Думка експерта
Захист прав молоді в умовах окупації та переміщення
Провідну роль молоді у формуванні суспільних цінностей і напрямків розвитку та пріоритетних сфер визначено в багатьох міжнародних документах й актах національного законодавства, а також у наукових та дослідницьких роботах. Як зазначено в Молодіжній стратегії ООН до 2030 року, станом на 2018 рік у світі проживало 1,8 мільярда молодих людей (з розрахунку людей у віці 10–24 роки) і близько 90 відсотків з них живуть у країнах, що розвиваються. Підтримка молоді як каталізатора миру, безпеки та гуманітарної діяльності є одним із ключових пріоритетів вказаної Стратегії. ООН, зокрема сприяє створенню сприятливого середовища, в тому числі через заходи з реінтеграції, відновлення та життєстійкості для молодих людей, які постраждала від війни. Відповідальність за виконання Молодіжної стратегії ООН рівною мірою несуть усі члени системи цієї організації на глобальному, регіональному та національному рівнях.
Борис Бабін
доктор юридичних наук, професор, експерт Асоціації реінтеграції Криму, головний науковий співробітник Українського державного університету імені М. Драгоманова
Олександра Дегтярьова
здобувачка Національного авіаційного університету
Молодь як рушій змін
У Цілях сталого розвитку до 2030 року молодь чітко визначена як рушій змін та відзначено їх важливий внесок у реалізацію визначених цілей. Повноцінне залучення їх до цієї роботи лежить в основі Порядку денного до 2030 року як принцип «нікого не залишити осторонь», зокрема внесок молоді визначений основоположним у відстоюванні мирних, справедливих та інклюзивних суспільств, як це підкреслено в Цілях сталого розвитку 16 «Мир, справедливість та сильні інститути».
Читайте також: Премію найкращим учасникам ЗНО у 2024 р. не присуджуватимуть
Провідну роль молоді відзначив у своїй промові з нагоди Міжнародного дня молоді 12 серпня й Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш: «Я вірю в силу молодих людей. Мир, економічне зростання, соціальна справедливість, толерантність – усе це та багато іншого залежить від використання потенціалу молоді не в якомусь далекому майбутньому, а вже сьогодні», – зазначив він.
Як підкреслюється у Резолюції Ради Безпеки ООН 2250, участь молоді в політичному житті має вирішальне значення шляхом безпосереднього й значущого внеску молодих людей у встановлення стійкого миру. Резолюція окреслює основні напрямки діяльності, які сприяють конструктивному залученню молоді до мирних процесів і вирішення спорів. Крім того, вона спрямована на усунення першопричин, що сприяють зростанню насильницьких течій та конфліктів.
Посібник Програми розвитку ООН «Молодь, мир та безпека: сприяння політичним процесам, що включають молодь», виданий у 2024 році, підтверджує кількість молоді в світі на рівні 1,8 мільярда. Видання також визначає ключові проблеми із залученням молоді до суспільного, громадського та політичного життя. Серед них доступність та якість освіти, фінансові труднощі, дискримінація окремих груп і загальна суспільно-політична нестабільність. У посібнику надаються й рекомендації щодо посилення політичної участі молоді, в тому числі щодо заохочення подальших досліджень та вдосконалення методологій збору даних (визначення тенденцій, викликів, можливостей) для більш ефективного сприяння політичній участі молоді.
Додамо, що Асоціація реінтеграції Криму підтримує комунікацію з відповідними структурами ООН, надаючи інформаційні та аналітичні матеріали щодо викликів, які виникають стосовно переміщеної молоді та молоді, що проживає на тимчасово окупованій території (далі – ТОТ) України. Зокрема, це звернення до Робочої групи ООН з питань дискримінації щодо жінок та дівчат щодо утисків молодих жінок у Криму, надіслане в жовтні 2021 року, а також звернення до Спецдоповідача з питань сучасних форм рабства, включаючи його причини та наслідки, стосовно російської агресії проти України, незаконної депортації та питань рабства неповнолітніх, надіслане в березні 2023 року.
Деякі з цих матеріалів були оприлюднені на ресурсах ООН, ще частина була відображена в документах спеціальних доповідачів та незалежних експертів ООН, наприклад у доповіді спецдоповідача з питання про сучасні форми расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості («Боротьба з героїзацією нацизму, неонацизмом та іншими видами практики, які сприяють ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості» A/HRC/50/61).
Важлива роль молоді у суспільному житті відображена й у європейських документах. Так, 22 січня 2020 р. була ухвалена Стратегія щодо розвитку молодіжного сектору до 2030 року (в резолюції CM/ Res(2020)2 Комітету міністрів Ради Європи). Одним із пріоритетів цієї стратегії є співжиття у мирних та інклюзивних суспільствах, з особливим акцентом на глобальну солідарність, мир, різноманіття та міжкультурний діалог. Зокрема, це має відбуватися через зміцнення потенціалу, спроможності та лідерства молодих людей для запобігання насильству, трансформації конфліктів та розбудови культури миру шляхом суттєвої підтримки та розбудови мереж, визнання розмаїття молоді та їхніх способів самоорганізації.
Роль молоді в українському суспільному житті
Розглянемо визначення молоді та її ролі в суспільному житті відповідно до законодавства нашої країни. Відповідно до статті 1 Закону України від 27 квітня 2021 року № 1414-IX «Про основні засади молодіжної політики» молодіжна політика – це напрям державної політики, спрямований на створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для соціалізації та інтеграції дітей та молоді в суспільні процеси, що здійснюються в інтересах дітей та молоді та за їх участі; при цьому молодіжна робота – визначається як діяльність, спрямована на залучення дітей та молоді до суспільного життя, що здійснюється дітьми та молоддю разом із ними або в інтересах дітей та молоді за допомогою інструментів спільного прийняття рішень.
Варто зазначити суттєву відмінність, яка спостерігається у визначенні вікових меж для молоді у статистичній методології ООН (10–24 роки) та українському законодавстві, оскільки, відповідно до пункту 17 статті 1 Закону № 1414-IX молодь – це особи віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, котрі перебувають в Україні на законних підставах. Отже, при відповідному аналізі слід враховувати зазначену відмінність. Метою молодіжної політики цей закон (№ 1414- IX) визначає створення умов для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Україні, підвищення рівня її самостійності та конкурентоспроможності, забезпечення активної участі молоді в суспільному житті. Відповідно до цього акту держава має сприяти створенню умов інтеграції молоді з ТОТ та внутрішньо переміщених осіб до українського соціокультурного простору.
Читайте також: Мережу стартап-шкіл створять на базі вишів і наукових установ
Додамо й те, що молодіжна Стратегія діє не лише на міжнародному рівні, Указом Президента України № 94/2021 затверджено Національну молодіжну стратегію до 2030 року. Оскільки зазначена Стратегія була затверджена в 2021 році, в ній окреслено лише проблематику стосовно молоді що проживає на ТОТ, окупованих з 2014 року. Вже на той момент на ТОТ у Донецькій і Луганській областях, АР Крим та місті Севастополі проживало близько мільйона дітей та молоді. Станом на 2021 близько 300 тис. молодих людей, які проживали на ТОТ, та досягли 14–18 років, перебували під постійним впливом пропаганди рф, що спотворює історичні факти, викривлює уявлення про Україну, громадянами якої вони є, та загрожує знищенню української ідентичності.
Для забезпечення соціальної і культурної інтеграції молоді в суспільне життя України Стратегія пропонувала вжити заходи спрямовані на реінтеграцію молоді, яка проживає на тимчасово окупованих територіях України, та з числа внутрішньо переміщених осіб до культурного, інформаційного, освітнього простору нашої країни, а також залучення молоді, яка проживає на ТОТ, та з числа внутрішньо переміщених осіб до активного суспільного життя в Україні.
Заходи, зазначені у Стратегії, залишаються актуальними, водночас, площа тимчасово окупованих територій, та, відповідно, кількість населення, в тому числі і молоді, значно зросли після повномасштабного вторгнення 2022 року. Й відповідні профільні акти, що стосуються реінтеграції ТОТ, прийняті після 2022 року, відображають ці виклики. Так, 4 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України (далі – КМУ) актуалізував план заходів щодо реалізації Стратегії деокупації й реінтеграції АР Крим та Севастополя, і затвердив зміни до плану заходів, раніше прийнятих урядовим розпорядженням від 29 вересня 2021 року № 1171-р, розроблені Мінреінтеграції України, з урахуванням умов військового стану; загалом план включив 127 актуалізованих заходів.
Як щодо цього констатували експерти Асоціації реінтеграції Криму, серед іншого у вимірі молодіжної політики стосовно відповідного документу та в рамках указаних процесів та ситуацій об’єктивно слід брати до уваги ситуацію вірогідної наявності на деокупованій території значної, вимірюваної в сотнях тисяч, кількості осіб, що прибули туди з 2014 року, не є громадянами України, а також їх дітей.
Мінмолодьспорту є і його немає
Щодо молодіжної роботи профільним центральним органом, який формує та реалізує державну політику в сфері молодіжної політики в Україні є Міністерство молоді та спорту України (далі – Мінмолодьспорту). Водночас у Положенні про Мінмолодьспорту, схваленому постановою КМУ від 2 липня 2014 р. № 220, нами не виявлено окремої компетенції вказаного органу щодо переміщеної молоді та молоді з ТОТ. Більше того, доволі обмеженим є функціонал Мінмолодьспорту й відповідно до описаної вище нової редакції плану заходів до Стратегії деокупації та реінтеграції АР Крим та Севастополя, відповідно до розпорядження КМУ від 4 квітня 2023 р. № 288-р. У пункті 24 щодо подолання наслідків мілітаризації освіти та перенавчання молоді на деокупованій території Мінмолодьспорту є одним із 9 співвиконавців; це міністерство не вказане в пунктах 51, 53, 56 та 57 плану стосовно здобуття освіти для молоді з ТОТ; реалізації бюджетної програми щодо реінтеграції молоді з ТОТ; інформаційних кампаній для такої молоді; програм обміну, навчання та стажування за кордоном для молоді з тимчасово окупованої території.
Водночас, саме Мінмолодьспорту є відповідальним виконавцем заходів пунктів 63 та 64 плану стосовно започаткування програм із підтримки молоді з тимчасово окупованих територій у роботі Українського культурного фонду, Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, Українського молодіжного фонду; надання підтримки громадським об’єднанням у реалізації молодіжних та дитячих реінтеграційних проектів, орієнтованих на дітей та молодь із ТОТ.
Додамо, що учасниками стратегічних форумів «Майбутнє Криму», де беруть участь експерти Асоціації реінтеграції Криму, було проаналізовано згаданий вище план заходів у новій редакції від 4 квітня 2023 р. № 288-р та запропоновано загальні і детальні рекомендації до цього документу. Згідно з рекомендаціями, необхідне скорочення тексту опису заходів плану, уникнення громіздких формулювань і використання таких, що не визначені чинним законодавством, термінів і понять; необхідною є додаткова конкретизація заходів плану, що уможливить визначення ефективності виконання відповідно до запропонованих індикаторів.
Плани є та хто їх втілюватиме?
Крім того, відповідно до рекомендацій, необхідним є істотне уточнення виконавців плану, а терміни виконання заходів плану потребують переоцінки. На думку учасників Стратегічного форуму, необхідно визначити етапи виконання заходів та при цьому передбачити форми реалізації плану відповідно до можливих варіантів розвитку ситуації під час та після деокупації залежно від катастрофічного, кризового або проблемного сценаріїв щодо населення, екології, економіки та інфраструктури.
Водночас на регіональному та місцевому рівні молодіжні програми реалізуються структурними підрозділами молоді та спорту регіональних міських державних адміністрацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; місцеві молодіжні програми також мають відображати виклики щонайменше переміщеної молоді. В 2021 році КМУ було затверджено Державну цільову соціальну програму «Молодь України» на 2021–2025 роки, а також відповідні зміни до неї в 2022 та 2023 роках, які, зокрема відобразили зміни та вплив воєнних дій на молодіжну політику держави. Серед очікуваних результатів програми є підвищення рівня компетентностей під час участі у проектах та заходах, спрямованих на реінтеграцію молоді з ТОТ України, очікується, що цим документом буде охоплено понад 123 тисяч молодих людей до 2025 року.
Крім цього, Програмою передбачається вступ 10 тисяч молодих людей з ТОТ України до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, розміщених на територіях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, до 2025 року (по 2 тисячі вступників кожного року дії програми). Серед її завдань також вказується підвищення рівня культури волонтерства серед молоді та її залучення до волонтерської діяльності для наближення перемоги та відновлення країни в післявоєнний період. Стратегією державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року та операційним планом заходів із реалізації в 2023–2025 роках, затвердженими розпорядженням КМУ від 7 квітня 2023 р. № 312-р також відзначено важливу роль підтримки молоді, зокрема переміщених осіб з їх числа.
Читайте також: Комітет з питань соціальної політики підтримав перевірки щодо мобінгу під час війни
Зазначимо, що одним із завдань Стратегії є посилення міжрегіональної співпраці з метою виконання програм та здійснення заходів, зокрема для молоді, спрямованих на сприяння соціальній згуртованості, зміцнення національної єдності в рамках діалогу та спільних дій. На виконання цього завдання планується реалізація молодіжних проектів, спрямованих, зокрема на облаштування молодіжного простору в громадах, для забезпечення комунікації та інтеграції молоді з числа внутрішньо переміщених осіб у приймаючій громаді. Відповідальність за реалізацію зазначеного заходу покладається на обласні військові (державні) адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Разом із тим, за даними дослідження «Вплив війни на молодь в Україні», проведеного громадською організацією «Аналітичний центр Cedos» і дослідницькою агенцією «Info Sapiens» за підтримки UNFPA, ПРООН в Україні та Мінмолодьспорту, 16 % опитаних юнаків та дівчат зазнали переміщення в інші населені пункти України (власне або членів сім’ї), 6 % опитаних вказали про пошкодження житла, а 28 % молодих людей відповіли, що за можливості отримати безкоштовну та анонімну психологічну підтримку вони б звернулися за нею. В дослідженні також наведено рекомендації щодо підтримки молоді в умовах війни, в тому числі популяризація можливостей навчання та працевлаштування, підтримки психічного здоров’я для забезпечення потреб людей, які постраждали від війни, залучення молоді до процесу відновлення, громадянської та політичної діяльності, а також волонтерства. Наведено й приклади успішних існуючих молодіжних ініціатив, зокрема «Сміливі відновлювати», які відновлюють будинки, пошкоджені внаслідок бойових дій, «Ко-Хати», які облаштовують приміщення для проживання в них переміщених родин, а також освітня ініціатива «Навчай для України», що спрямована на компенсацію освітніх втрат серед учнівства із залученням молоді, вмотивованої до вчителювання.
Таким чином, можна говорити, що посилення спроможності молодіжного сектору стосовно підтримки переміщеного населення перебуває у фокусі громадськості – міжнародних та національних недержавних організацій. Проекти, спрямовані на підтримку переміщеної молоді та їхніх ініціатив може знаходити грантову та інституціональну підтримку різних міжнародних організацій і донорів, зокрема агенцій ООН, Євросоюзу, урядів інших країн, а також держави, зокрема за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів державної молодіжної політики та утвердження української національної й громадянської ідентичності.
Водночас задля досягнення синергії молодіжного руху, державних і місцевих органів влади, недержавних організацій та інших зацікавлених сторін, пропонується звернути увагу органів, відповідальних за реалізацію державної молодіжної політики та громадський сектор на наступне. Надзвичайно актуальним на сьогодні стає питання формування зведених статистичних даних щодо кількості молоді, що залишилася на ТОТ або, ймовірно могла зазнати примусового переміщення на територію рф. Зважаючи на те, що статистичні дані стосовно кількості ВПО, наявні у відповідних державних органів (Мінсоцполітики, Мінреінтеграції), було б рекомендовано здійснювати сегрегацію наявних даних та створити таку категорію, як молодь (14–35 років), із урахуванням гендерного розподілу всередині даної категорії. Зазначені статистичні дані дозволили би більш ефективно планувати описані вище та інші програми та заходи, спрямовані за залучення та підтримку молоді з ТОТ та з числа внутрішньо переміщених осіб.
Застосування цифрових рішень, сучасних технологій та каналів зв’язку із молоддю, що проживає на тимчасово окупованих територіях дозволить залучати їх в інформаційний простір України, забезпечить доступ до онлайн послуг і можливостей, інформації для різних категорій молоді, включаючи молодь з інвалідністю. Для реалізації зазначеної рекомендації може бути корисним дослідження та аналіз видів інформації, яка цікавить мешканців ТОТ, та каналів для її зручного і безпечного отримання з метою подальшого планування інформаційних кампаній для цієї цільової аудиторії.
Украй затребуваним є й планування та виконання заходів, спрямованих на подолання освітніх втрат молоді з тимчасово окупованих територій, доступу до освітніх матеріалів та україномовних освітніх програм (в тому числі й онлайн), як і стимулювання вступу молоді з ТОТ до навчальних закладів на території, що контролюється урядом України. Зокрема, слід створити або пріоритезувати комплексні програми підтримки обдарованої молоді (молоді люди, які виявили здібності в сфері науки, освіти, техніки, підприємництва, мистецтва, культури або фізичної культури і спорту та досягли вагомих успіхів у зазначених сферах) з ТОТ та з числа внутрішньо переміщених осіб.
Залучення молоді до прийняття рішень
Підсилення та залучення молодіжних організацій й ініціативних груп, що складаються з переміщених осіб або спрямовані на їхню підтримку, до прийняття рішень, в тому числі і політичних, на місцевому та державному рівнях, зокрема шляхом створення сприятливих умов для висвітлення думок молоді та їхньому впливу і співпраці із суб’єктами прийняття рішень щодо питань державотворення, безпеки та повоєнного відновлення країни. Підтримка й розвиток молодіжних ініціатив, включаючи волонтерство, самоорганізацію населення, творчі або спортивні проекти, заходи з боку державних та недержавних організацій сприятиме позитивній кооперації, адже саме молодь є затребуваною на ринку праці в процесі економічного відновлення й подолання наслідків гуманітарних криз. І саме вона може стати рушійною силою в розвитку економіки, громадянського суспільства, волонтерського руху, підтримки вразливих верств населення та повоєнній відбудові. Подальший розвиток відповідної організаційно правової та програмної діяльності має стати підґрунтям для нових наукових досліджень.
Джерело: Юридичний вісник України
