжнародних договори, які стосувалися здійснення процедури екстрадиції: Європейську конвенцію про видачу правопорушників 1957 р. з додатковими протоколами до неї та Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. При цьому останній міжнародний договір був підписаний між державами-членами СНД.
1 грудня 2022 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня того ж року.
У зв’язку з цим Верховним Судом був направлений запит до Офісу Генерального прокурора з проханням надати відповідь на підставі якого міжнародного договору (міжнародних договорів) надійшов запит компетентних органів рф про видачу.
Згідно з відповіддю запит компетентних органів рф про видачу надійшов на адресу Офісу Генерального прокурора на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р.
Таким чином, Верховний Суд не убачив неправильного застосування апеляційним судом норм міжнародних договорів України, ухвалу апеляційного суду залишив без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
