Думка експерта
Чому Банкова вирішила почекати? Чи з’являться в Україні знову військові прокурори? Потреба є… Частина 2
Закінчення, початок
Що означає вето Президента України на закон про відновлення діяльності військових прокурорів та можливі причини розходження позицій глави держави й підпорядкованої йому більшості народних депутатів ВР України?
 Олексій Баганецьзаступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України. |
Відсутність логіки
Коли я прочитав у «пропозиціях» Президента України його «висновки» про можливість у разі прийняття цього закону ледь не настання «загрози незалежності прокурорів» та навіть про ймовірне «порушення гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурорів при прийнятті ними рішень при виконанні службових обов’язків», то не міг навіть уявити собі, хто ж саме має такий потужний вплив на нашого Президента з тим, що він такі «перли» підписав? Або як ще можна оцінити «висновки» в зауваженнях В. Зеленського про те, що запровадження можливості заміщення посад прокурорів військовослужбовцями «без окреслення чіткого механізму такого заміщення та визначення особливостей регулювання діяльності «прокурорів-військовослужбовців» у частині виконання ними функцій прокурорів та одночасно проходження військової служби зумовить правові невизначеності під час практичного застосування таких положень»?! Вибачте, але це повна маячня або, якщо висловлюватися в правовому полі, то тут, щонайменше, є порушення принципу правової визначеності. Складається враження, що той, хто це написав, просто «підставив» Президента України, бо це може свідчити лише про те, що ця людина не могла придумати чогось іншого, аби «мотивувати» прийняття рішення про накладення вето на вказаний закон.
Читайте також: На Банковій вирішили «переосмислити» необхідність КСУ
Наприклад, звідкіля цей чиновник (я не вірю, що особисто Президент України сформував такі зауваження) взяв, що за «запропонованими законом підходами в системі прокуратури одні й ті ж функції виконуватимуть прокурори і «прокурори-військовослужбовці», які призначатимуться та проходитимуть службу за різними процедурами», в той час як вище, в цих же «пропозиціях», автором було чітко визнано, що проходження служби військовими прокурорами відбуватиметься згідно з вимогами Закону «Про прокуратуру» й жодної різниці у виконанні конституційних функцій усіма прокурорами, в тому числі й військовими, немає?
Щодо «порушення незалежності військових прокурорів»
Окрім того, про яке можливе, за доводами цих «пропозицій», порушення незалежності військових прокурорів також можна говорити, посилаючись на забезпечення їх Міністерством оборони відповідними засобами і майном, зброєю, або обмундируванням та речовим майном, якщо, ще раз наголошую, вони, як і всі інші прокурори, при виконанні своїх службових обов’язків підпорядковані виключно Генеральному прокурору, а в своїй службовій діяльності повинні керуватися лише Конституцією і законами України?!
Читайте також: Закон про Антикорупційну стратегію: які зміни в діяльності прокуратури та органів правопорядку?
Недоречним бачиться й посилання Президента, як на підставу накладення вето, на відмінності в регулюванні заробітної плати цивільних прокурорів та грошового забезпечення військових прокурорів, бо можлива різниця в цих сумах на стан виконання всіма прокурорами повноважень не повинна впливати, а може пояснюватися хоча б тим, що військові прокурори в умовах війни на передовій будуть ризикувати своїм життям і здоров’ям, мати інші дещо гірші умови праці, аніж у цивільних прокурорів, відповідно, й оплата праці їх повинна бути дещо вищою. Тим більше, що на сьогодні вже стільки років у прокуратурі існує суттєва відмінність в оплаті праці «звичайних» прокурорів і тих же нових, нав’язаних нам ззовні, «антикорупційних» прокурорів, але на цей факт наш Президент чомусь уваги не звертає.
Деякі авторські міркування і поради
Таким чином, накладення вето на даний закон, окрім шкоди нашій державі, нічого позитивного не може принести, бо не сприятиме пришвидшенню нашої Перемоги над ворогом. Тому моя порада нинішнім законодавцям розглянути повторно цей законопроект, з урахуванням зауважень Глави держави, дати відповідні роз’яснення на ці «Пропозиції» і знайти шляхи, аби переконати його в необхідності якнайскорішого внесення таких змін до Закону «Про прокуратуру». Паралельно з цим, рекомендую змінити законодавство, яке регулює діяльність Служби військового правопорядку (яку можна в нинішніх умовах перейменувати на «воєнну поліцію»), яка б узяла на себе повноваження з розслідування військових злочинів, бо ДБР просто фізично цього не в силі зробити та й не повинно, за великим рахунком, займатися розслідуванням злочинів, які не вчинені військовослужбовцями вищого офіцерського складу Збройних Сил та інших військових формувань. Про це та необхідність відновлення в умовах війни системи військової юстиції аргументовано пише в своїй статті в Телеграмі та на Фейсбуці народний депутат, голова профільного комітету ВРУ в минулому, доктор юридичних наук Віктор Швець.
А тепер коротко щодо того, хто і з якої причини схилив Президента України в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання цього закону від Верховної Ради змінити свою думку і позицію щодо необхідності відновлення діяльності військових прокурорів. Звичайно, головною тут є версія залежності нашої держави від так званих «закордонних партнерів», котрі зуміли нав’язати нам своє бачення функцій і повноважень органів прокуратури, які не зовсім відповідають тій європейській практиці, що прогнозовано не принесло обіцяних здобутків у забезпеченні верховенства права та протидії злочинності і корупції в нашій державі.
Якщо це так, то таким центрам зовнішнього впливу і їх агентам в Україні треба пояснити, що коли Україна ще в 1994 році брала на себе зобов’язання щодо поступової ліквідації частини функцій прокуратури (хоча це теж є спірним питанням), то тоді був мирний і стабільний час, існував Будапештський меморандум про колективну безпеку, який насправді виявився нікчемним, а зараз іде страшна війна і наша подальша доля залежить, в тому числі, і від вдалої й ефективної діяльності системи правоохоронних органів, у першу чергу прокуратури.
Заради об’єктивності варто сказати, що існують й інші версії того, що відбувалося з процедурою підготовки, голосування і підписання даного закону. Наприклад, відновлення діяльності військових прокуратур можуть боятися деякі представники влади — як цивільної, так і військової, які причетні до ймовірного розкрадання військового майна, наданої фінансової та гуманітарної допомоги, а також вчинення інших кримінальних правопорушень у Міністерстві оборони, Збройних Силах та інших військових формуваннях. Окрім того, зовсім нещодавно почув і взагалі малоймовірну версію про те, що, начебто, організатори підготовки даного законопроекту попередньо не узгодили його текст з одним із високопоставлених чиновників Офісу Президента України, який із помсти скористався своїм впливом на главу держави, аби той не підписав цей закон.
Але все це вже не так важливо. Сьогодні головне спромогтися й відновити якнайшвидше діяльність військових прокурорів. До речі, про явну помилковість рішення про накладення вето свідчить й існування військових прокуратур в інших державах Європи, яка так дуже любить нас повчати. Так, у Данії кримінальне провадження стосовно військовослужбовців, якими порушено Військовий кримінальний кодекс, займається військова прокуратура, що підпорядкована Міністерству оборони. У Польщі функціонують Головна військова прокуратура, окружні військові прокуратури, військові гарнізонні прокуратури. Органи військової прокуратури очолюються Головним військовим прокурором, що діє від імені Генерального прокурора (ч. 2 ст. 3 Закону Польщі про прокуратуру 2016 р.).
У Румунії також функціонує військова прокуратура. У Болгарії військова прокуратура є військовою установою згідно з Законом про загальну військову службу, відповідно до якого при здійсненні своїх обов’язків військові прокурори є також незалежними від військових начальників. Глава Військової прокуратури Болгарії є Прокурором Збройних сил і водночас заступником Головного прокурора. Прокуратура Угорщини включає Головну військову прокуратуру, територіальні військові прокуратури і прокуратури окремих військових об’єднань. Словацька Республіка теж має Вищу військову прокуратуру, що є частиною Генеральної прокуратури, та три окружні військові прокуратури. У Чехії за надзвичайної ситуації також передбачено створення військових прокуратур вищого й нижчого рівня.
Тобто, як видно з досвіду Європейських країн, які є членами НАТО і Європейського Союзу, функціонування військових прокуратур є досить звичним явищем, обумовленим факторами побудови оборонної структури, в тому числі й чисельністю в них збройних сил, а також ситуацією, в якій вони перебувають. Тому, вельмишановний Пане Президенте, ще раз від себе особисто закликаю вас, як гаранта Конституції, якнайшвидше зрозуміти, що військові прокуратури Україні й потрібні саме зараз — як для документування воєнних злочинів, вчинених окупантами, так і для наведення правопорядку в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та інших військових формуваннях, що неминуче тільки позитивно вплине на стан протидії агресору та буде конче потрібним інструментом влади і в післявоєнний період.
Джерело: Юридичний вісник України
